25 листопада 2019 року Справа № 280/4664/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці України у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови,
23 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № 10 ДФС-ФС від 15.08.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням встановленого порядку без наявності буд-яких доказів вчиненого правопорушення. Позивач вказує, що акт перевірки, складений фіскальним органом, не містить достатньої інформації про встановлені правопорушення, у зв'язку з чим вважає, що штрафні санкції застосовані без встановлення факту і наявності доказів порушення позивачем вимог законодавства про працю. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 30.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 28.10.2019.
11.11.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ГУ Держпраці в Запорізькій області позовні вимоги не визнає, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята на підставі акта документальної виїзної перевірки територіального органу ДФС, яким встановлено факт порушення позивачем законодавства про працю. На підставі даного акту перевірки та у зв'язку з виявленими фіскальним органом порушеннями законодавства про працю до позивача застосовано санкції, передбачені абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України. Відповідач вважає, що відповідно до положень Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509) акт перевірки фіскального органу є підставою для застосування штрафу за порушення законодавства про працю. Вважає прийняту постанову правомірною, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
18.11.2019 від представника позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
На підставі наявних матеріалів судом встановлені такі обставини.
02.08.2019 на адресу відповідача надійшов лист від Головного управління ДФС у Запорізькій області № 5488/10/08-0113-05-09, у якому повідомлено про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує працю найманих працівників, трудові відносини з яким не були оформлені згідно чинного законодавства, винагорода за відпрацьований час та виконану роботу працівнику не виплачена.
Разом з повідомленням направлено Акт №604/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 25 липня 2019 року "Про результати планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2018 з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", складений Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, відповідно до якого встановлено такі порушення:
п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України у частині не ведення Книги обліку доходів та витрат;
п. 177.2 ст. 177, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України у результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 та як наслідок його заниження на загальну суму 1268458,68 грн.;
пп. 163.1.1 п.163.1 ст.163, пп. 164.1.3 п.164.1 ст. 164, п.171.1 п. 171.2 ст.171 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 завищено суму чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню військовим збором у сумі 105704,89 грн.;
п.п. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не перераховано до бюджету суму військового збору за неоформленого найманого працівника суму 192 грн.;
п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1, п.п. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині своєчасності та повноти нарахування, утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб в період за 2-3 кв. 2017 року, в результаті чого занижено податок на загальну суму 2304 грн.;
п.п. 16.1.3, п. 16.1 ст. 16, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та п. 1.2, п. 3.2, п. 3.3, п. 3.4, п. 3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку;
п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч.1 ст.7, ч. 11 ст.8, ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VІ зі змінами та доповненнями, а саме: заниження за період 2017-2018 роки суми чистого доходу від підприємницької діяльності, в результаті чого занижено зобовязання зі сплати єдиного внеску на суму 237619,80 грн.;
п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч.1 ст.7, ч. 5, ч. 7 ст.8, ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VІ зі змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_1 у звітності сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», встановлено заниження сум нарахованої заробітної плати на загальну суму 2816 грн., а саме за 2017 рік;
п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме заниження податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 231859,72 грн.
02.08.2019 уповноваженою особою відповідача прийнято Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №10ДФС, яким вирішено розглянути справу про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, 15 серпня 2019 року.
06.08.2019 на адресу позивача направлено Повідомлення про розгляд справи №08/03.4-06/6895, яким позивача запрошено 15.08.2019 прибути до ГУ Держпраці у Запорізькій області для прийняття участі в розгляді справи.
15 серпня 2019 року відповідачем прийнято Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 10 ДФС-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн. за порушення вимог трудового законодавства, а саме ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що вона прийнята на підставі акту Головного управління ДФС у Запорізькій області №604/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 25 липня 2019 року.
Вважаючи прийняту постанову протиправною, з посиланням на порушення порядку її прийняття, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення Про Державну службу України з питань праці, відповідно до п.1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
У зв'язку із набуттям чинності 16.05.2017 постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, яка була чинною на момент винесення відповідачем оскаржуваної постанови (далі - Порядок № 295), затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.
У відповідності до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до змісту пп.6 п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, крім іншого, за інформацією ДФС та її територіальних органів про:
- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень.
Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.
Згідно з п.27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що отримання інформації від ДФС та її територіальних органів про виявлені в ході здійснення контрольних повноважень факти порушення платниками податків законодавства про працю, є підставою для призначення і проведення відповідним територіальним органом Держпраці заходів державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування. За результатами проведеного інспекційного відвідування складається акт, на який об'єкт відвідування може подати зауваження. На підставі акту, після розгляду зауважень, може бути вжито заходів до притягнення винної у допущенні порушень особи до встановленої законом відповідальності.
З матеріалів справи судом встановлено, що уповноваженою особою відповідача рішення про проведення інспекційного відвідування позивача, або недоцільність проведення такого заходу, не приймалось. Доказів зворотного суду не надано.
Суд критично оцінює посилання відповідача на норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509) з огляду на таке.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Частиною 4 ст. 265 Кодексу законів про працю України визначено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом пунктів 1 та 2 Порядку № 509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи)
Штрафи можуть бути накладені на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст.265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Аналізуючи зазначену норму, суд дійшов висновку, що без здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України можуть бути накладені лише штрафи на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
У всіх інших випадках вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, проведення заходу державного нагляду (контролю) є обов'язковим.
Суд зазначає, що в даному випадку норми Порядку № 509 не суперечать положенням Кодексу законів про працю України, оскільки в ході здійснення контрольних заходів фіскальним органом можуть бути виявлені й інші порушення законодавства про працю, окрім тих, відповідальність за які передбачена абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України.
Однак, у випадку спірних правовідносин, враховуючи, що Актом Головного управління ДФС у Запорізькій області №604/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 25 липня 2019 року було встановлено порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена саме абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, відповідач був зобов'язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме: провести інспекційне відвідування.
Враховуючи, що такий захід відповідачем не здійснений, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з порушенням порядку накладення штрафу за порушення законодавства про працю, у зв'язку з чим прийнята ним постанова про накладення штрафу № 10 ДФС-ФС від 15.08.2019 підлягає скасуванню.
Суд не надає оцінку по суті виявленого правопорушення, оскільки сторонами не наведено таких аргументів в заявах по суті справи.
Також суд не приймає посилання представника відповідача на втрату чинності Порядком №295 з посиланням на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі №826/8917/17, оскільки позивач вважає протиправною оскаржувану постанову не підстав порушення порядку проведення заходу державного нагляду, а з підстав відсутності повноважень притягнення до відповідальності на підставі положень Кодексу законів про працю України.
Всі інші доводи відповідача не спростовують висновків суду.
Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1251,90 грн. відповідно до платіжного доручення № 228 від 19 вересня 2019 року. Також позивачем сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 576,30 грн.
Враховуючи наведене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1828,20 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.
Керуючись статтями 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №10 ДФС-ФС від 15.08.2019 року.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 1828,20 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці України у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2019.
Суддя А.В. Сіпака