25 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/10584/19
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на умовах, визначених ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку на 10 років, як особі, яка евакуйована з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дати звернення з відповідною заявою, тобто з 01 серпня 2019 року.
В обґрунтування позову вказує, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою за вх. №5250 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Листом за вих. № 25238/03.8 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що неможливо врахувати довідку № 12929 від 20 червня 1991 року про період проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення. Вважає, що вказане, на думку відповідача, випливає з того, що в довідці № 12929 від 20 червня 1991 року про період проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з 26 квітня 1986 року по 27 квітня 1986 року, виданій виконавчим комітетом Київської обласної Ради народних депутатів російською мовою зазначено гр. « ОСОБА_2 », в свідоцтві про народження позивача прізвище « ОСОБА_3 », а згідно паспорту НОМЕР_2 зазначено прізвище українською мовою « ОСОБА_3 ».
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 10.10.2019.
Копію ухвали позивач отримала 26.09.2019, а відповідач - 27.09.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
До суду 09 жовтня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що до заяви про призначення пенсії ОСОБА_2 надано документи, зокрема трудова книжка НОМЕР_3 , свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, диплом про навчання НОМЕР_4 , свідоцтва про народження дітей, довідка № 12929 від 20.06.1991, посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серія НОМЕР_5 та дані СПОВ. Довідка № 12929 від 20.06.1991 про період проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з 26.04.1986 року по 27.04.1986 року, видана виконавчим комітетом Київської обласної Ради народних депутатів, а право видавати таку довідку мають органи місцевого самоврядування. Також в довідці російською мовою зазначено гр. « ОСОБА_2 », в свідоцтві про народження прізвище « ОСОБА_3 », а згідно паспорту НОМЕР_2 прізвище російською мовою « ОСОБА_2 ». Враховуючи вищезазначене, довідка № 12929 від 20.06.1991 року про період проживання у зоні безумного (обов'язкового) відселення не може бути прийнята до уваги, тому у призначенні пенсії ОСОБА_2 відмовлено.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, в строки, передбачені ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом установлено, що 22 січня 1999 року Житомирською облдержадміністрацією видано ОСОБА_1 посвідчення громадянки евакуйованої у 1986 році із зони відчуження категорії 2 серії НОМЕР_5 (а.с. 4).
Встановлено, що 01.08.2019 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Листом №25238/03.8 від 30.08.2019 Головне управління Пенсійного фонду України повідомило ОСОБА_2 про наступне: " До заяви про призначення пенсії Вами надано документи, зокрема трудова книжка НОМЕР_3 , свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, диплом про навчання НОМЕР_6 , свідоцтва про народження дітей, довідка № 12929 від 20.06.1991 року, посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серія НОМЕР_5 та дані СПОВ. В довідці № 12929 від 20.06.1991 року про період проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з 26.04.1986 року по 27.04.1986 року, виданій виконавчим комітетом Київської обласної Ради народних депутатів російською мовою зазначено гр. " ОСОБА_2 ", в свідоцтві про народження прізвище " ОСОБА_3 ", а згідно паспорту НОМЕР_2 прізвище " ОСОБА_3 ", тому довідка не може бути прийнята до уваги. Враховуючи вищезазначене, у призначенні пенсії Вам відмовлено в зв'язку з неможливістю врахувати довідку № 12929 від 20.06.1991 року про період проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення." (а.с. 14).
Вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років у відповідності до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом ураховано наступне.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": потерпілі від Чорнобильської катастрофи: - евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році - зменшення пенсійного віку на 10 років.
Відповідно до положень статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Приписами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846, визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема:
- документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року N 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 подала до пенсійного органу наступні документи для призначення пенсії: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про місце проживання, паспорт, трудову книжку НОМЕР_3 , свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, диплом про навчання НОМЕР_6 , свідоцтва про народження дітей, довідки про прийняття на роботу, довідка №12929 від 20.06.1991, посвідчення громадянки, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році серії НОМЕР_5 та дані СПОВ про заробітну плату.
Відмовляючи у призначення позивачу пенсії згідно абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ відповідач посилається на неможливістю врахувати довідку №12929 від 20.06.1991 про період проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, оскільки у довідці № 12929 від 20.06.1991 про період проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з 26.04.1986 по 27.04.1986, виданій виконавчим комітетом Київської обласної Ради народних депутатів російською мовою зазначено гр. " ОСОБА_2 ", в свідоцтві про народження прізвище " ОСОБА_3 ", а згідно паспорту НОМЕР_2 прізвище " ОСОБА_3 ", тому довідка не може бути прийнята до уваги.
Суд відмічає, що статтею 55 Закону №796-ХІІ визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: 1. учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи, до яких відносяться, зокрема, евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році (зменшення віку на 10 років) та евакуйовані з інших територій зони відчуження у 1986 році (зменшення віку на 8 років).
Суд відмічає, що згідно приписів ст. 55 Закону №796-ХІІ, початкова величина зниження пенсійного віку до осіб, які є евакуйованими з зони відчуження у 1986 році, - не застосовується.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону №796-XII, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення.
Статтею 14 Закону №796-XII передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються, такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття).
Враховуючи викладене, відсутня необхідність у наданні довідки про період проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, оскільки визначальним є факт евакуації особи у 1986 році.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №382/1310/17.
Також відповідно до правової позиції Верховного Суду України (ухвала від 04 вересня 2015 року у справі №690/23/15-а) та Верховного Суду (постанова від 18 вересня 2018 року у справі № 520/9284/17) єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Згідно положень ч. 3 ст. 65 Закону №796-XII документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Судом встановлено, що позивач для признання пенсії, відповідно до ст. 55 Закону №796-XII, подала до Пенсійного органу копію посвідчення громадянки, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження.
Слід зауважити, що належність позивача до громадян, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, ніким не оспорювалась, посвідчення є чинним не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, а тому його наявність вказує на те, що позивач дійсно була евакуйована із зони відчуження у 1986 році.
Разом з тим, визначальною є територія, з якої особу було евакуйовано, оскільки така інформація впливає на кількість років зменшення пенсійного віку: на 10 років - евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, та на 8 років - евакуйовані з інших територій зони відчуження у 1986 році.
Так в матеріалах адміністративної справи відсутня інформація Державної міграційної служби України про те, що у 1986 році ОСОБА_2 була зареєстровано на території, яка віднесена до переліку населених пунктів, розташованих в 10-кілометровій зоні відчуження.
Щодо довідки №12929 від 20.06.1991, складеною російською мовою про місце реєстрації "гр. ОСОБА_2 " у м. Прип'ять та евакуації її у 1986 році, суд відмічає, що у довідці вказано прізвище особи російською мовою, однак здійснення офіційного перекладу на українську мову прізвищ у документах та встановлення факту належності таких документів особі, яка їх подала та стверджує, що інформація, зазначена у них стосується цієї особи, не є компетенцією адміністративного суду.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для взяття довідки №12929 від 20.06.1991, як доказу у справі, який підтверджує евакуацію позивача із м. Прип'ять Київської області у квітні 1986 року.
Іншої довідки, яка б підтверджувала евакуацію позивача із 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, до суду та відповідачу не надано.
Разом з тим, та обставина, що позивача було евакуйовано із зони відчуження у 1986 році підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 22.01.1999 (а.с. 4).
Отже, подані позивачем документи є достатніми та належними доказами, які підтверджують факт її евакуації у 1986 році із зони відчуження, а тому позивач має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 8 років.
Суд відмічає, що станом на день звернення із заявою про призначення пенсії від 01.08.2019 позивачу виповнилось 49 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
Відповідно до ч.2 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що за умови, якщо ОСОБА_2 надасть відповідачу належну довідку про евакуацію з 10-километрової зони відчуження у 1986 році, або рішення суду про встановлення факту, що особа, вказана у довідці №12929 від 20.06.1991 та позивач є однією і тією ж особою, ОСОБА_1 матиме право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 10 років, за умови наявності необхідного страхового стажу.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII правові висновки Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9 , ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо незарахування періоду з 26.04.1986 по 13.07.1987 до строку проживання ОСОБА_2 в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, а також визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" через недостатність у неї строку проживання в зоні гарантованого добровільного відселення для зниження пенсійного віку на дев'ять років.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати пенсію відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 9 років з дня звернення за призначенням пенсії, суд зазначає наступне.
Питання щодо призначення особі пенсії, в тому числі й пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" належить до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській.
Судом під час розгляду даної адміністративної справи досліджувалась відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначені ОСОБА_2 пенсії, що була оформлена листом №25238103.8 від 30.08.2019 та мотиви відмови в призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначені в цьому рішенні. Натомість, наявність чи відсутність необхідного страхового стажу, а також досягнення позивачем необхідного віку для призначення їй пенсії згідно ст. 55 Закону не були підставами відмови у призначенні пенсії, а тому вони позивачем не обґрунтовувались та не досліджувались судом під час розгляду даної справи.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову у частині зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", слід відмовити.
Разом з тим, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Зважаючи на встановлену протиправність дій відповідача, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку згідно з ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням встановлених обставин справи та прийнятого судом рішення.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за Вх.№5250 від 01.08.2019 про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно з ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням встановлених обставин справи та прийнятого судом рішення.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук