08 листопада 2019 року м.Житомир
справа № 240/9961/19
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Горовенко А.В.,
за участю секретаря судового засідання Демчук О.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ;
представника відповідача - Можарівського М.Р. (за довіреністю від 09.04.2019),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви від 17.10.2019 за вх.№24090/19) просить:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №224729-51 від 23 липня 2019 року, винесену Головним управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, в другому кварталі 2016 року, нею отримано дохід у розмірі 246463,64 грн, як додаткове благо. Даний дохід було отримано у результаті прощення банком боргу за кредитним договором №20.00.000006 від 13 травня 2008 року. У зв"язку з вказаним, у квітні 2019 року за адресою її проживання, надійшов лист від Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області з повідомлення від 27 лютого 2019 року №103/06-30-13-05/291710188 та копією наказу №380 від 27 лютого 2019 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з 03 квітня 2019 року, тривалістю три робочих дні. Однак надалі, будь-які документи, що містять у собі інформацію про результати проведеної перевірки, а саме акт та податкове повідомлення-рішення позивачу не надсилались та не вручались.
Саме тому вважає, що оскаржувана податкова вимога винесена контролюючим органом протиправно, у зв'язку із тим, що грошове зобов'язання не було узгоджене і не має статусу податкового боргу.
Також зазначає, що сума податкового зобов"язання що є неузгодженою та не вважається додатковим благом в розумінні Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із винесеною податковою вимогою №224729-51 від 23.07.2019, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали суду від 19.08.2019 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.09.2019 за правилами загального позовного провадження.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додатково наголошувала, що в порушення норм Податкового кодексу України, контролюючий орган не узгоджував з позивачем податкове зобов'язання - не направляв позивачу податкове повідомлення-рішення з розрахунком податкового зобов'язання, тому у позивача не могло виникнути податкового боргу.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 06.09.2019 (за вх.№20329/19).
В обґрунтування своїх доводів зазначав, що у зв'язку із неподанням фізичною особою ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 27.02.2019 №380 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 » відповідачем на протязі 03.04.2019 - 05.04.2019 проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області направлено на адресу позивача повідомлення від 27.02.2019 за №103/06-30-13-05/ НОМЕР_1 та копія наказу від 27.02.2019 №380 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 », корінець повідомлення про вручення, з відміткою про отримання платником повернуто на адресу контролюючого органу 14.03.2019.
Пояснення, надане платником податків ОСОБА_1 від 03.12.2018 №б/н (вх.№12879 від 07.12.2018) та ненадані первинні документи свідчать, що зміни зобов'язання з іноземної валюти у гривню не відбувалось.
На підставі зазначеного, відповідачем складено акт перевірки №276/06-30-13-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення вимог податкового законодавства платником податків ОСОБА_1 та направлено позивачу зазначений акт перевірки засобами поштового зв'язку - 15.04.2019, рекомендованим листом з описом та повідомленням про вручення, проте лист повернуто із зазначенням причини повернення: "за закінчення терміну зберігання".
Відповідно до норм Податкового кодексу України, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, на підставі акту перевірки №276/06-30-13-05/ НОМЕР_1 від 12.04.2019, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.05.2019 №0013291305 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, від 23.05.2019 №0013311305 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, від 23.05.2019 №0013281305 за платежем військовий збір, від 23.05.2019 №0013301305 за платежем адміністративні штрафи та інші санкції. Вказані податкові повідомлення-рішення надіслані Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області позивачу, рекомендованим листом із повідомленням про вручення від 24.05.2019.
Вказує, що твердження позивача на неповідомлення про результати перевірки та невручення податкових повідомлень-рішень не відповідають дійсності, оскільки вони були вчасно надіслані відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено що, в період з 03.04.2019 по 05.04.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до наказу ГУ ДФС у Житомирській області від 27.02.2019 №380 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 », проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
За наслідками перевірки складено акт №276/06-30-13-05/ НОМЕР_1 від 12.04.2019 (далі - акт перевірки), який направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41-49, 51, 52).
На підставі акта перевірки відповідачем 23.05.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0013311305 згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 55254,30 грн, з яких: 44203,44 грн - основне зобов"язання; 11050,86 грн - штрафні (фінансові) санкції (а.с.59, 60);
- №0013291305 відповідно до якого позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 170 грн (а.с.57, 58);
- №0013281305 відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов"зання за платежем військовий збір у розмірі 4604,53 грн, з яких: 3683,62 грн - основне зобов"язання; 920,91 грн - штрафні (фінансові) санкції (а.с.61, 62);
- №0013301305 згідно з яким до позивача застосовано адміністративні штрафні та інші санкції у розмірі 510 грн (а.с.63, 64).
Зазначені податкові повідомлення-рішення надсилались платнику податків засобами поштового зв"язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення №100142206378 за адресою: АДРЕСА_2 , однак поштове відправлення повернуто контролюючому органу із зазначенням причини повернення: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.50, 54, 55, 56).
У подальшому, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області сформовано та надіслано позивачу податкову вимогу від 23.07.2019 №224729-51 про сплату узгодженої суми грошового зобов'язання у загальному розмірі 74531,03 грн (а.с.65).
Не погоджуючись із податковою вимогою №224729-51 від 23.07.2019, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «податкова вимога» - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
В силу норми п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Також механізми формування та форми податкової вимоги врегулювані Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 (далі - Порядок №610).
Зокрема, згідно положень розд. ІІІ Порядку №610 податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.
Відтак, з аналізу вищенаведених норм права слідує, що право на формування податкової вимоги виникає у контролюючого органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому, така податкова вимога формується автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, зокрема, даних відповідних інтегрованих карток.
Отже, податкова вимога надсилається якщо є податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк.
Узгодження грошового зобов'язання здійснюється шляхом надіслання контролюючим органом платнику податків податкового повідомлення-рішення та можливістю оскаржити таке рішення платником податку в адміністративному чи судовому порядку.
Що стосується питання узгодження грошових зобов'язань, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпунктів 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з п.58.1 ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
При цьому, пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
З огляду на системний аналіз правових норм, суд дійшов до висновку, що відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків - фізичній особі, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, а саме за адресою місця реєстрації фізичної особи.
Матеріали справи свідчать, що податкові повідомлення-рішення від 23.05.2019 №0013291305, №0013311305, №0013281305, №0013301305 надіслані позивачу за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане поштове відправлення повернулось до контролюючого органу без вручення адресату, із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".
Однак, відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.75-77).
Окрім того, відповідно до витягу із АІС "Податковий блок", наданого представником відповідача на вимогу суду, у ньому вказана інформація про адресу позивача: АДРЕСА_1 (а.с.102).
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що зазначені вище податкові повідомлення-рішення не надсилались платнику податків на адресу реєстрації її місцяпроживання та не можуть вважатися належним чином врученими такому платнику, а як наслідок визначена контролюючим органом сума податкових зобов'язань станом на момент звернення до суду із даним позовом не є узгодженою та не набула статусу податкового боргу, оскільки порушена процедура узгодження податкового зобов"язання.
Суд звертає увагу на те, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Європейський суд у справі Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638 вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" , заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" , заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", пункт 128, та "Беєлер проти Італії", пункт 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", пункт 74).
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що на момент формування та направлення на адресу позивача податкової вимоги, що оскаржується, у Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області були відсутні підстави для визнання грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 23.05.2019 №0013291305, №0013311305, №0013281305 та №0013301305, податковим боргом.
Окрім того, суд зауважує, що згідно з частиною другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд зауважує, що питання правомірності нарахування податковим органом позивачу податкових зобов"язань відповідно до податкових повідомлень-рішень від 23.05.2019 №0013291305, №0013311305, №0013281305 та №0013301305 при розгляді даної справи не досліджувалось, оскільки вони не є предметом позову у даній справі.
Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , іден. код. НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника, буд.7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №224729-51 від 23.07.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 (сорок) коп.
Вступну та резолютивну частини рішення складено у нарадчій кімнаті і проголошено 08 листопада 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі 22 листопада 2019 року
Суддя А.В. Горовенко