про відмову у задоволенні клопотання
25 листопада 2019 рокум. Ужгород№ 260/1452/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про зупинення провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зниження відсотку грошового забезпечення з 77 відсотків до 70 відсотків при перерахунку пенсії; 2) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 77% від грошового забезпечення; 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та проводити виплату пенсії за вислугу років у розмірі 77% від грошового забезпечення та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії, з моменту зниження відсотку грошового забезпечення - з 01 січня 2018 року; 4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок суми невиплаченої частини пенсії внаслідок протиправного зниження у 2018 році розміру відсотку грошового забезпечення з77% до 70% - з 01 січня 2018 року.
Відповідач подав до Закарпатського окружного адміністративного суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №510/1286/16-а. Заявлене клопотання аргументоване необхідністю з'ясування правової позиції Верховного Суду щодо застосування строків звернення до суду для фактичного встановлення строкових меж триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав, зокрема, права на пенсію з огляду на те, що позов стосується питання визначення розміру пенсії з 01.01.2018 року, а позивач звернувся з позовом тільки 15 жовтня 2019 року.
Позивач надіслав до суду заперечення на клопотання про зупинення справи, в якому проти зупинення провадження у справі заперечив з мотивів його необґрунтованості. Зокрема, зазначив, що дізнався про порядок перерахунку пенсії тільки з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 22 серпня 2019 року, а тому вважає, що 6-місячний строк звернення до суду не пропустив. З огляду на що вважає, що підстави для з'ясування правової позиції Верховного Суду з приводу цього питання в межах даної адміністративної справи відсутні.
Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Ч. 1 ст. 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, перебіг процесуальних строків звернення до суду згідно з положеннями КАС України починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо зменшення відсотку грошового забезпечення, з якого вираховується його пенсія під час її перерахунку в травні 2018 року з 01.01.2018 р., та просить зобов'язати здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 77% від відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим, з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду тільки 15 жовтня 2019 року.
При цьому у поданих до суду запереченнях на клопотання про зупинення справи зазначає, що дізнався про порядок перерахунку пенсії тільки з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 22 серпня 2019 року, а тому вважає, що 6-місячний строк звернення до суду не пропустив.
З матеріалів справи вбачається, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 70% грошового забезпечення був здійснений Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області 18 квітня 2018 року. Проте жодних доказів на підтвердження факту повідомлення позивача про зміну відсоткового значення розміру пенсії при її перерахунку органом Пенсійного фонду надано не було.
Більше того, судом встановлено, що розмір пенсії позивача внаслідок проведеного перерахунку збільшився, а тому суд вважає, що ОСОБА_1 , навіть отримуючи щомісячні виплати, міг об'єктивно не знати про зміну саме співвідношення до грошового забезпечення.
Нормами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено пропущення позивачем 6-місячного строку звернення до суду.
Питання зупинення провадження в адміністративній справі врегульоване нормами ст. 236 КАС України.
Так, суд зобов'язаний зупинити провадження в адміністративній справі виключно за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 236 КАС України.
Одночасно п. 5 ч. 2 зазначеної статті встановлює право суду зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Відповідно до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року №510/1286/16-а, така адміністративна справа прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду з метою необхідності формування відповідних правових позицій з наступних питань:
1. Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ); статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та статей 51, 55 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб» (далі - № 2262-ХІІ), в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
Враховуючи недоведення відповідачем факту обізнаності ОСОБА_1 про здійснення перерахунку його пенсії з розрахунку 70% грошового забезпечення раніше, аніж стверджує позивач, суд вважає, що питання, що вирішується Великою Палатою Верховного Суду у справі №510/1286/16-а, не стосується даного позову.
Враховуючи вищенаведені процесуальні норми та обставини справи, суд не вбачає необхідності зупинити провадження в даній адміністративній справі, а тому у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 166, 236, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Р.О. Ващилін