09 жовтня 2019 року Справа № 160/7432/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови у митному оформлені (випуску товарів), -
У серпні 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/100028/2 від 13.05.2019 р.; визнати протиправним і скасувати картку відмови у митному оформлені (випуску) товарів Дніпропетровської митниці ДФС № UA110080/2019/00109 від 13.05.2019 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з метою митного оформлення імпортованого товару ним 08.05.2019 р. до ВМО №2 м/п "Кривий Ріг" Дніпропетровської митниці ДФС була надана електрона митна декларація №UA110080/2019/003037. Митна вартість товару була визначена позивачем у графі 33 митної декларації за ціною товару, визначеною у поставочній специфікації №2 до контракту № 208 від 14.03.2018 р. В процесі консультацій з митним органом до митної декларації №UA110080/2019/003037 позивачем були долучені необхідні документи. Однак, 13.05.2019 р. відділом контролю митної вартості Дніпропетровської митниці ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UAI10000/2019/100028/2, яким митна вартість товару, поставленого компанією "BULTECK MINING SYSTEM S.L.", визначена за резервним методом. На підставі зазначеного рішення ВМО №2 м/п "Кривий Ріг" Дніпропетровської митниці ДФС 13.05.2019 р. була винесена картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA110080/2019/00109.
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/100028/2 позивач в адміністративному порядку 13.06.2019 р. подав скаргу на дане рішення. До скарги позивач додатково надав відповідачу копії документів, які були надані постачальником додатково. Листом № 1551/10/04-50-19-01 від 24.06.2019 р. відповідач відхилив скаргу позивача та залишив чинним рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/100028/2 від 13.05.2019 р.. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у митному оформлені (випуску) товарів, прийняті відповідачем суперечать вимогам Митного кодексу України, а тому підлягають скасуванню.
Сторони в судове засідання своїх представників не направили, про день та час його проведення повідомлялися належним чином.
До суду 09.10.2019 року від представників сторін надійшли клопотання, про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
Раніше відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що поставка оцінюваного товару заявлена до митного контролю на підставі зовнішньоекономічного контракту від 14.03.2018 р. №208, укладеного з компанією "BULTECK MINING SYSTEM S.L.". Відповідно до поставочної специфікації від 23.01.2019 р. № 2, товар постачається на /умовах СІР м.Кривий Ріг. Відповідно до ст.53 МКУ, якщо здійснювалось страхування, документами, що надаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, є страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування. У порушення вимог п.2 ст.53 МКУ вказані документи до митного контролю не надано. До митного контролю декларантом надано копію митної декларації країни відправлення від 02.05.2019 р. № 19ES00204510222213, яка містить посилання на заявленого відправника (BULTECK MINING SYSTEM S.L.), одержувача (ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», реквізити інвойсу, вагу нетто товару (18183 кг), умови поставки (СІР м.Кривий Ріг), фактурну вартість товару (35 932,26 євро). При цьому, у графі 46 «Статистична вартість» зазначена сума 40304,02 євро, яка не кореспондується з задекларованим відомостями щодо вартості товару.
Відповідач у відзиві також вказав, що митна вартість визначена шляхом обчислення, відповідно до наданих декларантом до митного контролю документів, розраховується на рівні: Товар №1 - (40 304,02 євро (гр.46 «Статистична вартість» експортної декларації): 35932,26 євро (задекларована вартість партії товару)) х 30 309,86 євро (задекларована вартість товару №1) = 33 997,56 євро, або 2,171258 євро/кг (33 997,56 євро : 15658 кг (вага нетто)). Товар №2 - (40 304,02 євро (гр.46 «Статистична вартість» експортної декларації): 35932,26 євро (задекларована вартість партії товару)) х 5 622,4 євро (задекларована вартість товару №2) = 6 306,46 євро, або 2,4976 євро/кг (6 306,46 євро : 2525 кг (вага нетто)). З урахуванням проведеного розрахунку, митну вартість товарів, що імпортуються, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 ґ), -резервний метод визначення митної вартості відповідно до положень ст.64 МКУ. Отже, на підставі вищезазначеного, відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 13.05.2019 р. №UA110000/2019/100028/2 та картка відмови у митному оформлені (випуску) товарів Дніпропетровської митниці ДФС №UA110080/2019/00109 від 13.05.2019 р. є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, прийняті у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та є цілком обґрунтованими, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно з ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Частиною 9 ст.205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Керуючись приписами статей 194, 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження, за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.03.2018 р. між позивачем та компанією "BULTECK MINING SYSTEM S.L." (Іспанія) було укладено контракт №208 на поставку товару згідно поставочних специфікацій.
23.01.2019 р. сторони підписали поставочну специфікацію №2 до контракту № 208 від 14.03.2018 р. на поставку распорного анкера Бултек, миди - 1,8 м (Bulteck Midi 1.8m) у кількості 1782 шт., распорного анкера Бултек, миди - 1,5 м (Bulteck Midi 1.5m) у кількості 1732 шт. та прижимної пластини 150x150x4 (Plate 150x150x4) у кількості 3514 шт. загальною вартістю 35 932,26 євро. За умовами пункту 4 даної специфікації строк поставки товару складав І квартал 2019 року.
Додатковою угодою №1 від 11.04.2019 р. до контракту № 208 від 14.03.2018 р. сторони внесли зміни до поставочної специфікації №2, змінивши строк поставки на І-ІІ квартал 2019 року.
Згідно з експортною декларацією 19ES00204510222213 від 02.05.2019 р. компанією "BULTECK MINING SYSTEM S.L." була задекларована поставка товару, передбаченого поставочною специфікацією №2 до контракту №208 від 14.03.2018 р.
Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної №1029570 товар був поставлений під митний контроль відповідача 08.05.2019 р.
Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем 08.05.2019 р. була подана митна декларація №UA110080/2019/003037, відповідно до якої для проведення відповідачем митного оформлення було заявлено наступні товари:
«Інші вироби з чорних металів: - розпірний анкер бултек, МІДІ-1,8м (BULTECK MIDI 1,8м) - 1782 шт.; - розпірний анкер бултек, МІДІ-1,5м (BULTECK MIDI 1,5м) - 1732 шт., представляють собою металевий порожнистий виріб складного профілю з роз'ємом для підключення електричного насосу високого тиску для нагнітання рідини, щоб щільніше розташувати анкер у шурупі. Виготовлений зі сталі марки S-355-MC складений та загерметизований на обох кінцях, діаметр 36мм, без різьби. Товщина стінок труби 1мм, довжина 1500мм та 1800мм. Призначений для утримання гірничих порід у шахтах» (далі - Товар №1);
«Інші вироби з чорних металів: - прижимна пластина 150x150x4 (PLATE 150x150x4) -3514 шт., виготовлена зі сталі S235JR методом штампування. Розмір 150x150x4мм з отвором діаметром 41мм. Призначена для закріплення сіток при прохідці бурових скважин у шахті, не для військового призначення» (далі - Товар №2).
Митна вартість товарів заявлена декларантом позивача за основним методом відповідно до ст.58 МКУ: Товару №1 на рівні - 1,9357 євро/кг; Товару №2 на рівні 2,2266 євро/кг.
Судом також встановлено, що 13.05.2019 р. відділом контролю митної вартості Дніпропетровської митниці ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/100028/2, яким митна вартість товару, поставленого компанією "BULTECK MINING SYSTEM S.L.", визначена за резервним методом.
На підставі зазначеного рішення ВМО №2 м/п "Кривий Ріг" Дніпропетровської митниці ДФС 13.05.2019 р. була винесена картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA110080/2019/00109.
Позивач на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 13.05.2019 №UA110000/2019/100028/2 оформив Товар за МД від 15.05.2019 р. №UA110080/2019/003186 під гарантійні зобов'язання.
Правомірність та обґрунтованість рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/100028/2 від 13.05.2019 р. та картки відмови у митному оформлені (випуску) товарів Дніпропетровської митниці ДФС №UA110080/2019/00109 від 13.05.2019 р. є предметом позову, який передано на розгляд суду.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Статтею 49 МКУ визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.4 та 5 ст.58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч.3 ст.318 МКУ митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МКУ визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МКУ встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За приписами ч.2 ст.52 МКУ декларант, який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МКУ передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно з ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МКУ, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч.6 ст.53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Так, в процесі консультацій з митним органом до митної декларації №UA110080/2019/003037 позивачем були долучені наступні документи: декларація митної вартості товару; сертифікат якості товару № 4861/19 від 16.04.2019 р.; пакувальний лист №19/028 від 26.04.2019 р.; інвойс № 19/055 від 26.04.2019 р.; міжнародна товарно-транспортна накладна № 1029570 від 30.04.2019 р.; євро-сертифікат № 0475058 від 02.05.2019 р.; підтвердження страхування товару від 29.04.2019 р.; контракт № 208 від 14.03.2018 р.; поставочна специфікація №2 від 23.01.2019 р.; додаткова угода №1 від 11.04.2019 р.; документи про проходження фітоконтролю; протокол технічних випробувань товару №19/036 від 26.04.2019 р.; технічний опис товару; креслення товару; витяг з каталогу постачальника; листи компанії "BULTECK MINING SYSTEM S.L." № 04/917-18 від 25.04.2019 р.; експортна декларація 19ES00204510222213 від 02.05.2019 р.; листи позивача №53-22/С-708 від 08.05.2019 р.; № 53-22/С-710 від 10.05.2019 р.; № 53-22/С-711 від 13.05.2019 р.; №53-22/С-715 від 13.05.2019 р.
Позивач також додатково надав відповідачу копії документів, які були надані постачальником додатково: сертифікат страхування 2019/02200570/005279 від 29.04.2019 р.; лист компанії "BULTECK MINING SYSTEM S.L." № 04/917-23 від 16.05.2019 р. з детальним розрахунком контрактної вартості товару; лист транспортної компанії "INTERCOLPEN S.L." від 16.05.2019 р. з розрахунком вартості перевезення та страхування товару; платіжне доручення № 8020 від 27.05.2019 р. про сплату поставленого товару.
У відповіді на відзив позивач також зазначив, що як зазначає відповідач у відзиві на позов, у порушення вимог п.2 ст.53 МКУ документи, що підтверджують страхування вантажу під час митного контролю позивачем не надано. Дане ствердження відповідача не відповідає дійсності та спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи: так, як свідчить митна декларація № UA110080/2019/003037 від 08.05.2019 р. позивачем був наданий документ що підтверджує страхування, виданий страховою компанією ZURICH №2019/02200570/005279 від 29.04.2019 р.; на запит митного органу від 08.05.2019 р. позивач, листом № 53-22/С-7101 10.05.2019 р., надав пояснення, що згідно з пунктом 2 поставочної специфікації №2 від 23.01.2019 р. вартість страхування включена до ціни товару; до скарги №53-22/С-913 від 13.06.2019 р. позивачем повторно було надано відповідачу підтвердження страхової компанії ZURICH щодо страхування товару згідно положень терміну СІР Інкотермс - страхова сума покриває ціну 10%, тобто 110%. Крім того до скарги позивачем було долучено лист (компанії "BULTECK MINING SYSTEM S.L."), в якому надано детальний розрахунок вартості товару, який підтверджує, що вартість товару за контрактом включає і витрати так і витрати на страхування, а також лист транспортної компанії, яка була залучена постачальником до перевезення товару, який також підтверджує, що вид страхування передбачає 110% вартості товару. Як свідчить платіжне доручення № 8020 від 27.05.2019 р. позивач сплатив постачальнику обумовлену поставочною специфікацією №2 від 23.01.2019 р. вартість товару у розмірі 35 932,26 євро, яка включає безпосередньо його вартість, визначену виробником 31 060,40 євро, вартість транспортних процедур 4 800 євро та вартість страхування вантажу 71,86 євро. Будь які інші витрати, пов'язані з поставкою товару згідно з поставочною специфікацією №2 від 23.01.2019 р., позивачем не здійснювалося. Отже, визначення позивачем митної вартості товару за основним методом (за ціною контракту) є правомірним та ґрунтується на відповідних документах.
Таким чином, суд зазначає, що як свідчить перелік документів, які були надані позивачем для підтвердження митної вартості товару, позивачем в повній мірі були виконані вимоги ст.53 МКУ та надані належні документи на підтвердження митної вартості, які підтверджують можливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
При оформленні митної декларації № UA110080/2019/003037 позивач надав
відповідачу декларацію митної вартості, яка свідчить про те, що позивач та компанія
"BULTECK MINING SYSTEM S.L." не є пов'язаними між собою особами та відсутність
впливу взаємозалежності Покупця та даної компанії на ціну товару. Також, позивач
зазначив про відсутність обмежень його прав на використання товару що імпортується,
про відсутність будь-яких умов або застережень, які унеможливлюють визначення вартості
оцінюваних товарів, про відсутність роялті та інших ліцензійних платежів, які позивач
повинен сплатити прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, та про
відсутність умови, за якою частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу,
розпорядження або використання товарів позивачем надійде прямо чи опосередковано
компанії "BULTECK MINING SYSTEM S.L.".
Листом № 04/917-18 від 25.04.2019 р. компанія "BULTECK MINING SYSTEM S.L." також підтвердила, що контракт № 208 від 14.03.2018 р. є прямим співробітництвом з позивачем без залучення третіх осіб.
Зазначені документи свідчать про відсутність обмежень для застосування основного методу визначення митної вартості товарів, передбачених ст.58 МКУ.
Як свідчить лист компанії "BULTECK MINING SYSTEM S.L." № 04/917-18 від 25.04.2019 р. митна декларація Іспанії є внутрішнім документом митної статистики згідно встановленим правилам і нормативам Іспанії.
Отже, відображення в експортній митній декларації Іспанії статистичної вартості товару є виключно статистичною інформацією для застосування у митній статистики даної країни.
Митний же кодекс України не містить положень щодо застосування статистичних даних при визначенні митної вартості товарів що імпортуються.
Як передбачено поставочною специфікацією №2 до контракту № 208 від 14.03.2018 р. товар поставляється на умовах СІР (Інкотермс 2010).
Згідно положень розділу А терміну СІР Інкотермс 2010 до обов'язків продавця належать нести витрати на перевезення та страхування. Так, згідно пункту А.З. продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.
Як зазначено у сертифікаті страхування 2019/02200570/005279 від 29.04.2019 р., наданому страховою компанією ZURICH, страховий поліс № Z610162 від 29.04.2019 р., який був укладений з транспортною компанією INTERCOLPEN S.L. для транспортування вантажу компанії "BULTECK MINING SYSTEM S.L." на суму 35 932,26 грн. страхова сума покриває ціну товару плюс 10% (тобто 110%).
Статтею 54 МКУ митному органу надано право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості (п.5 ч.5 ст.54 МКУ).
З огляду на те, що позивач не володіє інформацією, щодо експортних формальностей в Іспанії, позивач листом № 53-22/с-711 від 13.05.2019 запропонував відповідачу провести контроль співставлений уніфікованих електронних документів з митними органами Іспанії. Однак, дану пропозицію відповідач проігнорував.
Крім того, при поставці товару за поставочною специфікацією №2 до контракту №208 від 14.03.2018 р. позивач поніс витрати виключно у розмірі вартості товару за постановочною специфікацією №2 до контракту № 208 від 14.03.2018 р. Позивач поніс витрати виключно у розмірі вартості товарів, обумовленого контрактом. Жодних інших платежів, у тому числі на користь третіх осіб, позивачем не здійснювалось.
Доказів зворотного відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.
В Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року №2 “Про узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України”, в редакції від 13.03.2012 року зазначено: “помилково відсутня інформація у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься”.
Також, в разі, якщо митний орган вважає, що виплати на страхування проводились, то обов'язок доказування понесення декларантом таких витрат покладається на контролюючий орган.
Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 р. у справі №21-127а15.
Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.
З наведеного видно, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Суд зауважує, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість. Також додатково декларант надав додаткові документи та повідомив митний орган про те, що надані всі наявні на момент декларування документи.
В силу частини п'ятої статті 53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Таким чином, позивачем надано до митниці документально підтверджені дані про ціну договору, ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 МКУ, а також не містили в собі розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Водночас відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.
Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.11.2014 р. по справі № 826/18065/13-а.
Згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року” №2 від 13.03.2017 р., у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Вказане кореспондується із Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року №598, у яких зазначено, що графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі 33 також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, позивач задля підтвердження митної вартості товарів за основним методом виконав свій обов'язок та до декларації митної вартості надав всі необхідні документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ, а також наявні у нього документи, передбачені ч.3 ст.53 МКУ.
Таким чином, позивачем для оформлення товару за методом №1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товару. За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.
Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В рішенні по справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд доходить висновку, що при винесенні рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/100028/2 від 13.05.2019 р. та картки відмови у митному оформлені (випуску) товарів Дніпропетровської митниці ДФС № UA110080/2019/00109 від 13.05.2019 р. відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову, тому судовий збір у розмірі 3 842 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/100028/2 від 13.05.2019 р.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформлені (випуску) товарів Дніпропетровської митниці ДФС № UA110080/2019/00109 від 13.05.2019 р.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС (49000, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 39421732) на користь Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029, м.Кривий Ріг, вул.Симбірцева,1А, код ЄДРПОУ 00191307) судові витрати по справі у розмірі 3 842 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма