25 листопада 2019 року Справа № 280/4658/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Олександрівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична,9а)
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Олександрівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - третя особа), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-2784-49.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що з 04.11.2004 він зареєстрований як фізична особа-підприємець. Проте, тривалий час діяльність фактично не здійснював, доходу не отримував. Крім того, зазначає що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Отже, ГУДФС у Запорізькій області мало право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок. Оспорювана вимога винесена відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Але, Позивач зазначає, що відомості з інтегрованої картки платника внеску та з Реєстру не входять до переліку «інших документів», оскільки не підтверджують суми виплат (доходу).Такі відомості є підставою призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, котре становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 28.10.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. У відзиві, який надійшов до суду 29.10.2019, пояснив, що оскаржувана податкова вимога прийнята відповідно до вимог законодавства України. Зазначив, що неотримання доходу не звільняє позивача від обов'язку сплати єдиного внеску. З огляду на викладене відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
22.10.2004 внесено запис щодо державної реєстрації підприємницької діяльності ОСОБА_1 у Департаменті реєстраційних послуг Запорізької міської ради. 04.11.2004 року платника взято на облік у ГУ ДФС у Запорізькій області, Олександрівського управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Олександрівський район).
09.10.2019 до Єдиного державного реєстру департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради внесено запис щодо рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності.
Таким чином, з 04.11.2004 по 09.10.2019 позивач перебував на обліку у ГУ ДФС у Запорізькій області, Олександрівське управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Олександрівський район), як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування.
Відповідачем 06.02.2019 винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску за №Ф-2784-49 у розмірі 18276,72 грн.
Судом встановлено, що станом на 06.02.2019 заборгованість позивача за 2017 рік (по строку 09.02.2018 року) складає 8448,00 грн., що дорівнює мінімальному страховому внеску: мінімальна заробітна плата - 3200 грн. х 22% = 704,00 грн. помноженому на кількість місяців звітного року (12 місяців); заборгованість за І-ІУ квартали 2018 року (відповідно по термінам (кварталам) 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019) - 9828,72 грн., що дорівнює мінімальному страховому внеску: мінімальна заробітна плата з січня 2018 - 3723 грн. х 22% = 819,06 грн. або 2457,18 грн. за кожний квартал (за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн.)
Загальна сума заборгованості складає 18276,72 грн., що відповідає сумі яка зазначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-2784-49.
Заборгованість відповідачем розрахована за 2017 -2018 роки.
Не погодившись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон).
Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені з урахуванням норм законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 цього Закону).
Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).
Також платниками єдиного внеску, як зазначено у п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.
Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 цього Закону).
Як визначено п. 2 цієї частини, базою нарахування єдиного внеску, зокрема, для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, фізичні особи - підприємц. на загальній системі оподаткування, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності за себе як фізичні особи - підприємці. Сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу - підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець (утримань ЄСВ із заробітної плати немає).
У свою чергу, відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Зважаючи на те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру позивачем припинено діяльність лише 09.10.2019, а отже і статусу платника єдиного внеску позбавлений з 09.10.2019, отже в силу вимог ч.9 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» позивач є фізичною особою-підприємцем та зобов'язана сплачувати єдиний внесок.
Суд зазначає, що починаючи з 01.01.2017, у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464-VІ. При ньому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімальною страхового внеску на місяць.
Поряд з тим, згідно із змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VІІІ) до Закону №2464-VІ, з 01.01.2018 у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464-VІ. При ньому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (пункту 2 частини першої ст. 7 Закону №2464-VІ у редакції Закону №2148-VІІІ).
У відповідності до п.6 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VІ недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
У відповідності до статті 4 Закону №2464-VІ (зокрема фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування), зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону №2464-VІ у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2014 №77-VІІІ).
З 01.01.2018 зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону №2464-VІ).
Пунктами 1, 2, 3, 4 розділу VI Наказу Міністерства Фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 №508/26953 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Отже, на виконання вимог чинного законодавства, відповідачем була сформована та направлена на адресу позивача податкова вимога №Ф-2784-49 від 06.02.2019, з визначенням суми недоїмки у розмірі 18276,72 грн., засобом поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення 07.02.2019, яка 21.03.2019 була повернута на адресу відправника «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Водночас, Інструкцією розмежовуються такі поняття, як "надсилання вимоги" та "формування вимоги".
Пунктом 4 розділу VІ Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Отже, підставою для формування (прийняття, складення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) є інформація, що міститься у акті документальної перевірки, у звіті платника про нарахування єдиного внеску та у облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-2784-49 сформована на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.
Наявність заборгованості зі сплати внеску є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про її сплату без проведення додаткових перевірок. Відтак доводи позивача про те, що у вимозі не зазначено на підставі якого акта документальної перевірки встановлено суму недоїмки, є помилковими, оскільки перевірка не проводилась і не була підставою для формування винесених вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що податковий орган діяв у межах та у спосіб визначений законодавством, а відтак в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 КАС України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 25.11.2019.
Суддя О.В. Конишева