25 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/11180/19
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області викладене в листі №173/03-09 від 05.09.2019 року про відмову в призначенні мені пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 9 років;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати мені пенсію відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 9 років з дня звернення за призначенням пенсії .
В обґрунтування позову вказує, що її страховий стаж становить 17 років 1 місяць 12 днів. Вказує, що 17 липня 2019 року їй виповнилося 50 років і тому маючи необхідний вік та необхідний страховий стаж я звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення мені пільгової пенсії, однак у вересні 2019 року отримала лист №173/03-09 від 05.09.2019 від Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області в якому зазначено, що підстав для призначення мені пенсії зі зниженням пенсійного віку на 9 років немає, оскільки згідно диплому серії НОМЕР_1 виданого 13.07.1987 у період з 01.09.1985 по 13.07.1987 навчалася у середньому професійно-технічному училищі №3 с. Білоріченський, Ворошиловградської області (на даний момент Луганської області), яке не відноситься до зон радіоактивного забруднення. Вважає таке рішення Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області незаконним та необґрунтованим.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву по розгляд справи за участі позивача.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи; у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання, - відмовлено; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду у термін, протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з додатками.
Копію ухвали позивач отримала 28.10.2019, а відповідач - 29.10.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відділом документального забезпечення суду 14.11.2019 зареєстровано відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що до заяви про призначення пенсії позивачем подані наступні документи, які підтверджують проживання в зоні гарантованого добровільного відселення: посвідчення 2 категорії серія НОМЕР_2 видане 25.02.1993; довідка від 21.12.2015 № 373, видана Народицькою селищною радою Житомирської області, згідно якої ОСОБА_1 постійно проживала в смт. Народичі Житомирської області, яке відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення в період з 26.04.1986 по 29.10.1990 та з 12.06.1991 по 12.06.1992 . Однак, відповідно до диплома серії НОМЕР_1 виданого 13.07.1987 року, у період з 01.09.1985 по 13.07.1987, ОСОБА_1 навчалась у середньому професійно- технічному училищі №3 с. Білоріченський Ворошиловградської області (на даний момент Луганської області). Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, с. Білоріченський Луганської області не відноситься до зон радіоактивного забруднення. Відповідно до матеріалів пенсійної справи станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 прожила у зоні безумовного (обов'язкового) відселення 4 роки 3 місяці 17 днів. Періоди проживання складають: з 14.07.1987 по 29.10.1990 року - 3 роки 3 місяці 16 днів; з 12.06.1991 по 12.06.1992 - 1 рік 0 місяців 1 день. Враховуючи вищезазначене і оскільки не виконуються вимоги п.2 ст. 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, підстав для призначення пенсії в 50-річному віці немає.
До суду 21 листопада 2019 року надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України про приєднання до матеріалів адміністративної справи копії рішення від 03.09.2019 та листа від 05.09.2019 №173/03-09.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 25.02.1993, виданим облдержадміністрацією (а.с.4).
Відповідно до довідки Народицької селищної ради №373 від 21.12.2015 ОСОБА_1 із 26.04.1986 по 29.10.1990, із 12.06.1191 по 12.06.1992 постійно проживала в смт. Народичі Житомирської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення (а.с.11).
Встановлено, що з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 29.08.2019 про призначення їй пенсії за віком (зі зменшенням пенсійного віку на 9 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 03 вересня 2019 року "Про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (а.с. 54-56) .
Листом №173/03-09 від 05.09.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до п. 2 ст.55 Закону право на пенсію із зниженням пенсійного віку, мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2-х років. Для таких осіб пенсійний вік зменшується початкова на 4 роки та додатково 1 рік за один рік проживання, роботи, але не більше 9 років. Згідно довідки від 21.12.2015 №373, виданої Народицькою селищною радою Житомирської області, яке відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення в період з 26.04.1986 по 29.10.1990 та з 12.06.1991 по 12.06.1992. Однак, відповідно до диплома серії НОМЕР_1 виданого 13.07.1987, у період з 01.09.1985 по 13.07.1987, Ви навчались у середньому професійно-технічному училищі №3 с. Білоріченський Ворошиловградської області (на даний момент Луганської області). Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, с. Білоріченський Луганської області не відноситься до зон радіоактивного забруднення. Згідно поданих документів Ваш страховий стаж становить 17 років 1 місяць 12 днів. За наявними документами підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 9 років немає, оскільки Ви прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення 4 роки 3 місяці 17 днів. Підстав для застосування початкової величини зниження пенсійного віку 4 роки немає, а за повних 4 роки проживання (14.07.1987 по 29.10.1990 та з 12.06.1991 у по 12.06.1992 ) в зоні безумовного (обов'язкового) відселення пенсійний вік може бути знижений на 4 років. смт. Народичі Житомирської області, яке відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення в період з 26.04.1986 по 29.10.1990 та з 12.06.1991 по 12.06.1992 Однак, відповідно до диплома серії НОМЕР_1 виданого 13.07.1987, у період з 01.09.1985 по 13.07.1987, Ви навчались у середньому професійно-технічному училищі №3 с. Білоріченський Ворошиловградської області (на даний момент Луганської області). Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, с. Білоріченський Луганської області не відноситься до зон радіоактивного забруднення. Згідно поданих документів Ваш страховий стаж становить 17 років 1 місяць 12 днів. За наявними документами підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 9 років немає, оскільки Ви прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення 4 роки 3 місяці 17 днів. Підстав для застосування початкової величини зниження пенсійного віку 4 роки немає, а за повних 4 роки проживання (14.07.1987 по 29.10.1990 та з 12.06.1991 у по 12.06.1992 ) в зоні безумовного (обов'язкового) відселення пенсійний вік може бути знижений на 4 років.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з позовом до суду.
Отже, предметом спору фактично є протиправна, на переконання позивача, відмова відповідача в призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на дев'ять років.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Зокрема, ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 4 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про призначення пенсії позивач додала довідку Народицької селищної ради №373 від 21.12.2015 про періоди проживання на радіоактивно забрудненій території, а також посвідченням громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 2) серії НОМЕР_2 виданого 25.02.1993 облдержадміністрацією.
Згідно зі ст. 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 14 Закону №796-ХІІ Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;
а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Таким чином, наявність у позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 2) надає ОСОБА_1 право користуватися пільгами, визначеними Законом №796-ХІІ, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.
Зі змісту листа Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 02.04.2019 №3311/03.2 (а.с.12) судом було встановлено та не заперечувалось сторонами, що на підтвердження факту постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення було надано довідку Народицької селищної ради №373 від 21.12.2015 ОСОБА_1 із 26.04.1986 по 29.10.1990, із 12.06.1991 по 12.06.1992 постійно проживала в смт. Народичі Житомирської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення (а.с.11).
Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", смт. Народичі Житомирської області відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Відмовляючи у призначення пенсії позивачу, відповідач зазначив, що відповідно до матеріалів пенсійної справи станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 прожила у зоні безумовного (обов'язкового) відселення 4 роки 3 місяці 17 днів. Періоди проживання складають: з 14.07.1987 по 29.10.1990 - 3 роки 3 місяці 16 днів; з 12.06.1991 по 12.06.1992 - 1 рік 0 місяців 1 день, оскільки у період з 01.09.1985 по 13.07.1987, ОСОБА_1 навчалась у середньому професійно- технічному училищі №3 с. Білоріченський Ворошиловградської області (на даний момент Луганської області). Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 року №106, с. Білоріченський Луганської області не відноситься до зон радіоактивного забруднення. Вказує, що відповідно до матеріалів пенсійної справи станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 прожила у зоні безумовного (обов'язкового) відселення 4 роки 3 місяці 17 днів. Тобто не враховано період із 26.04.1986 по 13.07.1987.
Однак, таке твердження відповідача суд оцінює критично та відхиляє з наступних підстав.
Так, при дослідженні копії диплому № НОМЕР_3 , встановлено, що ОСОБА_1 із 01.09.1985 по 13.07.1987 навчалась за професією кондитер в середньому професійно-технічному училищі №3, с. Білоріченський Ворошиловградської області (а.с. 12)
Суд відмічає, що диплом про освіту, це документ державного зразка, який засвідчує здобуття особою освіти за певним ступенем (освітньо-кваліфікаційним рівнем) та за певною спеціальністю (певним напрямом).
Проте, диплом про освіту не відноситься до документів, які підтверджують чи спростовують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні гарантованого добровільного відселення.
Окрім цього, надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.
За таких обставин суд вважає, що диплом про освіту не може спростувати факту постійного проживання позивача у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, що підтверджено довідкою Народицької селищної ради №373 від 21.12.2015, а також посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 2) серії НОМЕР_2 від 25.02.1993 (а.с. 4).
Суд відмічає, що довідка Народицької селищної ради №373 від 21.12.2015 про період проживання позивача в смт. Народичі Житомирської області скасована не була та не визнавались судом такою, що не відповідає первинним документам чи фактичним обставинам. Відповідальність за достовірність таких довідок несе орган, який видав такі довідки, недостовірність цих довідок повинна бути доведена відповідачем, а не навпаки.
Інших доказів, які б підтверджували недостовірність вищевказаних довідок, відповідачем не надано, відсутні будь-які судові рішення про їх скасування, визнання недійсними або ж визнання дій сільської ради, що полягають у видачі цих довідок неправомірними, а тому зазначена в довідках інформація відповідає дійсності.
У контексті наведеного суд відмічає, що відповідачем було зроблено хибний висновок, що позивач не проживання в період з 01.09.1985 по 13.07.1987 у смт. Народичі Житомирської області, що належить до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Отже, позивач має право на застосування початкової величина зниження пенсійного віку, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживали у безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на 01.01.1993 позивач проживала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 2 років, а загальний строк її проживання у вказані зоні, згідно довідки Народицької селищної ради Житомирської області №373 від 21.12.2015 становить 5 років 6 місяців 3 дні (з 26.04.1986 по 29.10.1990 та із 12.06.1991 по 12.06.1992) (а.с.11).
Як наслідок, відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 9 років (4 роки - початкова величина зниження пенсійного віку та 5 років за кожен рік проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, тобто із 26.04.1986 по 29.10.1990 та із 12.06.1991 по 12.06.1992).
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування періоду з 26.04.1986 по 13.07.1987 до строку проживання ОСОБА_1 в зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Отже, рішення від 03.09.2019 "Про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»" підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII правові висновки Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9 , ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо незарахування періоду з 26.04.1986 по 13.07.1987 до строку проживання ОСОБА_1 в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, а також визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" через недостатність у неї строку проживання в зоні гарантованого добровільного відселення для зниження пенсійного віку на дев'ять років.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати пенсію відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 9 років з дня звернення за призначенням пенсії, суд зазначає наступне.
Питання щодо призначення особі пенсії, в тому числі й пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" належить до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській.
Судом під час розгляду даної адміністративної справи досліджувалась відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначені ОСОБА_1 пенсії, що була оформлена рішенням від 03.09.2019 та мотиви відмови в призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначені в цьому рішенні. Натомість, наявність чи відсутність необхідного страхового стажу, а також досягнення позивачем необхідного віку для призначення їй пенсії згідно ст. 55 Закону не були підставами відмови у призначенні пенсії, а тому вони позивачем не обґрунтовувались та не досліджувались судом під час розгляду даної справи.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову у частині зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 9 років з дня звернення за призначенням пенсії слід відмовити.
Разом з тим, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Зважаючи на встановлену протиправність дій відповідача, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку згідно з ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням встановлених обставин справи та прийнятого судом рішення.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню
У зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 03 вересня 2019 року "Про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо незарахування періоду з 26.04.1986 по 13.07.1987 до строку проживання ОСОБА_1 в зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 29 серпня 2019 року про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно з ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням встановлених обставин справи та прийнятого судом рішення.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук