Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 листопада 2019 р. Справа№200/11973/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та скасування постанови,-
03 жовтня 2019 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення про визнання протиправними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення щодо припинення страхових виплат з 01 травня 2017 року; скасування постанови Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 24 квітня 2017 року про припинення страхових виплат з 01 травня 2017 року; визнання протиправними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення щодо відмови у виплаті заборгованості зі страхових виплат з травня 2017 року по 01 червня 2018 року; зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення виплати щомісячні страхові виплати з 01 травня 2017 року по 01 червня 2018 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
22 жовтня 2019 року на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 позивачем подано уточнений позов до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якому заявлено позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо припинення страхових виплат з 01 травня 2017 року; скасування постанови про припинення страхових виплат з 01 травня 2017 року; визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті заборгованості зі страхових виплат з 01 травня 2017 року по 01 червня 2018 року; зобов'язання виплати заборгованість зі страхових виплат з 01 травня 2017 року по 01 червня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебував на обліку структурного відділення відповідача та отримував страхові виплати, але з 01 травня 2017 року виплати припинені на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 09 березня 2017 року № 5712. Виплати поновлені з 01 червня 2018 року. Але виплатити заборгованість, яка виникла за минулий період, відповідач відмовляється з посиланням на відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08 листопада 2019 року від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в позові з підстав правомірного припинення виплати страхових виплат на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року клопотання управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про розгляд справи у загальному позовному провадженні залишено без задоволення.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 має зареєстрований страховий випадок - профзахворювання і йому встановлена стійка втрата професійної працездатності на 50 відсотків та 3 група інвалідності безстроково.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якого було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Кіровське Донецької області), а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території (м. Краматорськ Донецької області), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
З 17 жовтня 2001 року ОСОБА_1 перебував на обліку у відділені виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Хрестівка Донецької області, з 01 травня 2015 року, як внутрішньо переміщена особа, перебуває на обліку у Краматорському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Постановою від 13 травня 2015 року № 0536/13789/13789/17 відповідачем поновлено виплати з 01 травня 2015 року.
Постановою від 24 квітня 2017 року № 0536/13789/13789/25 відповідачем припинено страхові виплати з 01 травня 2017 року відповідно до протоколу від 14 квітня 2017 року № 47, яким відмовлено позивачеві як внутрішньо переміщеній особі у відновленні страхових виплат на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 09 березня 2017 року № 5712.
Краматорським міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області продовжено щомісячної страхової виплати з 01 червня 2018 року безстроково.
У листі від 13 серпня 2019 року № 01-03.1/2118 відповідач зазначив, що страхові виплати за минулий період не нараховувалися, підстави для їх виплати відсутні, оскільки позивач не набула статусу внутрішньо переміщеної особи.
Вищенаведені обставини сторонами не оспорюються.
Отже, з 01 травня 2017 року було припинено страхові виплати, а з 01 червня 2018 року - поновлено. За період з 01 травня 2017 року по 31 травня 2018 року виплати не здійснювалися, що підтверджується відомостями наданими відповідно до програмного забезпечення «Реєстр потерпілих».
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).
Частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; відповідно до частини п'ятої цієї же статті страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком.
За приписами частини п'ятої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком […].
Враховуючи приписи наведених норм, суд дійшов висновку, що страхові виплати повинні проводитися позивачеві безстроково, оскільки стійка втрата професійної працездатності на 50 відсотків та 3 група інвалідності встановлені також безстроково.
Згідно з пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з аналізу пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV, суд зазначає, що останній передбачає визначення Кабінетом Міністрів України особливостей надання соціальних послуг та їх виплат, а не припинення таких виплат.
Разом з тим постановою від 24 квітня 2017 року № 0536/13789/13789/25 відповідачем припинено страхові виплати з 01 травня 2017 року відповідно до протоколу від 14 квітня 2017 року № 47, яким відмовлено позивачеві як внутрішньо переміщеній особі у відновленні страхових виплат на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 09 березня 2017 року № 5712.
Складення такого акта було передбачено Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365.
Суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року № 826/12123/16 вказаний Порядок визнано нечинним. Судове рішення набрало законної сили та не скасовано.
Предметом цієї справи є протиправність дій (фактично бездіяльності) щодо невиплати щомісячних страхових виплат з 01 травня 2017 року по 31 травня 2018 року. Невиплата пов'язана зі статусом позивача як внутрішньо переміщеної особи.
Суд враховує, що статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права або «інші права», як це визначено статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Відповідно до преамбули вказаного Закону він встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
З огляду на це суд дійшов висновку, що наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створила для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, передбачених Законом № 1105-XIV.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Отже, суб'єкт владних повноважень, не виплачуючи позивачу страхові виплати з огляду на його статус внутрішньо переміщеної особи та посилаючись на нормативно-правові акти, які фактично звузили його права та зробили їх реалізацію залежною від певних обставин, порушив право позивача на їх отримання.
Суд також зазначає, що нормативно-правові акти, на які посилається відповідач, безпосередньо змінюють строк страхових виплат, встановлений частиною п'ятою статті 47 Закону № 1105-XIV. Відповідно до вказаної норми страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком.
Частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV передбачено, що, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Суд не приймає до уваги заяву позивача про зупинення страхових виплат, оскільки відповідачем не надано доказів, що зі цією заявою ним було прийнято рішення про припинення (зупинення) виплат.
Як зазначалося раніше, позивач просить визнати протиправними дії (фактично бездіяльність) щодо невиплати щомісячних страхових виплат з 01 травня 2017 року, тому з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача порушені права позивача підлягають поновленню іншим шляхом - шляхом визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо невиплати позивачу страхових виплат за весь минулий період.
Зі змісту позовної заяви суд вбачає, що позивач просить визнати неправомірними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови у виплаті заборгованості зі сплати страхових виплат та зобов'язання відповідача її виплатити за період з 01 травня 2017 року по 01 червня 2018 року, фактично маючи на увазі під кінцевою датою 31 травня 2018 року, оскільки сторонами не спростовується поновлення позивачеві страхових виплат з 31 травня 2018 року. З огляду на наведене, суд, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, вважає уточненим період протиправної бездіяльності відповідача з 01 травня 2017 року по 31 травня 2018 року.
Крім того, позивач просить скасувати постанову про припинення страхових виплат з 01 травня 2017 року, але, враховуючи те, що після припинення виплати страхових виплат позивачу поновлено їх виплату, однак заборгованість не виплачено, позовні вимоги підлягають задоволенню іншим шляхом, а порушені права - відновленню шляхом зобов'язання відповідача виплатити позивачу страхові виплати за період їх невиплати.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо припинення страхових виплат з 01 травня 2017 року; визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті заборгованості зі страхових виплат з 01 травня 2017 року по 31 травня 2018 року; зобов'язання виплати заборгованість зі страхових виплат з 01 травня 2017 року по 31 травня 2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, в іншій частині слід відмовити.
Відповідно до речення 1 частини першої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судом було відстрочено сплату позивачем судового збору в сумі 768,40 грн до прийняття рішення у справі.
Враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати підлягають стягненню з обох сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 263, 295, 297 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: вул. Свободи, 5, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення страхових виплат ОСОБА_1 з 01 травня 2017 року.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови у виплаті заборгованості зі страхових виплат ОСОБА_1 з 01 травня 2017 року по 31 травня 2018 року.
Зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області виплати ОСОБА_1 заборгованість зі страхових виплат з 01 травня 2017 року по 31 травня 2018 року.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) на користь державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) судовий збір у сумі 512 (п'ятсот дванадцять) гривень 26 (двадцять шість) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) судовий збір у сумі 256 (двісті п'ятдесят шість) гривень 14 (чотирнадцять) копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25 листопада 2019 року.
Суддя Ю.М. Льговська