25 листопада 2019 року Справа № 280/4691/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Державної служби України з безпеки на транспорті (юридична адреса: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845)
про скасування постанови
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (далі- третя особа), в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову №127282 від 25.06.2019 про накладення на ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на приписи Закону України «Про автомобільний транспорт» та зазначає, що ОСОБА_1 є дійсно власником автомобілю Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , однак 05.06.2016 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди-найму транспортного засобу, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю тимчасове володіння та користування вказаний вантажний автомобіль, на виконання умов якого 05.06.2016 сторонами підписаний також акт приймання-передачі автомобіля. Цей договір укладено строком до 04.06.2019. Посилається на приписи ст. 1, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та вважає, що саме перевізник має нести відповідальність за виявлені порушення регулюючих норм, а не власник автомобіля, проте, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності за проступок, вчинений іншою особою - перевізником ФОП ОСОБА_2 , а тому просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення відповідача.
Ухвалою суду від 30.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 28.10.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Суд зазначає, що у встановлений судом строк відповідачем не було подано відзив на позовну заяву, при цьому будь-яких доказів поважності причин не подання відзиву також не надано.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи неподання відзиву на позов без поважних причин, суд розцінює зазначене як визнання позову.
Разом з цим, пояснення щодо позову від третьої особи також не надходили.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 08.08.2002 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автомобільних засобів, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.34 Оптова торгівля напоями, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 73.11 Рекламні агентства, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
20.05.2019 працівниками Укртрансбезпеки у Донецькій області, проведено перевірку транспортного засобу марки Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить на праві власності позивачу (водій ОСОБА_3 ), за результатами якої складено Акт №118269 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», надання послуг по перевезенню вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: під час надання послуг з перевезення вантажів згідно з ТТН від 20.05.2019 №LUG-711646, замовник ФОП ОСОБА_4 , перевізник ФОП ОСОБА_1 не забезпечено у водія ОСОБА_3 на ТЗ Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , наявності щоденного реєстраційного листка режимів праці та відпочинку (тахошайби) за 20.05.2019).
25.06.2019 в.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області розглянуто матеріали перевірки (Акт №118269 від 20.05.2019) та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №127282, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 1 700,00 грн. (відповідальність передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач зверталась із скаргою до Державної служби України з безпеки на транспорті від 30.07.2019, до яких позивачем було також додано копії договору оренди-найму автомобіля від 05.06.2016, копія акту-приймання-передачі від 05.06.2016, однак результатів розгляду зазначеної скарги матеріали справи не містять.
Вважаючи вищезазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду про його скасування.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Відповідно до пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Постановою Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, до якого входить управління Укртрансбезпеки в Донецькій області та Укртансбезпеки у Запорізькій області.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2344-III), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 було затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , інших нормативно-правових актів.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку №1567.
Згідно з пунктом 22 Порядку №1567 у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області під час огляду транспортного засобу, який належать позивачу, встановлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не забезпечено у водія ОСОБА_3 на ТЗ Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , наявності щоденного реєстраційного листка режимів праці та відпочинку (тахошайби) за 20.05.2019, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Щодо встановленого порушення вимог статті 48 Закону №2344-III, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначений статтею 48 Закону №2344-III. Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно із частиною другою 48 Закону №2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у статтею 48 Закону №2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340), відповідно до пунктів 1.2, 1.3 якого Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Пунктом 6.1 частини VI Положення №340, зокрема, визначено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Згідно із пунктом 6.3 Положення №340 до набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує ТЗ, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія, згідно додатку 3 Положення.
24 червня 2010 року Міністерством транспорту та зв'язку України, на виконання вимог законодавства про автомобільний транспорт, видано Наказ №385 про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, та поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Пунктом 1.4 Інструкції №385 встановлено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Пунктом 3.3 Інструкції №385, зокрема, передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).
Згідно із пунктом 3.5 Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Окрім того, відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Зі змісту Акту перевірки №118269 від 20.05.2019 вбачається, що у водія під час перевірки був відсутній листок режимів праці та відпочинку (тахошайба) за 20.05.2019.
Разом з цим, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Однак позивач у своєму позові зазначає, що не має ніякого відношення до перевезення, яке здійснював автомобіль Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , тобто не був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.06.2016 між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) укладено Договір оренди-найму транспортного засобу, відповідно до умов якого Орендодавець відповідно до Цивільного кодексу України передає в орендне користування Орендареві автомобілі, зокрема, Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_4 метою використання у поточній діяльності Орендаря. Відповідно до пункту 4.1 Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 04.06.2019.
На виконання умов зазначеного Договору його сторонами у той же день підписано Акт приймання-передачі майна, зокрема, Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 .
Крім того, як вбачається із довідки Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 21.03.2019 №4823/14/08-01-56-09, позивач за період з 20.10.2017 по 07.03.2019 не надавала до контролюючого органу повідомлення про прийняття працівника на роботу.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Проте, доказів, які б свідчили, що позивач є перевізником та використовував даний автомобіль як суб'єкт господарювання, відповідачем суду надано не було і таких доказів судом в ході розгляду справи не встановлено.
Крім того, суд зазначає, що позивачем до скарги на постанову від 25.06.2019 №127282 на адресу Укртрансбезпеки надано Договір оренди-найму транспортного засобу від 05.06.2016 та копія акту-приймання-передачі від 05.06.2016.
Отже, на думку суду, позивачем доведено, що ним не вчинялось порушення транспортного законодавства, яке зазначене в Акті перевірки №118269 від 20.05.2019.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому така постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14)- задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області №127282 від 25.06.2019 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 25.11.2019.
Суддя О.В. Конишева