Справа №611/634/19
Провадження №2/611/199/19
19 листопада 2019 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Коптєва Ю.А.,
за участю секретаря - Сторчай С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» ( далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), в особі представника Савіхіної А.М., звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 12 127,16 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (надалі - Генеральна угода) б/н від 20 жовтня 2014 року відповідач отримала кредит у розмірі 4 890, 67 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Позивач відповідно до умов договору виконав свої зобов'язання по наданню кредитних коштів, однак відповідачем умови договору не виконуються, нею порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів.
В зв'язку з чим, станом на 19 червня 2019 року, відповідач має заборгованість у сумі 12 127,16 грн., з них: 3793,26 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2384 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 5462,28 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 500 грн. - штраф, відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.
Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 10 липня 2019 року справу прийнято до провадження та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 11 вересня 2019 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.
Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2019 року було задоволено клопотання представника позивача Багмет Д. В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Барвінківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2019 року справу передано судді Коптєву Ю.В.
Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області Барвінківського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2019 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В судовому засіданні представник позивача Багмет Д.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові, відповіді на відзив та поясненнях.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність належними та допустимими доказами, а також заявила клопотання про застосування строку позовної давності.
Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 20 жовтня 2014 року підписала Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за якою ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 4890,67 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію боргу та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором (а. с.6-30).
Згідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору, як зазначено у ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено ст. 629 ЦК України.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Положеннями ч.1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконала свої зобов'язання за Кредитним договором. Всупереч умовам укладеного між сторонами договору відповідач порушила узгоджений сторонами графік погашення суми кредиту та допустила виникнення заборгованості.
В матеріалах справи міститься розрахунок суми заборгованості, наданий представником позивача, відповідно до якого відповідач, в зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань має заборгованість у сумі 12 127,16 грн., з них: 3793,26 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2384 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 5462,28 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 500 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди (а.с.6).
Будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості, в розумінні ст. 77-80 ЦПК України, відповідачем не надано.
Вказана сума заборгованості, в тому числі зазначений розмір пені повністю узгоджується з розрахунком, який міститься в матеріалах справи.
Вирішуючи питання про одночасне стягнення пені та штрафу, які є видами неустойки, суд бере до уваги заперечення відповідача та приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами Генеральної угоди б/н від 20 жовтня 2014 року передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. У той самий час умовами кредитного договору сторонами також передбачена сплата штрафів: фіксованої частини та процентної складової.
Відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Вказана правова позиція викладена у постанові ВСУ від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.
Отже, у даному випадку з урахуванням всіх вищенаведених положень, суд приходить до висновку про стягнення із відповідача лише пені .
Разом з цим, суд зазначає, що сторони визначили, що кредит відповідачу наданий під споживчі цілі, тому на думку суду, на нього поширюється законодавство про захист прав споживачів.
15 листопада 2016 року прийнятий Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року та визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Згідно п. 2 його перехідних положень дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом.
Водночас, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначений принцип, також знайшов своє відображення в ч. 2 ст. 5 ЦК України, згідно якої, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Згідно до наданого розрахунку заборгованості відповідачу ОСОБА_1 нарахована пеня у розмірі 5462,28 грн., що значно перевищує половину суму наданого їй кредиту.
Сукупність наведених доказів, наданих позивачем, та їх належна оцінка дають суду підстави для часткового задоволення заявлених позивачем вимог, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача становить - 8073,89 грн. (3793,26 грн. (заборгованість за кредитом) + 2384 грн. (заборгованість по відсоткам за користування кредитом) + 1896,63 грн. (заборгованість за пенею).
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 18.12.2009 р. № 14, встановивши що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Щодо клопотання відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що відповідає положенням ст. 257 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У Генеральній угоді б/н від 20 жовтня 2014 року сторонами погоджено, що датою кінцевого повернення заборгованості є 31 жовтня 2016 року.
Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява була подана позивачем 09 липня 2019 року, що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції суду на позовній заяви ( а.с.1). Тобто на момент звернення до суду із позовом позивачем строк позовної давності не пропущено.
Враховуючи вказане, суд не погоджується з доводами відповідача, що звернувшись до суду позивач пропустив строк позовної давності за Генеральною угодою № б/н від 20 жовтня 2014 року, та бере до уваги заперечення представника позивача в цій частині.
Інші доводи, викладені у відзиві відповідача та відповіді на відзив позивача на висновок суду не впливають та не спростовують його.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Крім того, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно платіжного доручення позивачем при пред'явленні позову до суду було сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн.(а. с. 1).
Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір сплачений під час звернення з позовом до суду пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1278,94 грн. (8073,89 х 1 921/12127,16).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер і серія паспорта - НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження - вул. Грушевського, буд. 1Д м.Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570, заборгованість за договором б/н від 20 жовтня 2014 року, станом на 19 червня 2019 року, в сумі 8 073 (вісім тисяч сімдесят три) гривні 89 копійок та понесені судові витрати - 1278 (одна тисяча сімдесят вісім) гривень 94 копійки, а всього - 9 352 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят дві) гривні 23 копійки.
В іншій частині в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк ««ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Барвінківський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 25 листопада 2019 року.
Суддя Ю.А. Коптєв