КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
29 жовтня 2019 року справа № 320/2523/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Міністерства соціальної політики України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
Суть спору: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України (далі також - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі також - відповідач-2) та Міністерства соціальної політики України (далі також - відповідач-3), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:
- визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідки № 21/3/2-132м/7 від 06.04.2018 про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 без урахування вказаних у п.2 Постанови №103 доплат (тобто, усіх складових, які було враховано в попередньому розмірі пенсії), а саме: щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення та премія);
- зобов'язати Службу безпеки України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які було враховано в попередньому розмірі пенсії, а саме: щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення та премія);
- зобов'язати Міністерство соціальної політики України разом з Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області відповідно до п.8 Постанови №103 забезпечити проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018, та доплат до його попереднього розміру пенсії (тобто, усіх складових, які було враховано в попередньому розмірі пенсії), а саме: щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення та премія);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок з 01.01.2018 раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, обчисленої відповідно до п.п.1,2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які було враховано в попередньому розмірі пенсії (а саме: надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення у розмірі 20%, надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 64%, премії у розмірі 10%) без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити ОСОБА_1 різницю між раніше перерахованою пенсією на підставі Постанови КМУ №103 з 01.01.2018 та новим розміром перерахованої пенсії по день фактичного перерахунку, невідкладно та одним платежем;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2403648,00 грн., здійснивши виплату невідкладно та однією сумою;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн., здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем-1 було протиправно, всупереч ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та ст. 43, ч. 1 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", без урахування доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, передбачених п. 2 постанови Кабінету Міністрів України України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», направлено до відповідача-2 довідку для перерахунку пенсії, в яку не було включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсій, з якого було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та які було враховано у попередньому розміру пенсії, а саме: надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення та премія.
Позивач зазначає, що всупереч п. 8 Постанови КМУ №103, відповідачем-2 разом з відповідачем-3 не забезпечено проведення перерахунку пенсії, передбаченого постановою КМУ №103. Вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача-1 відповідач-2 протиправно не нараховує і не виплачує позивачу пенсію з урахуванням зазначених вище додаткових видів грошового забезпечення. У зв'язку із чим, позивач отримує пенсію у меншому розмірі, ніж передбачено нормами чинного законодавства.
Щодо стягнення моральної шкоди, позивач зазначив, що протиправні дії та бездіяльність відповідача-1 завдали йому значних моральних страждань та приниження його гідності, значно обмежили можливості гідного життя та результативної боротьби із невиліковним захворюванням.
Відповідач-1 надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Службою безпеки України на звернення представника позивача у березні та квітні 2019 року відмовлено у видачі нової довідки про розмір грошового забезпечення у зв'язку з відсутністю підстав для оформлення та подання до ГУ ПФУ у Київській області додаткової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням всіх складових. Зазначає, що згідно підготовленої фінансово-економічним управлінням СБУ довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії згідно з постановою КМУ №103, до складу грошового забезпечення позивача включено: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, що є безумовним дотриманням вимог постанови КМУ №103.
Звертає увагу суду на положення частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якої всі призначені за нормами цього Закону пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію, на умовах, у порядку та у розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Вказує, що умови та особливості такого перерахунку визначені Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, відповідно до пункту 5 якого під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як: посадовий оклад (1), оклад за військовим (спеціальним) званням (2) та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням (3).
Переконує, що прийнятою Кабінетом Міністрів України постановою №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб до 01.03.2018 здійснюється з урахуванням розміру окладу за посадою (1), військовим (спеціальним) званням (2), відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (3), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Стверджує про виконання покладеного пунктом 7 постанови КМУ №103 на вілповідача-1 обов'язку забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку проведення перерахунку, затвердженого постановою КМУ №45.
Акцентує увагу на те, що форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій встановлена додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та містить три складові грошового забезпечення (посадовий оклад (1), оклад за військовим (спеціальним) званням (2), надбавку за вислугу років (3).
Вказана довідка оформлена відповідачем-1 в одному примірнику і на виконання п.7 постанови КМУ №103 надіслана до ГУ ПФУ у Київській області.
Отже, відповідач-1 вважає, що з аналізу вищезазначених норм вбачається, що під час перерахунку пенсій необхідно застосовувати лише ті види грошового забезпечення, що в них зазначені та узгоджуються з нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та повноваженнями Кабінету Міністрів України щодо встановлення механізму такого перерахунку.
Відповідач-1 вважає, що позовні вимоги до Служби безпеки України є безпідставними та ґрунтуються на власних припущеннях позивача, а підстави для включення до довідки додаткових видів грошового забезпечення, які він мав на момент звільнення зі служби, - відсутні. У той же час вказує, що позивачем не зазначено жодного рішення СБУ, яке можливо розглядати як бездіяльність, позивачу та його представнику не відмовлено у реалізації певних дій, пов'язаних із підготовкою довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій позивача.
Оскільки відповідач-1 діяв правомірно, у порядку, спосіб та в межах повноважень, визначених Законом, вважає безпідставними вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди, адже не заподіював такої шкоди через відсутність вини у її заподіянні та причинного зв'язку між діями СБУ та наслідками цих дій.
Відтак, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідач-2 позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування виключно на підставі наданих їм відповідними органами довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у таких довідках.
Відповідач-2 вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Головним управлінням ПФУ у Київській області перерахунок пенсії позивачу здійснено в межах чинного законодавства на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №103 та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України.
Відповідач-3 також позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідно до частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якої всі призначені за нормами цього Закону пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію, на умовах, у порядку та у розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на думку відповідача-3, право на визначення умов, розміру та порядку проведення перерахунку пенсій, а також на визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовцям делеговано Уряду.
Звертає увагу, що з 1 березня 2018 року постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» підвищено грошове забезпечення військовослужбовців силових структур шляхом збільшення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Відповідно, вказує, що 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та визначено порядок, умови і розміри, відповідно до яких проводиться перерахунок «військових» пенсій, а також визначено дату, з якої відбувається перерахунок та коло осіб, до яких застосовуються ці норми.
Стверджує, що умови та особливості такого перерахунку визначені Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45. Вказує, що пунктом 5 даного Порядку, чинного на дату проведення перерахунку пенсії позивачу, під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Зазначає, що пункт 7 постанови КМУ №103 зобов'язує, зокрема, Службу безпеки України забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначених в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку №45.
Відповідач-3 зазначає, що з 01.01.2018 органами Пенсійного фонду України проведено перерахунок пенсій для понад 544 тис.осіб, та розпочато виплату перерахованих коштів у розмірах, визначених Постановою №103.
Разом з тим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45. Отже, постановою суд у скасовано рішення Уряду щодо правомірності проведення з 1 січня 2018 року перерахунку пенсій, призначених за нормами Закону №2262 до 1 березня 2018 року, скасовано визначені Урядом умови і розміри перерахунку пенсій із врахуванням грошового забезпечення, встановленого постановою №704, а також порядок виплати перерахованих пенсій.
На думку Міністерства соціальної політики України, виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 призводить до правової колізії та позбавляє колишніх військовослужбовців та інших осіб, пенсії яким призначені за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а грошове забезпечення визначено постановою КМУ №704 на виплату 100% різниці збільшення пенсії у 2020 році.
Крім того, відповідач-3 звернув увагу суду на те, що одним із принципів бюджетної системи України Бюджетним кодексом України визначено збалансованість, виходячи з якого повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.
Враховуючи викладене у відзиві на позовну заяву, Міністерство соціальної політики України просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/2523/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, витребувано докази у справі від відповідачів, призначено підготовче засідання на 11.07.2019.
Протокольними ухвалами суду від 11.07.2019 та від 01.08.2019 в адміністративній справі відкладались підготовчі судові засідання у зв'язку з необхідністю витребування доказів по справі та наданням часу учасникам справи на подачу до суду заяв по справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 витребувано докази у справі від Служби безпеки України, продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 16.09.2019.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 26.09.2019.
Протокольною ухвалою суду від 26.09.2019 в адміністративній справі оголошено перерву до 07.10.2019 у зв'язку з наданням відповідачам часу для підготовки відповіді на письмові пояснення позивача.
Судове засідання, призначене на 07.10.2019, знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Протокольною ухвалою суду від 22.10.2019 в адміністративній справі оголошено перерву у зв'язку з наданням сторонам часу для підготовки до судових дебатів до 29.10.2019.
У судове засідання, призначене на 29.10.2019, з'явились сторони у справі.
Присутній у судових засіданнях по справі 26.09.2019, 22.10.2019 та 29.10.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
Присутні у судових засіданнях по справі 26.09.2019, 22.10.2019 та 29.10.2019 проти позову заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін у справі, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в місті Києві 10.06.1997 року, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.).
Позивач проходив службу в Службі безпеки України та був звільнений з військової служби 25.11.2005 за підпунктом «в» пункту 65 та підпунктом «б» пункту 67 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України (за станом здоров'я - непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку) у відставку, з посади старшого консультанта організаційно-аналітичного відділу Департаменту інформаційної безпеки та оперативно-технічних заходів Служби безпеки України, що підтверджується витягом з наказу голови Служби безпеки України від 25.11.2005 №2107-ос «По особовому складу».
Вислуга років на пенсію позивача на 30.11.2005 складає: календарна 26 років 1 місяць 14 днів, пільгова - 2 роки 5 місяців 18 днів, навчання у вузі - 2 роки 6 місяців, всього 31 рік 1 місяць 2 дні (т.1 а.с.127).
Позивача виключено зі списків особового складу відповідно до витягу з наказу начальника Департаменту інформаційної безпеки та оперативно-технічних заходів Служби безпеки України від 02.12.2005 №75-ос «По особовому складу». Вислуга років на пенсію на 21.12.2005 складає: календарна 26 років 2 місяці 5 днів, пільгова - 2 роки 5 місяців 18 днів, навчання у вузі - 2 роки 6 місяців, всього 31 рік 1 місяць 23 дні (т.1 а.с.128).
Згідно виписки із акта огляду МСЕК до довідки серії КА-1 №023983 від 02.02.2006 позивачу з 01.02.2006 встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності - захворювання, так, пов'язане з проходженням військової служби (том 1, а.с. 66).
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії КВ-1 №009147 від 20.02.2008 позивачу з 20.02.2008 встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності - захворювання, так, пов'язане з проходженням військової служби (том 1, а.с. 67).
Як вбачається з довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії КИ-2 №002669 від 02.02.2006, позивачу встановлено 70% втрати професійної працездатності (т.1 а.с.65).
Для нарахування пенсії позивачу було видано грошовий атестат серії СБ №006746, на підставі якого у подальшому позивачу пенсійним органом була призначена пенсія (т.1 а.с.130-131).
22.12.2005 Головним управлінням Пенсійного фонду в м. Києві ОСОБА_1 призначено пенсію довічно відповідно до положень Закону України від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Основний розмір пенсії позивача на момент призначення пенсії становив 88% від розміру його грошового забезпечення, що підлягає врахуванню для призначення пенсії, з урахуванням складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад 280,00 грн.; відсоткове збільшення посадового окладу до 50% - 140,00 грн.,; оклад за військове звання - 135,00 грн.; надбавка за вислугу років 40% - 222,00 грн.; надбавка на право на пенсію 50% - 277,00 грн.; надбавка за особливі умови служби 50% - 207,00 грн.; надбавка по Указу Президента 100% - 777,00 грн.; надбавка за кваліфікацію експерт-аналітик 20% - 84,00 грн.; надбавка за таємність 15% - 63,00 грн.; надбавка за безперервну службу 70% - 1530,00 грн.; премія 33,3% - 1237,00 грн.
Загальний розмір пенсії склав 4359,25 грн., що вбачається з копії протоколу №9792 від 22.12.2005 про призначення пенсії за вислугу років (т.1 а.с.126).
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2017 №1294 «Упорядкування структури грошового забезпечення» Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.01.2008 пенсію позивача перераховано, склад грошового забезпечення позивача для розрахунку пенсії змінено на підставі довідки Служби безпеки України від 15.04.2008 №21/5-1089/67, з урахуванням складових грошового забезпечення: посадовий оклад 1600,00 грн.; оклад за військовим званням - 135,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 40% - 694,00 грн.; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 15% - 240,00 грн.; надбавка за особливо важливі завдання 64% - 1554,56 грн., надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення 20% - 320,00 грн.; премія 10% - 160,00 грн. Розмір пенсії позивача склав 4139,13 грн. із розрахунку 88% грошового забезпечення, та з урахуванням доплати до попереднього основного розміру пенсії у сумі 359,71 грн. розмір пенсії позивача після перерахунку склав 4498,84 грн. (т.1 а.с. 132-133).
В подальшому, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 «Про збільшення розміру пенсії» з 01.07.2012 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві пенсію позивача підвищено, перерахунок проведено на підставі довідки Служби безпеки України від 25.05.2012 №21/3/2-1515/73. Загальний розмір пенсії позивача збільшено: з 01.07.2012 на 11% до 5063,84 грн., з 01.09.2012 на 23% до 5611,28 грн., з 01.01.2013 на 34 % до 6158,73 грн., що вбачається із наявного в матеріалах пенсійної справи перерахунку пенсії (т.1 а.с. 136-137).
Судом встановлено, що з 01.07.2017 у зв'язку зі зміною місця проживання позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», про що свідчить атестат про зняття з обліку у зв'язку зі зміною місця проживання (т.1 а.с.143).
Згідно з протоколом за пенсійною справою позивача 10-1002017779 з 01.05.2016 до пенсії ОСОБА_1 додатково додано доплату зафіксованої індексації з 01.10.2012. Загальний розмір пенсії з 01.07.2017 становить 6341,89 грн. (т.1 а.с.144-145, 148).
У квітні 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на підставі статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та довідки Служби безпеки України від 06.04.2018 №21/3/2-132м/7 позивачу було проведено перерахунок пенсії (т.1, а,с.149,151).
Як вбачається із розрахунку пенсії позивача, до складових його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, з 01.01.2018 входять три складових: посадовий оклад - 8880,00 грн., оклад за військовим званням - 1480,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 50% - 5180,00 грн., всього 15540,00 грн.
Судом встановлено, що за наслідками перерахунку розмір пенсії позивача з 01.01.2018 був визначений, виходячи із 70% грошового забезпечення та склав 10878,00 грн.
Не погодившись із зменшенням основного розміру пенсії в результаті перерахунку пенсії позивач звернувся до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 у справі №320/587/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення основного розміру пенсії гр. ОСОБА_1 з 88% до 70% від суми грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити з 01.01.2018 гр. ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 88% сум грошового забезпечення. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виплати гр. ОСОБА_1 50% суми підвищення пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити гр. ОСОБА_1 пенсію у розмірі 100% суми підвищення пенсії.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2019 рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 - скасовано в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 100% суми підвищення пенсії. Прийнято нову постанову в цій частині. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2019.
У грудні 2018 року позивач звернувся до відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із зверненням, в якому просив надати йому інформацію щодо перерахунку його пенсії.
Листом від 02.01.2019 №3642/А-01 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивачу про те, що з 01.01.2018 на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» пенсію позивачу перераховано на підставі довідки Служби безпеки України від 06.04.2018 №21/3/2-132м/7, розмір якої становить 10878,00 грн. Вказаний розмір пенсії розраховано відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», та складає 70% від грошового забезпечення, зазначеного у довідці Служби безпеки України від 06.04.2018 №21/3/2-132м/7 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, з урахуванням зазначених складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад - 8880,00 грн., оклад за військове звання - 1480,00 грн. та процентна надбавка за вислугу років (50%) - 5180,00 грн., усього 15540,00 грн. Також у вказаному листі позивачу повідомлено про те, що виплата перерахованих пенсій здійснюється поетапно, починаючи з січня 2018 року: з 01.01.2018 - 50%, з 01.01.2019 - 75%, з 01.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 - 4536,11 грн. (т.1 а.с.45).
Отримавши вказану відповідь, позивач встановив, що для перерахунку його пенсії не враховано всіх складових, зокрема додаткових видів грошового забезпечення, які були враховані при попередньому розрахунку пенсії, а саме: надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення та премія.
У подальшому, на адвокатський запит представника позивача від 25.02.2019 до відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, було надано відповідь листом від 01.03.2019 №773/03 аналогічного змісту, викладеного у листі від 02.01.2019 №3642/А-01 (т.1 а.с.53).
13.03.2019 представником позивача було направлено адвокатський запит до Служби безпеки України з проханням надати відповідь, у зв'язку з чим у довідці про грошове забезпечення для перерахунку пенсії від 06.04.2018 №21/3/2-132м/7 у порушення вимог п. 2 Постанови КМУ №103 не зазначено суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (т.1 а.с.55).
Листом від 19.03.2019 №21/3/2-С-6/5 Службою безпеки України позивачу надано відповідь та повідомлено про те, що довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії складено за формою згідно із додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (т.1, а.с.57).
На адвокатські запити від 22.03.2019 та від 10.04.2019, листами відповідача-1 27.03.2019 №21/3/2-С-7/5 та від 16.04.2019 №21/3/2-С-15/5 відповідно, представнику позивача відмовлено у видачі нової довідки для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням всіх складових грошового забезпечення, у тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, а також наказів про розмір грошового забезпечення працівника Служби безпеки України у 2018 та 2019 роках за посадою, яку займав до звільнення позивач, або прирівняною до неї посади (т.1 а.с.58-63).
Направлення Службою безпеки України до пенсійного органу довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, в яку не було включено додаткові види грошового забезпечення та не забезпечення Міністерством соціальної політики України разом з Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням розміру додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ (у редакції з 01.01.2017 року) всі призначені за нормами цього Закону пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію, на умовах, у порядку та у розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу на те, що саме в такій редакції частину четверту статті 63 Закону №2262-ХІІ викладено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року.
Аналіз частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ (у редакції від 01.01.2017 року) дозволяє суду зробити висновок про те, що право на перерахунок пенсії мають особи, пенсії яким призначені за цим Законом, у разі підвищення розміру грошового забезпечення відповідних категорій працюючих військовослужбовців.
В той же час повноваження визначати умови, порядок перерахунку пенсій, а також розміри пенсій делеговані Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набирає чинності з 1 березня 2018 року, про що вказано у самій постанові (далі - Постанова КМУ №704).
Постановою КМУ №704 підвищено грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, посадових осіб начальницького складу податкової міліції апарату Державної фіскальної служби, головних управлінь в областях, м. Києві та органу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби та деяких інших категорій військовослужбовців.
Отже, у зв'язку з набранням чинності Постановою КМУ №704 у позивача виникло право на перерахунок його пенсії, оскільки зазначеною постановою Уряду підвищено грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності 24.02.2018 (далі - Постанова КМУ №103).
В тексті постанови КМУ №103 вказано, що вона прийнята відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби.
Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Пунктом 2 Постанови КМУ №103 постановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Отже, Постановою КМУ №103 визначено порядок, умови і розміри, відповідно до яких проводиться перерахунок пенсій військовослужбовців, а також визначено дату, з якої відбуватиметься перерахунок пенсій, а також коло осіб, до яких застосовуються ці норми.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (в редакції від 24.02.2018) перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (далі - Постанова КМУ №393).
Загальні положення та особливості порядку проведення перерахунку пенсій згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393" (далі - Порядок № 45), яка набрала чинності 20.02.2008.
Відповідно до пункту 1 Порядку №45 (в редакції Постанови КМУ № 103, від 24.02.2018) пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку №45 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 103, від 24.02.2018) Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС.
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії (абзац 2 пункту 2 Порядку №45).
Відповідно до пункту 3 Порядку №45 (в редакції Постанови КМУ № 103, від 24.02.2018) на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком (абзац 2 пункту 3 Порядку №45).
Пункт 5 Порядку №45 (в редакції Постанови КМУ № 103, від 24.02.2018) визначає, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Згідно з пунктом 7 Постанови КМУ №103 Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству інфраструктури, Міністерству юстиції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Державної прикордонної служби, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній фіскальній службі, Національній гвардії, Управлінню державної охорони після набрання чинності цією постановою необхідно забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45.
Аналіз наведених вище положень частини четвертої Закону №2262-ХІІ у взаємозв'язку з приписами Постанови КМУ №704, Постанови КМУ №103, Постанови КМУ №393 та Порядку №45 свідчить про те, що з набранням чинності Постановою №704 (01.03.2018), якою серед інших підвищено грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України, у позивача виникло право на перерахунок його пенсії. В той же час, перерахунок пенсії позивача повинен проводитися на умовах, у порядку та у розмірах, передбачених Постановою КМУ №103 та Порядком №45.
Суд зазначає, що сама по собі Постанова КМУ №704 зумовлює лише право на перерахунок пенсії, відтак набрання чинності даною постановою КМУ визначає момент виникнення права на перерахунок пенсії. При цьому Постанова КМУ №704 не встановлює ані умов, ані порядку, ані розмірів для перерахунку пенсії, тому сама по собі не дає можливості проводити перерахунок пенсії.
Пунктом 1 Постанови КМУ №103 чітко визначено, що перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" проводиться з урахуванням таких видів грошового забезпечення:
- розміру окладу за посадою,
- військовим (спеціальним) званням,
- відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби.
Аналогічні положення закріплені у пункті 5 Порядку №45, який визначає, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Отже, в довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, Служба безпеки України повинна була зазначити тільки ти види грошового забезпечення позивача, які визначені пунктом 1 Постанови КМУ №103 та пунктом 5 Порядку №45, а саме посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткову надбавку за вислугу років.
При цьому суд зауважує, що пункт 3 Порядку №45 (в редакції Постанови КМУ № 103, від 24.02.2018) зобов'язує уповноважений орган підготувати довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.
Передбачена Додатком №2 до Порядку №45 форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, передбачає такі види грошового забезпечення, які враховуються при перерахунку пенсії, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткову надбавку за вислугу років.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що Службою безпеки України 06 квітня 2018 року було складено та надіслано Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області відповідну довідку від 06.04.2018 №21/3/2-132м/7 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій згідно із постановою КМУ від 21.02.2018 №103 (т.1, а.с.151).
Судом встановлено, що у поданій Службою безпеки України довідці від 06.04.2018 №21/3/2-132м/7, зазначені види грошового забезпечення, передбачені пунктом 1 Постанови КМУ №103 та пунктом 5 Порядку №45, а саме посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткову надбавку за вислугу років.
На час виготовлення вказаної довідки та перерахунку пенсії позивача, положення Постанови №103, Постанови №704 та Порядку №45 були чинні, у зв'язку з чим суд вважає, що вказана довідка оформлена відповідно до вимог нормативних актів, чинних на момент її видачі та на підставі списків, поданих Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Суд звертає увагу на те, що на час видачі Службою безпеки України довідки від 06.04.2018 №21/3/2-132м/7 редакція Додатку №2 Порядку №45 не включала додаткових видів грошового забезпечення та премій.
Таким чином, вказане свідчить, що відповідачем-1 повністю виконані приписи Порядку №45, Постанови №704 та Постанови №103.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає правомірними дії відповідачів - 1, 2 щодо проведеного перерахунку пенсії позивачу відповідно до вимог Постанови КМУ №103, адже статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв'язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Дії відповідачів - 1, 2 на думку суду узгоджувалися із вимогами пункту 1 Постанови КМУ №103 про те, що перерахунок пенсії військовослужбовцям та деяким іншим особам здійснюється із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 1 березня 2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, в той час як врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем-1 було протиправно, всупереч ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та ст. 43, ч. 1 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", без урахування доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, передбачених п. 2 Постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», направлено до відповідача-2 довідку для перерахунку пенсії, в яку не було включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсій, з якого було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та які було враховано у попередньому розміру пенсії, а саме: надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення та премія, суд зазначає таке.
Україна є соціальна держава (стаття 1 Конституції України). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Основного Закону України).
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).
У Рішенні від 22 травня 2018 року N 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що "положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності" (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Основного Закону України).
Виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Конституційний Суд України зазначає, що до основних обов'язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави. Гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.
Україна, ратифікувавши Європейську соціальну хартію (переглянуту) 1996 року Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" від 14 вересня 2006 року № 137-V зі змінами, взяла на себе зобов'язання з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень.
Конституційний Суд України неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що передбачені законами України соціально-економічні права не є абсолютними, механізм їх реалізації може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів особи і суспільства.
Аналогічні юридичні позиції Конституційний Суд України виклав у рішеннях від 17 березня 2005 року № 1-рп/2005, від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, від 4 червня 2019 року № 2-р/2019.
Формування бюджету пенсійного фонду обумовлено економічними процесами, які відбуваються в державі, змінами державної політики у сфері оподаткування тощо. В окремих випадках коригування юридичного регулювання у сфері пенсійного забезпечення є вкрай необхідним, адже за певних умов від невжиття заходів для вирішення ситуації держава може втратити здатність гарантувати право на соціальне забезпечення, а також належне функціонування системи соціального забезпечення, що суперечитиме, крім іншого, принципам соціальної держави.
Законодавець, змінюючи відносини у сфері пенсійного забезпечення з метою удосконалення соціальної політики держави шляхом перерозподілу суспільного доходу, не може убезпечити людину від зміни умов її соціального забезпечення. Зміни у цій сфері мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Додержання конституційних принципів соціальної держави обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011). Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року N 3-рп/2012).
Таким чином, за будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.
Держава Україна, як учасниця Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, визнає право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування, і може встановлювати тільки такі обмеження цього права, які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це сумісно з природою зазначеного права, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві.
Так, у пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
У пункті 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України).
В Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.
Отже, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Stummer v. Austria" від 7 липня 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "у подібний спосіб у рамках Конвенції держава має широкий простір оцінювання коли йдеться про загальні засоби економічної або соціальної стратегії. Через те, що національні органи влади безпосередньо обізнані стосовно їхнього суспільства та його потреб, в принципі ці органи перебувають в кращому становищі, ніж міжнародний суддя в питанні оцінювання того, в чому полягає суспільний інтерес стосовно соціального або економічного підґрунтя, і Суд загалом поважатиме здійснений законодавцем вибір, якщо тільки він "не позбавлений явно розумної основи" (§ 89). "Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції також вимагає, щоб будь-яке втручання було виправдано пропорційним переслідуваній меті. Отже, втручання повинно забезпечити "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Потреби у справедливому балансі не буде досягнуто, якщо індивідуальний та надмірний тягар покладено на особу, якої це стосується" (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Iwaszkiewicz v. Poland" від 26 липня 2011 року).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону № 2011-XII).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.3 ст.9 Закону № 2011-XII).
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види його складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
У рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ дійшов висновку про те, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство (пункт 23).
Отже, держава має право змінювати підходи до визначення обсягу соціальних прав та гарантій осіб, які перебували на військовій службі, головне, щоб це не суперечило конституційному праву на державне пенсійне забезпечення, не зменшувало об'єму прав, які мала особа до запровадження нових механізмів реалізації прав на соціальний захист та забезпечувало "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, зазначає, що провівши в квітні 2018 року згідно з Постановою КМУ №103 позивачу перерахунок пенсії на підставі довідки Служби безпеки України від 06.04.2018 №21/3/2-132м/7, пенсія позивача суттєво збільшилась.
Так, до перерахунку згідно з Постановою КМУ №103 загальний розмір пенсії позивача (з 01.07.2017) становив 6341,89 грн. (т.1 а.с.144-145, 148). В результаті перерахунку пенсії позивача, проведеного згідно з Постановою КМУ №103, виходячи з основного розміру пенсії у 88%, пенсія позивача становить 13675,20 грн. Сума підвищення пенсії складає 7333,31 грн. (т.3, а.с.14).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 - без змін.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 набрало законної сили 05 березня 2019 року.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, пункти 1, 2 Постанови КМУ №103 та зміни до пункту 5 і додатку №2 Порядку №45 втратили чинність з 05.03.2019.
У той же час на момент складання Служби безпеки України довідки від 06.04.2018 №21/3/2-132м/7 для перерахунку пенсії позивачу з 01.03.2018 норми пунктів 1, 2 Постанови КМУ №103, та пункт 5 і додаток №2 до Порядку №45 було чинними та належали до застосування.
Суд звертає увагу, що прийняте Окружним адміністративним судом м. Києва в адміністративній справі №826/3858/18 рішення не змінює правовідносин позивача із відповідачами, адже не є тією обставиною, що тягне за собою проведення іншого перерахунку пенсії позивачу та не є підставою, що тягне за собою обов'язок відповідача-1 оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії, оскільки як вже встановлено судом повноваження визначати умови, порядок перерахунку пенсій, а також розміри пенсій делеговані Кабінету Міністрів України в силу частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ.
Отже, визнання нечинними з 05 березня 2019 року в судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови КМУ №103 не змінює спірних правовідносин по суті, оскільки алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передбачений у постанові Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, не змінився у зв'язку з прийняттям Постанови КМУ №103. Порядок № 45 в редакції до внесення змін Постановою КМУ №103 також передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готували для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подавали їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Головні управління Пенсійного фонду України здійснювали перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли від уповноважених органів, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, в тому числі складові грошового забезпечення, визначалася у додатку 2 Порядку № 45.
Тому, на думку суду, підстави вважати, що у відповідача-1 виник обов'язок оформити та направити відповідачу-2 нову довідку про розмір грошового забезпечення, відсутні.
Водночас, суд наголошує, що жоден інший нормативно-правовий акт не наділяє уповноважений орган, що видає довідки про розмір грошового забезпечення, повноваженнями самостійно встановлювати розміри грошового забезпечення осіб, звільнених з військової служби, віднімати чи додавати до розміру вказаного у довідці грошового забезпечення окремі види грошового забезпечення.
Такі повноваження належать виключно Кабінету Міністрів України, реалізація яких, за приписами Порядку №45, має стати підставою для відповідних дій зі сторони як органів Пенсійного фонду України, так і державних органів, в яких військовослужбовці проходили службу.
Враховуючи встановлені обставини та їх правове регулювання, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах дії відповідача-1 щодо складання та направлення довідки від 06.04.2018 №21/3/2-132м/7 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Крім того, суд зазначає, що відповідачем-1 не вчинялись будь-які дії щодо відмови позивачу або його представнику у видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, враховуючи оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством станом на 01.03.2018.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити дії.
При цьому, суд звертає увагу, що дія - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об'єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно ст. 125 Конституції України адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права, в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень, особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. При цьому, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення «Аксу проти Туреччини» пункт 50; «Тенасе проти Молдови»).
Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відтак, відсутні докази порушеного права позивача при направленні Службою безпеки України до територіального органу пенсійного фонду довідки від 06.04.2018 №21/3/2-132м/7 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з врахуванням окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років.
Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Служби безпеки України щодо направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідки від 06.04.2018 №21/3/2-132м/7 про розміри грошового забезпечення для перерахунку позивачу пенсії без урахування додаткових видів грошового забезпечення, у зв'язку з відсутністю порушеного права позивача у спірних правовідносинах, та як наслідок, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача зобов'язати Службу безпеки України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які було враховано в попередньому розмірі пенсії, а саме: щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення та премія).
Разом з тим, оскільки судом встановлена відсутність протиправності дій відповідача-1 щодо направлення до територіального органу пенсійного фонду довідки від 06.04.2018 №21/3/2-132м/7 про розміри грошового забезпечення для перерахунку позивачу пенсії без урахування додаткових видів грошового забезпечення, правові підстави для зобов'язання Міністерства соціальної політики України разом з Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області відповідно до п.8 Постанови КМУ №103 забезпечити проведення перерахунку пенсії позивачу, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які було враховано в попередньому розмірі пенсії додаткових видів грошового забезпечення; та здійснити такий перерахунок з 01.01.2018 без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з виплатою різниці між раніше перерахованою пенсією на підставі Постанови КМУ №103 з 01.01.2018 та новим розміром перерахованої пенсії по день фактичного перерахунку, невідкладно та одним платежем, - також відсутні.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача-1 на його користь моральної шкоди в розмірі 2403648,00 грн., здійснивши виплату невідкладно та однією сумою, суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Стаття 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 даної Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд зауважує, що вирішення позитивно питання щодо стягнення моральної шкоди з суб'єкта владних повноважень, серед іншого, є наслідком встановлення судом порушень прав, свобод чи інтересів особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності першого, що у даному випадку не знайшло свого підтвердження.
Суд наголошує, що позивачем не доведено, а судом не встановлено обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральної шкоди саме неправомірними діями відповідача-1.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачем-1 моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача-1 та вини останнього в її заподіянні, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідачів, позивач суду не надав.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст судового рішення складено 08.11.2019.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складено 08.11.2019.
Суддя Кушнова А.О.