копія
18 листопада 2019 року Справа № 160/7478/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Віхрової В.С.
при секретарі судового засідання Масенка Г.Є.
за участю:
представника позивача Фесюк Ю.О.
представника відповідача Малишевої А.Є.
представника відповідача Жежель С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області, третя особа: Кам'янська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
08.10.2018 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 р. №927216-1314-0403.
В обґрунтування позову позивач вказав, що в нього не виник обов'язок щодо сплати орендної плати за землю у зв'язку із відсутністю оформленого та зареєстрованого відповідно до законодавства договору оренди земельної ділянки, укладеного з Кам'янською (Дніпродзержинською) міською радою, відсутністю юридичного факту передачі йому земельної ділянки, відсутністю державної реєстрації його права оренди. Наслідком цього є відсутність у нього права оренди та відповідно відсутність можливості здійснити таку державну реєстрацію договору та права оренди. Позивач наголошує, що не має на меті ухилятися від сплати податків, але бажає бути впевненим, що ці платежі будуть сплачуватися відповідно до закону, а не бажання контролюючого органу чи на його власний розсуд.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріали справи №160/7478/19 передані на розгляд судді Турлаковій Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Турлакова Н.В.) від 11.10.2018 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Турлакова Н.В.) від 19.11.2018 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Турлакова Н.В.) від 25.03.2019 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було залишено без розгляду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 р. ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 р. було скасовано, адміністративну справу №160/7478/19 направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
19.08.2019 р. справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду згідно розпорядження в.о. керівника апарату №899д від 19.08.2019 р., матеріали справи №160/7478/19 20.08.2019 р. передані судді Віхровій В.С. для продовження розгляду.
У відповідності до ч.1 ст.173 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.
Стаття 174 КАС України визначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Згідно положень ст.ст.175, 182 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.192 КАС України).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Віхрова В.С.) від 23.08.2019 р. справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 09.09.2019 р. о 10:20 год.
У підготовче судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належними чином, причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 р. судом вирішено питання про залучення до участі у справі Кам'янської міської ради в якості третьої особи (надалі - третя особа).
Для повторного виклику учасників справи підготовче судове засідання 09.09.2019 р. було відкладено до 12:00 год. 30.09.2019 р.
13.09.2019 р. через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву з доказами його направлення позивачу. Позиція податкового органу ґрунтується на тому, що позивач, як орендар земельної ділянки за діючим договором оренди є платником орендної плати за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивач є власником нежитлової будівлі за цією адресою, а отже земельна ділянка фактично перебуває в його користуванні. Та обставина, що ОСОБА_1 не оформлені права на землю у встановленому законодавстві порядку, на думку відповідача, не звільняє його від сплати податку.
До відзиву долучені додаткові докази по справі.
У підготовче судове засідання 30.09.2019 р. прибули уповноважені представники сторін. Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином. Для надання пояснень по справі третьою особою, розгляд справи було відкладено до 09:20 год. 16.10.2019 р.
16.10.2019 р. засобами електронного зв'язку суду третя особа надіслала клопотання про розгляд справи без участі свого представника.
У підготовче судове засідання 16.10.2019 р. прибули уповноважені представники сторін. Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої вказує, що наведені у відзиві заперечення не спростовують правомірність заявлених позовних вимог та наполягає на своїй правовій позиції, на якій ґрунтується позов.
У зв'язку із необхідністю ознайомлення з даною відповіддю представником відповідача, розгляд справи 16.10.2019 р. відкладено до 13:00 год. 21.10.2019 р.
У підготовче судове засідання 21.10.2019 р. прибули уповноважені представники сторін. Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Представником відповідача надані заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву з доказами їх направлення позивачу та третій особі, згідно яких податковий орган наполягає на своїй правовій позиції щодо наявності обов'язку у позивача сплачувати податок за користування земельною ділянкою.
Судом ухвалено закінчено підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 18.11.2019 р. о 12:00 год.
У судове засідання 18.11.2019 р. прибули уповноважені представники сторін та третьої особи.
Представник позивача вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі.
Третьою особою не були подані письмові пояснення щодо предмету спору. У судовому засіданні представник третьої особи зазначив, що заперечує проти позовних вимог у зв'язку із тим, що позивач є фактично користується земельною ділянкою, є її орендарем і має обов'язок щодо сплати орендної плати за землю.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази наявні у суду, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Згідно ст. 1 Податкового кодексу України, останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Судом встановлено, що згідно Договору оренди земельної ділянки №12676 від 14.05.2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та Дніпродзержинською міською радою, позивачу надається у строкове, платне користування земельна ділянка загальною площею 0,0944 га несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (на теперішній час м. Кам'янське).
ГУ ДФС у Дніпропетровській області 27.04.2018 р. винесено податкове повідомлення-рішення №927216-1314-0403, яким ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900 за 2018 р. на суму у розмірі 71035,19 грн. згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України.
Не погодившись із вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи дане рішення на предмет його відповідності закону, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що підставою для визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання у розмірі 71035,19 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням послугувала інформація про перелік земельних ділянок, наданих у користування на умовах оренди, яка була надіслана податковому органу Департаментом комунальної власності та земельних відносин Кам'янської міської ради листом від 22.07.2015 р. №09-09/1922.
Згідно даних вказаного листа та інформації з Державного реєстру речового права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів відчуження нерухомого майна на земельній ділянці, яка передана у користування за Договором оренди, знаходиться нежитлова будівля, яка належить позивачу на праві приватної власності.
Відповідно до ч. 1 ст.6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки па підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З наведених правових норм вбачається, що право оренди земельної ділянки набувається відповідно до діючого законодавства, яким визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, а сама земельна ділянка вважається переданою орендареві в оренду з моменту державної реєстрації права оренди.
Тобто до моменту державної реєстрації права оренди, у орендаря право оренди не виникає і земельна ділянка вважається не переданою. Відтак факт підписання/укладання Договору оренди земельної ділянки до внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру речового права про нерухоме майно, не покладає обов'язку на орендаря по сплаті податків та обов'язкових платежів.
При ньому, статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Оскільки за договором оренди на орендодавця покладений обов'язок передати земельну ділянку у володіння орендаря, то до моменту передачі земельної ділянки, який визначається ст. 17 Закону України «Про оренду землі» моментом державної реєстрації права оренди, вважається, що орендодавець свій обов'язок за договором оренди не виконав.
Згідно ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме манію та їх обтяжень".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З наведеного вбачається, що до моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки, факт набуття права оренди, як речового права на нерухоме майно, не вважається офіційно визнаним та підтвердженим державою Україна.
Сукупність вказаних нормативно-правових актів дає всі підстави вважати, що до моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки, орендар не набуває права оренди цієї земельної ділянки, сама земельна ділянка вважається не переданою, а право оренди офіційно не визнане та не підтверджене державою Україна.
Відсутність права оренди земельної ділянки та відсутність юридичного факту передачі земельної ділянки, в розумінні ст. 17 Закону України «Про оренду землі», тягне за собою відсутність обов'язків по сплаті орендної плати, як плати за користування, так як за загальним правилом не можна нести обов'язки по сплаті орендної плати за відсутності права оренди та за відсутності юридичного факту передачі земельної ділянки у користування.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Тобто, обов'язок сплачувати орендну плату пов'язаний з договором оренди земельної ділянки та витікає з даного договору.
В разі, якщо договір оренди земельної ділянки не набув чинності, то, відповідно, він не може породжувати зобов'язання, які пов'язані та витікають з нього договору в частині плати за користування землею, так як ці зобов'язання ще не виникли.
Пунктом 3.3 договору оренди земельної ділянки № 12676 від 14.05.2013 р. передбачено, що підписаний сторонами договір оренди набуває чинності з моменту його державної реєстрації.
Тобто момент підписання договору не співпадає з моментом набуття цим договором чинності, так як момент набуття договором чинності співпадає з державною реєстрацією нього договору.
Момент підписання та укладання договору також не співпадає з моментом виникнення у особи права оренди, так як право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст.125 Земельною кодексу України).
Пунктом 14.1. договору оренди земельної ділянки № 12676 від 14.05.2013 р. також передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Зі змісту договору оренди встановлено, що останній був складений відповідно до Постанови КМУ від 03.03.2004 р. №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі», згідно положень якої вбачається, що договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, і тільки після його державної реєстрації він є підставою виникнення відповідних прав та обов'язків, які зафіксовані в його змісті, а до цього часу він вважається таким, що не набрав чинності.
Тобто до моменту державної реєстрації договір оренди земельної ділянки не породжує у орендаря жодних прав та обов'язків сторін, що пов'язані з орендою земельної ділянки, так як цей договір ще не набрав чинності.
Відповідно до вимог п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
При цьому, відповідно до п.288.2 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а відповідно до п.288.3. цього Кодексу об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Пунктом 287 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Як встановлено судом, 15.12.2015 р. ОСОБА_1 звертався до Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:006:04010, до якої було додано документи, в тому числі і договір оренди від 14 травня 2013 року та Витяг з рішення Дніпродзержинської міської ради від 28 грудня 2012 року №625-30/УІ, яким рада вирішила надати юридичним та фізичним особам, в тому числі і ОСОБА_1 , земельні ділянки несільськогосподарського призначення по матеріалах інвентаризації та визначити права на них згідно з додатком.
Рішенням державного реєстратора Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №27315541 від 21.12.2015 року ОСОБА_1 було роз'яснено, що відповідно до ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - речові права на нерухоме майно, що є похідними (право оренди земельної ділянки) реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. Відповідно до ст.4-1 даного Закону, зазначено в рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, державна реєстрація права держави чи територіальної громади здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснене таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки.
В цьому рішенні також зазначено, що статтею 16 цього Закону та п.36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме манію та їх обтяжень, затверджених постановою КМУ від 17.10.2013 р. №868, передбачена можливість одночасної реєстрації права власності та похідного права в даному випадку права оренди. Для цього заявник подає документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього. Відповідно до п.44 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень: для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності заявник подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.
Діючим законодавством процеси реєстрації землі та прав власності на неї розділені між двома відомствами: Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, в якому реєструються речові права на земельні ділянки та їх обтяження та Державним земельним кадастром, в якому реєструються земельні ділянки як об'єкти права.
Аргументуючи свою відмову в державній реєстрації права оренди ОСОБА_1 , державний реєстратор послався на те, що ОСОБА_1 не подано відповідного пакету документів для реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку за територіальною громадою м. Дніпродзержинська в особі Дніпродзержинської міської ради (а саме: рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку), а отже, реєстрація похідного права (права оренди, земельної ділянки) без державної реєстрації права власності на земельну ділянку не є можливою.
З викладеного слідує висновок, що ОСОБА_1 як орендар, не може зареєструвати договір оренди та своє право оренди, доки орендодавець - власник земельної ділянки - в даному випадку Кам'янська (Дніпродзержинська) міська рала, не зареєструє своє право на цю земельну ділянку.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 30 січня 2018 року у справі № 484/272/16-ц, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.
Також судом встановлено, що Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 25.12.2015 р. №16-03/VII «Про набуття (припинення) прав на землю» прийнято рішення про надання дозволу про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0944 га для розміщення нежитлової будівлі.
Станом на час прийняття рішення по справі дозвіл про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачем не отриманий.
Підсумовуючи викладене, матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 має статус орендаря земельної загальною площею 0,0944 га., (кадастровий номер 1210400000:02:006:04010), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст.125 Земельного кодексу України), а право оренди ОСОБА_1 не пройшло державну реєстрацію, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що в даному випадку фактично відсутній об'єкт оподаткування, оскільки та земельна ділянка, яка вказана в Договорі оренди, не може вважатися такою, що надана позивачу в оренду, оскільки об'єкт за Договором оренди вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди (ст.17 Закону України «Про оренду землі»), тому наразі відсутні визначені законодавством підстави для нарахування орендної плати та виникнення ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб.
За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час судового розгляду справи правомірність свого рішення перед судом не доведена.
При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області, третя особа: Кам'янська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2018 р. №927216-1314-0403.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 25 листопада 2019 року.
Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 25.11.19 Суддя Згідно з оригіналом Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун