Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 листопада 2019 р. Справа№200/9653/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,
за участю:
секретаря Перерви Д.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що він є особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зі ступенем втрати працездатності 80%, що підтверджується відповідними посвідченнями особи з інвалідністю серії НОМЕР_1 від 17.05.2017р. та посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році серії НОМЕР_2 від 03.04.2019р.
Позивач протягом 1989 року проходив спеціальні збори у в/ч НОМЕР_3 та приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме:
- з 19.04.1989 року по 23.07.1989 рік виконував завдання по ліквідації аварії в 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, куди був направлений Добропільським ОМВК на спеціальні збори у військову частину НОМЕР_4 як військовослужбовець запасу, тобто як резервіст, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 , довідкою Добропільського ОМВК №206 від 26.11.2010р. та архівною довідкою галузевого державного архіву за №34811 від 18.01.2007р.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії від 14.12.2016 року №1088 та витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги до довідки №001151 позивачу первинно встановлена III група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зі ступенем втрати працездатності 50%, інвалідність встановлена 25.10.1993 року.
Згідно з виписками із акту огляду МСЕК до довідки серії АВ №0605871 та серії АБ №0049111, довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0605871 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги №0049111, позивачу встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зі ступенем втрати працездатності 80%, інвалідність встановлена з 14.03.2017 року.
Постановою першого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019р. зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всі документи та висновки для прийняття рішення про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги як особи резервіста, який отримав інвалідність II групи з 12.04.2017 року внаслідок виконання обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року.
Станом на цей час відповідне судове рішення Донецьким обласним військовим комісаріатом виконано, але після отримання необхідних документів з боку комісії Міністерства оборони України прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу відповідної одноразової грошової допомоги, що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 29.03.2019р. за №40.
Не погодившись з таким рішенням, позивач зазначив, що інвалідність у нього настала не з причини проходження строкової служби, а вже після того як він був направлений на спеціальні збори у військову частину НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 в 30-ти кілометрову зону Чорнобильської АЕС для виконання військового обов'язку як військовослужбовець запасу, тобто як резервіст.
З наведених підстав позивач просив визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому постановою КМУ від 25.12.2013 року за №975; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачу, як особі - резервісту, який отримав інвалідність II групи з 12.04.2017 року внаслідок виконання обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»
Ухвалою судді від 06 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач представника до судового засідання не направив, був повідомлений про час та місце розгляду справи, заявлені вимоги не визнав, направивши відзив на позовну заяву, де вказав, що 25.10.1993 року позивачу при первинному огляді органами МСЕК було встановлено ІІІ групу інвалідності. При повторному огляді органами МСЕК 24.03.2011 року позивачу була підтверджена III група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
12.04.2017 року під час повторного огляду органами МСЕК, позивачу було підвищено групу інвалідності до II групи з тих самих підстав.
ОСОБА_2 був призваний на спеціальні збори у військову частину. Збори проходив з 19.04.1989 року по 23.07.1989 року, під час яких приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тобто, позивач в період його участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС мав статус військовозобов'язаного, якого було призвано на навчальні (спеціальні) збори. нормами законодавства чітко розмежовується правові статуси військовослужбовців та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні та спеціальні збори), розмежовується порядок їх проходження, у зв'язку з чим дані категорії осіб мають різний обсяг прав, обов'язків та соціальних гарантій закріплених в законодавстві.
Відповідно до п.6 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на день встановлення позивачу інвалідності), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через гри місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Отже, враховуючи, що у позивача спеціальні збори були закінчені 23.07.1989 року, а інвалідність йому було встановлено у 2017 році, тобто в рази більше ніж через три місяці після закінчення зборів, то права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
У липні 2018 року ОСОБА_2 вже звертався до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Міністерства оборони України про:
- визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у неподанні у 15-ти денний строк з дня реєстрації, розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх документів та висновку щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як особи резервіста, який отримав інвалідність ІІ групи з 12.04.2017 року внаслідок виконання обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всі документи та висновки для прийняття рішення про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як особи резервіста, який отримав інвалідність ІІ групи з 12.04.2017 року внаслідок виконання обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року;
- визнання протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року;
- зобов'язання Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року у зв'язку з встановленням ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності та надіслати вказане рішення Донецькому обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 р. у справі №0540/5607/18-а у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 р. у справі №0540/5607/18-а суд апеляційної інстанції постановив:
«Позовні вимоги ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у неподанні у 15-ти денний строк з дня реєстрації, розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх документів та висновку щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як особи резервіста, який отримав інвалідність ІІ групи з 12.04.2017 року внаслідок виконання обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всі документи та висновки для прийняття рішення про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як особи резервіста, який отримав інвалідність ІІ групи з 12.04.2017 року внаслідок виконання обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.
В решті позовних вимог відмовити».
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому суд враховує, що позов у цій адміністративній справі ґрунтується на інших підставах, оскільки позивачем зазначено, що судове рішення у справі №0540/5607/18-а Донецьким обласним військовим комісаріатом виконано, але після отримання необхідних документів з боку комісії Міністерства оборони України прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу відповідної одноразової грошової допомоги.
Отже, через різні підстави позову у справі №0540/5607/18-а та цій адміністративній справі суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження.
Стосовно фактичних обставин спірних відносин судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 19.04.1986 року по 23.07.1989 року проходив спеціальні збори у в/ч НОМЕР_3 та приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії від 14.12.2016 року №1088 та витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, захворювання ОСОБА_2 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги до довідки № 001151 позивачу первинно встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зі ступенем втрати працездатності 50%, інвалідність встановлена 25.10.1993 року.
У відповідності до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги до довідки № 443226 позивачу повторно встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зі ступенем втрати працездатності 60% з 24.03.2011 року.
Згідно з виписками із акту огляду МСЕК до довідки серії АВ № 0605871 та серії АБ № 0049111, довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0605871 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги №0049111, позивачу встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зі ступенем втрати працездатності 80%, інвалідність встановлена з 14.03.2017 року.
Згідно з листом Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради від 17.08.2018 року № 01-11/7700 та заяви позивача від 13.08.2018 року, ОСОБА_2 нарахована та сплачена, відповідно до діючого законодавства різниця одноразової грошової компенсації в розмірі 94, 80 грн.
Наведені фактичні обставини сторонами не заперечуються.
Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29.03.2019р. за №40, затвердженим 01.04.2019р. міністром оборони України, у призначенні позивачу відповідної одноразової грошової допомоги відмовлено (а.с.35)
В обґрунтування такої відмови комісія Міністерства оборони України зазначила, що позивач брав участь у зборах з ліквідації аварії на ЧАЕС в 1989 році та мав статус військовозобов'язаного, а не військовослужбовця, інвалідність якому встановлено понад 3-місячного терміну, передбаченого п.6 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням встановлених при розгляді справи обставин, суд зазначає про таке.
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) встановлено, що Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Свою заяву про виплату одноразової грошової допомоги позивач пов'язує з встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зі ступенем втрати працездатності 80% з 14.03.2017 року.
Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, з чим він пов'язує своє право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) у відповідній редакції.
Статтею 16 Закону 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності - 14.03.2017 року) закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом шостим частини 2 статті 16 Закону 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, тобто, станом на 14.03.2017 року.
Відповідно до п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.
Вказані умови п. 6 Порядку № 975 кореспондуються з нормами пункту шостого частини 2 статті 16 Закону 2011-ХІІ
Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII у відповідній редакції, є визначення видів військової служби, встановлених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-XII існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
В контексті спірних правовідносин саме пункт шостий частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, яка містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги саме військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.
Із системного аналізу перелічених вимог Закону № 2011-XII слідує висновок, що цей Закон відрізняє умови виплати допомоги військовослужбовцям та військовозобов'язаним, які призвані на спеціальні збори.
С огляду на наведені норми суд дійшов висновку, що приписами ст.16 Закону № 2011-XII, законодавець серед осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, розмежовує такі категорії осіб як військовослужбовців та військовослужбовців строкової служби і військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.
Пунктом шостим частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня закінчення спеціальних зборів, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такого військовозобов'язаного не виникає.
Оскільки, позивачу інвалідність ІІ групи встановлена більше ніж через 20 років після закінчення спеціальних зборів, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.
Наведена позиція підтверджується правовим висновком Верховного Суду, викладеним у(постанові від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17 (адміністративне провадження №К/9901/44751/18). Незважаючи на відмінності у наведеній справі №750/5074/17, де позивач проходив строкову військову службу, суд вважає за необхідне дотримання такого правового висновку, оскільки нормативна регламентація проходження строкової військової служби та проходження військовозобов'язаними і резервістами навчальних та спеціальних зборів, в контексті спірних відносин однакова.
Доводи позивача, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає пункт 2 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ, оскільки йому встановлена інвалідність, отримана під час виконання обов'язків військової служби, а не під час проходження військової служби, є безпідставними, оскільки виконання обов'язків військової служби здійснюється під час проходження військової служби. Тобто, визначення «під час проходження військової служби» є більш широким та включає в себе і час виконання обов'язків військової служби.
Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо наявності дискримінації, яка проявляється у тих обставинах, що особи, які виконували обов'язки військової служби в однакових умовах та яким внаслідок цього встановлено інвалідність мають різне право на отримання одноразової грошової допомоги, суд виходить з наступного.
За визначенням пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Відповідно до статті 24 Конституції України, статей 2, 7 Загальної декларації прав людини, статей 2, 26 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( стаття 14, стаття 1 Протоколу № 12 до Конвенції) необхідною підставою для встановлення факту дискримінації є обумовленість відмінного ставлення за певними ознаками.
У рішеннях Європейського суду з прав людини зазначено, що лише розрізнення, яке базується на персональній ознаці, за якою особа чи групи осіб відрізняються один від одного, можна характеризувати як дискримінацію (рішення у справах «Карсон та інші проти Сполученого Королівства», «Кьєльдсен, Буск Мадсен і Педерсен проти Данії»). Суд деталізує вимоги до природи ознак, за якими забороняється дискримінація, та встановлює, що категорія «інші ознаки» поширюється винятково на такі ознаки, які за своєї природою є достатньо подібними до ознак, які вже перелічені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто відносяться до визначального для ідентичності особи вибору або є невід'ємними, вродженими та незмінними характеристиками (рішення у справі «Петерка проти Чеської Республіки»).
Отже, факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою.
Проте, проходження військової служби за контрактом та проходження військовозобов'язаними і резервістами навчальних та спеціальних зборів є різними видами військової служби, зі своїми особливостями та специфікою. Водночас, законодавством закріплено право на отримання спірної грошової допомоги як для військовослужбовців за контрактом, так і для військовозобов'язаних при проходженні військовозобов'язаними і резервістами навчальних та спеціальних зборів, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що врегулювання законодавством умов виплати одноразової грошової допомоги окремо щодо військовослужбовців за контрактом і військовозобов'язаних при проходженні військовозобов'язаними і резервістами навчальних та спеціальних зборів є проявом дискримінації - розрізненим ставленням до особи притаманною їй певною персональною ознакою.
Вид військової служби не можна вважати персональною ознакою в розумінні поняття дискримінації, а різне регулювання умов соціального захисту - визнавати обмеженням у реалізації або користуванні правами та свободами. Отже, позивачем не наведено доводів, які б дозволили обґрунтовано припустити, що має місце різниця у ставленні до військовослужбовців саме через будь-яку наявну в них персональну ознаку, а тому доводи позивача про наявність дискримінаційного ставлення до військовозобов'язаних при проходженні військовозобов'язаними і резервістами навчальних та спеціальних зборів є необґрунтованими.
З наведених підстав, виходячи з системного аналізу норм, які регулюють спірні відносини, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Через звільнення позивача від судових витрат вони розподілу на наслідками розгляду справи не підлягають.
Керуючись статтями 2, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Міністерства оборони України (03168, Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 12 листопада 2019 року. Рішення складено у повному обсязі 22 листопада 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Г.А. Чекменьов