25 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2639/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною відмову про визнання недійсною митної декларації та зобов'язання визнати недійсною митну декларацію типу ІМ 40ДЕ №205040/2018/036288 від 20.12.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем 20.12.2018 року при перетині державного кордону України у Волинській митниці ДФС оформлено митну декларацію типу ІМ40ДЕ №205040/2018/036288 на транспортний засіб, а саме легковий автомобіль Volkswagen Transporter 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . Вказує, що пізніше, вказаний автомобіль було надано на експертне дослідження, яким встановлено, що номер кузова даного транспортного засобу був змінений шляхом перебивання частини номера. ОСОБА_1 зазначає, що оскільки при заповненні декларації даний факт їй не був і не міг бути відомим, вона вказала той номер кузова, який містився у документах про реєстрацію транспортного засобу. Коли позивачу стало відомо про даний факт, вона звернулась до відповідача з заявою про визнання даної декларації недійсною, однак отримала відмову. Разом з тим вказує, що уповноважені посадові особи відповідача, в силу кваліфікації та технічного забезпечення, повинні були б виявити даний факт та у відповідності до пункту 11 статті 264 Митного кодексу України (далі - МК України) відмовити у прийнятті митної декларації, однак цього не зробили. З наведених підстав ОСОБА_1 просить визнати протиправною відмову Волинської митниці ДФС у визнанні митної декларації недійсною та зобов'язати відповідача визнати дану декларацію недійсною.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки за результатами здійснення митного контролю та митного оформлення вищевказаного транспортного засобу, порушень митних правил виявлено не було; будь-яких інших орієнтувань, додаткових форм митного контролю автоматизованою системою аналізу та управління ризиками визначено також не було, що разом з наявністю всіх необхідних документів стало підставою для проведення митних процедур та завершення митного оформлення автомобіля. Вказує на відсутність правової можливості визнати митну декларацію №205040/2018/036288 недійсною, оскільки митне оформлення по вказаному товару було завершено 20.12.2018 року, а сам товар випущено у вільний обіг на митну територію України. Крім того зазначає, що за вказаним фактом розпочато кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 290 КК України а первинний номер кузова транспортного засобу встановлений лише частково, тому будь-які дії щодо митної декларації №205040/2018/036288 від 20.12.2018 року можуть бути вчинені лише після закриття кримінального провадження, в якому вищевказаний автомобіль є речовим доказом та встановлення первинного VIN-коду автомобіля зазначеного у митній декларації. З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з договору купівлі-продажу автомобіля від 03.12.2018 року позивач придбала у Дворнічак Цезари автомобіль марки - VOLKSWAGEN TRANSPORTER, рік випуску 1995, номер кузова - НОМЕР_1 за ціною 2700 злотих (а.с.48).
Судом встановлено, що 20.12.2018 року позивачем було подано Волинській митниці ДФС митну декларацію №UA205040/2018/036288 та комплект документів для митного оформлення ввезеного на територію України легкового автомобіля марки - VOLKSWAGEN, модель - TRANSPORTER, номер кузова - НОМЕР_1 , тип кузова - легковий універсал, колір - червоний, загальна кількість місця, включаючи водія - 9, призначення для використання по дорогах загального користування, тип палива - дизель, об'єм двигуна - 1896 см. куб., потужність двигуна - 50 кВт, такий, що був у користуванні, тип двигуна АСU, колісна формула - 4 х 2, рік виготовлення - 1994, модельний рік виготовлення - 1995 (а.с.78-79), який було випущено у вільний обіг.
У свою чергу, висновком експертного дослідження, виданим Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром від 21.12.2018 року №14/4641/10Д встановлено, що номер кузова НОМЕР_1 легкового автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, який належить ОСОБА_1 змінений шляхом перебивання частини номеру. Частково встановлено первинний номер кузова НОМЕР_2 (а.с.14).
Враховуючи зазначене, позивач 08.05.2019 року звернулась до Волинської митниці ДФС з заявою, в якій просила визнати недійсною митну декларацію №UA205040/2018/036288 від 20.12.2018 року, оскільки дана декларація містить неправдиві відомості (а.с.80).
Листом від 24.06.2019 року відповідач відмовив ОСОБА_1 у визнанні вищевказаної декларації недійсною (а.с.12).
Вважаючи відмову відповідача про визнання недійсною митної декларації протиправною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до пунктів 5, 6, 20, 23, 24 частини першої статті 4 МК України випуск товарів - надання органом доходів і зборів права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети; вільний обіг - обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку органів доходів і зборів України; митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з статтею 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У відповідності до вимог статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Положеннями частин першої та другої статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини першої статті 264 МК України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 266 МК України перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу органу доходів і зборів здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.
Відповідно до частини четвертої статті 266 МК України, у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.
Таким чином, відповідальність за відповідність задекларованого товару опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах несе декларант, який, у свою, чергу не позбавлений можливості здійснити додатковий огляд товару (транспортного засобу).
Згідно з статтею 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України, укладених відповідно до закону, після завершення митного оформлення, визначаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).
Огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред'явлених органу доходів і зборів (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення. За результатами застосування системи управління ризиками огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути ідентифікаційним - без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу, частковим - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу та повним - з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу. За письмовим рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов'язки, огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може також проводитися, якщо:1) митна декларація не подана декларантом протягом строку, встановленого статтею 263 цього Кодексу, за наявності достатніх підстав вважати, що ці товари переміщуються через митний кордон України з порушенням норм цього Кодексу та інших законів з питань митної справи; 2) товари виявлено (знайдено) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і їх власник невідомий; 3) декларантом не виконуються обов'язки, встановлені статтею 266 цього Кодексу. (частини 1-3 статті 338 МК України).
Частиною п'ятою статті 338 МК України передбачено, що крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.
Разом з тим, суд звертає увагу, що під час здійснення митного оформлення задекларованого позивачем транспортного засобу порушень митних правил виявлено не було, у зв'язку з чим даний транспортний засіб було випущено у вільний обіг. Таким чином, суд вважає безпідставними посилання представника позивача у позовній заяві, що уповноважені посадові особи відповідача, незважаючи на кваліфікацію та технічне забезпечення, не виконали положення пункту 11 статті 264 МК України, а саме не відмовили у прийнятті митної декларації. Крім того, відповідні дії не є предметом дослідження у межах цієї справи та не досліджуються судом.
Статтею 76 МК України визначено, що товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів. Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині першій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.
Імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України (стаття 74 МК України).
Таким чином, поміщення товару у митний режим імпорту з випуском його у вільний обіг свідчить про закінчення процедури митного оформлення товару.
У свою чергу статтею 269 МК України врегульовано порядок визнання митної декларації недійсною.
Частиною сьомою статті 269 МК України передбачено, що порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №450 «Про питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій» затверджено Положення про митні декларації, яке визначає вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними.
Зокрема, відповідно до пунктів 39, 40, 41 Положення про митні декларації визнання митної декларації недійсною здійснюється митним органом, яким її оформлено. Після визнання митної декларації недійсною товари, задекларовані в цій митній декларації, вважаються такими, що не були випущені в заявлений митний режим. Повідомлення про визнання недійсною митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, що його оформила, вноситься цією посадовою особою до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення. Визнання митної декларації недійсною здійснюється посадовими особами митного органу шляхом внесення відповідних записів та відміток до митної декларації на паперовому носії та її електронної копії або до електронної митної декларації.
У свою чергу, у разі коли частина задекларованих у митній декларації товарів була переміщена через митний кордон України, така митна декларація не визнається недійсною.
Не допускається також визнання недійсною митної декларації, якщо частина або всі товари, транспортні засоби комерційного призначення, що в ній задекларовані, після оформлення такої декларації видані з-під митного контролю (пункт 44 Положення про митні декларації).
Таким чином, посилання представника позивача на статтю 269 МК України щодо можливості зміни, відкликання чи визнання митної декларації від 20.12.2018 року №UA205040/2018/036288 недійсною, суд вважає безпідставним, оскільки даним положенням чітко передбачено, що визнання митної декларації недійсною неможливо у разі завершення всіх митних процедур, проведення митного оформлення та випуску товару у вільний обіг.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко