Справа № 638/6175/19
Провадження № 2/638/3243/19
11.11.2019 Дзержинський райсуд м. Харкова в складі:
головуючого судді Шестака О.І.
секретаря Цуваревої Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою, що була згодом (26.04.2019 р. та 22.08.2019 р.) змінена та уточнена, до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним:
Між позивачем та відповідачем 20 лютого 2019 року було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., зареєстрований в реєстрі за № 728 (далі - Попередній договір). За умовами вказаного Попереднього договору сторони погодили, що в строк до 30 квітня 2019 року ними буде укладено Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 за ціною 602 250,00 грн., з яких 27 500,00 грн. позивачем передано відповідачу, як продавцю, у день укладення Попереднього договору. Згідно п. 1 Попереднього договору відповідач взяла на себе зобов'язання укласти Договір купівлі-продажу даної квартири із позивачем - ОСОБА_1. Відповідно до абз. 1 п. 3 Попереднього договору ОСОБА_4 у забезпечення виконання умов цього правочину про укладання основного договору отримала від позивача завдаток в сумі 27 500,00 грн.
Позивач зазначає, що 24 квітня 2019 року їй стало відомо з інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що 20 квітня 2019 року квартира АДРЕСА_1 реалізована іншій не відомій їй особі
Позивач - ОСОБА_1 25 квітня 2019 року завітала до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., у якого за умовами Попереднього договору (п.2) мав бути укладений із відповідачем - ОСОБА_4 договір купівлі-продажу щодо передачі у власність позивача даної квартири. Позивач повідомила нотаріуса про порушення відповідачем своїх зобов'язань за Попереднім договором та отримала відповідне свідоцтво від нотаріуса.
Відповідно до абзацу 2 п. 3 Попереднього договору від 20 лютого 2019 року, якщо відповідач - ОСОБА_5 не виконає своїх зобов'язань, то вона повинна сплатити протягом трьох робочих днів ОСОБА_1 розмір вищевказаної суми: суму грошей, яку вона отримала (27500,00 грн.) та штраф у розмірі 100% від переданої суми, не укладення основного договору з вини продавців сплачена позивачем сума підлягає поверненню йому та додатково така ж сума сплачується як штраф.
На думку позивача, враховуючі, що відповідач продала квартиру АДРЕСА_1 20 квітня 2019 року, тобто з цього часу рахується момент невиконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за Попереднім договором, за умовами якого 23 квітня 2019 року є кінцевим терміном, коли вона мала повернути позивачу завдаток та сплатити штраф, однак відповідач ігнорує дзвінки позивача, що свідчить про ухилення останньої сплатити кошти.
Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За змістом до ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
Отже, враховуючи, що до теперішнього часу, на думку представника позивача, відповідачем не здійснено належного виконання договірних зобов'язань із сплати завдатку в сумі 27 500,00 грн., та сплати штрафу - 27 500,00 грн., що мала вчинити до 24 квітня 2019 року, з вказаною дати рахується заборгованість перед ОСОБА_1 в загальній сумі 55 000,00 грн. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 210 ЦК України). У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошовою зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Представник позивача вважає, що у зв'язку із тим, що ОСОБА_4 до теперішнього часу не виконала свій обов'язок за Попереднім договором, не сплатила ОСОБА_1 55 000,00 грн., які мала сплатити до 24 квітня 2019 року, виникли підстави для проведення розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних від вищевказаної суми за період з 24 квітня 2019 року по 22 серпня 2019 року, які згідно письмового розрахунку, що додано до даної заяви про збільшення позовних вимог, складають: інфляційні збитки - 880,00 грн., 3% річних - 546,99 грн.
Представником позивача була подана заява до суду про залишення позову без розгляду (в порядку п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України), у якій представник позивача просить суд залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 100000,00 грн. та повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в сумі 1000,00 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду від 09.10.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 100000 грн. залишено без розгляду.
Щодо розміру судових витрат, які понесла позивач, то на виконання п. 9 ч. З ст. 175 ЦПК України орієнтовний розрахунок цієї суми, яка загалом дорівнює 12 152,60 грн.: при зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 було сплачено 1768,40 грн., та 384,20 грн. за клопотання про забезпечення позову, що в загальній сумі складає 2 152,60 грн. Також позивачем були понесені витрати на правничу допомогу адвоката в загальній сумі 10 000 грн. На понесення інших витрат ОСОБА_1 не очікує та не розраховує.
Враховуючи вищенаведене (уточнення позовних вимог, збільшення позовних вимог, залишення частини позовних вимог без розгляду) Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , кошти в сумі 55 000 грн., інфляційні втрати в сумі 880 грн. та 3% річних в сумі 546,99 грн. за період з 24.04.2019 року по 22.08.2019 року. та відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору та правничу допомогу в сумі 12 152,60 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.06.2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача адвокат - Беркута Наталія Миколаївна в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача адвокат - Турутя Захар Олегович в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав частково, вважав позов необґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Представник відповідача, надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що вказаний позов вважає необґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне: 20.02.2019 року між Позивачем та Відповідачем було укладено попередній договір, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. та зареєстровано в реєстрі за № 728 (надалі за текстом - Договір). Як вбачається із змісту п. 2 Договору, договір купівлі - продажу Квартири мав бути укладений та підписаний Позивачем та Відповідачем до 30.04.2019 включно.
Представник відповідача зазначає, що внаслідок об'єктивних підстав Відповідач не уклала та не підписала з Позивачем договір купівлі - продажу Квартири до 30.04.2019.
Відповідач категорично не погоджується із твердженням позивача про навмисні протиправні дії щодо свідомого нехтування відповідачем взятими на себе зобов'язаннями за Попереднім договором, сплановане заздалегідь заведення позивача в оману та ігнорування її чисельних спроб поспілкуватись, на підтвердження чого Позивач не надає жодних доказів.
Представник відповідача стверджує, що відповідач мала намір добровільно повернути Позивачеві отриману суму завдатку та суму штрафу за Договором. Відповідач неодноразово телефонувала Позивачеві з цього питання, однак остання уникала розмови з Позивачем з цього приводу, не приймаючи вхідні дзвінки Відповідача.
Як вбачається з п. 3 Договору, у випадку якщо Відповідач не виконає своїх зобов'язань за Договором, то вона повинна сплатити Позивачеві протягом 3 (трьох) робочих днів суму грошей, яку вона отримала в якості грошового забезпечення за Договором та штраф у розмірі 100 (сто) % від вказаної суми.
Представник відповідача зазначає, що враховуючи те, що 1 травня 2019 року був офіційним вихідним днем у честь Дня праці, а 4 - та 5 травня 2019 року були вихідними днями, сплив терміну на повернення суми грошей, яку вона отримала в якості грошового забезпечення за Договором та штраф у розмірі 100 (сто) % від вказаної суми відбувся лише 6 травня 2019 року. Оскільки, на думку представника відповідача, відповідач сумлінно виконувала свої обов'язки за договором, а також оскільки позивач ухилялась від прийняття зобов'язання від відповідача у вигляді отримання грошового забезпечення та штрафу за Договором, 04.05.2019 р. адвокатом Турутею З.О., який діяв в інтересах Відповідача на підставі договору про надання правової допомоги, листом від 04.05.2019 № 24 Позивача було повідомлено про готовність повернути суму грошей у розмірі 27500,00 (двадцять сім тисяч п'ятсот) гривень 00 коп., що було еквівалентом 1000,00 (однієї тисячі) доларів США 00 центів, яка була передана Позивачем Відповідачеві в якості грошового забезпечення за Договором та сплатити штраф у розмірі 100 (сто) % від вказаної суми. Також у вказаному листі було прохання вказати банківські реквізити Позивача для повернення Відповідачем вказаної суми.
Оскільки Позивач проігнорувала вказаний лист та не повідомила у який спосіб Відповідач може повернути їй вказану суму грошей та не надала жодних банківських реквізитів для такого повернення, 20.05.2019 Відповідач виконала зобов'язання з повернення завдатку за попереднім договором в розмірі 27 500,00 грн. (двадцять сім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) шляхом внесення вказаної суми в депозит приватного нотаріуса Мангушевої О.С.
Представник позивача в порядку ст.179 ЦПК України надав до суду ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ у якому зазначив, що аргументи наведені у відзиві на позов, на думку представника позивача, не заслуговують на увагу, оскільки є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне: 20 лютого 2019 року сторони у справі уклали між собою Попередній договір, за яким ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 завдаток в сумі 27 500,00 грн., а остання в свою чергу взяла на себе зобов'язання укласти Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 у строк до 30 квітня 2019 року.
При цьому, на думку представника позивача, ОСОБА_4 і не збиралась виконувати свої зобов'язання, оскільки за 10 днів до визначеного Попереднім договором строку, коли повинен бути укладений договір купівлі-продажу квартири, а саме 20 квітня 2019 року квартира АДРЕСА_1 була реалізована останньою іншій не відомій особі. Наведені обставини представник відповідача взагалі ніяким чином не пояснює, зазначаючи лише, що договір купівлі продажу не було укладено за об'єктивних причин, доказів наявності яких суду не надає. Після таких дій, відповідач не поспішила повідомити позивача про відмову від продажу їй квартири та вчинити дії з повернення завдатку та штрафу, що мала зробити 24.04.2019 року. Навпаки, через два тижні після настання підстав для повернення завдатку та сплати штрафу ОСОБА_4 04.05.2019 року звертається за правовою допомогою до адвоката Турутя З.О., який особисто від себе нібито направляє листа на адресу реєстрації позивача та робить помилку в номері квартири ОСОБА_1 з пропозицією повернути як завдаток, так і штраф. Вказаний лист, на думку представника позивача, є лише спробою запевнити суд в тому, що відповідач мала бажання добровільно виконати зобов'язання за Попереднім договором щодо повернення коштів, з метою використання його в якості письмового доказу, що фактично і було вчинено.
Відповідно до абзацу 2 п. 3 Попереднього договору якщо ОСОБА_5 не виконає своїх зобов'язань, то вона повинна сплатити протягом трьох робочих днів ОСОБА_1 розмір вищевказаної суми: суму грошей, яку вона отримала та штраф у розмірі 100% від переданої суми. (У випадку не укладення основного договору з вини продавців сплачена позивачем сума підлягає поверненню йому та додатково така ж сума сплачується як штраф). Враховуючі, що відповідач продала квартиру АДРЕСА_1 20 квітня 2019 року, тобто з цього часу рахується момент невиконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за Попереднім договором, за умовами якого 23 квітня 2019 року є кінцевим терміном, коли вона мала повернути позивачу завдаток та сплатити штраф, однак остання цього не вчинила.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.
Отже, на думку представника позивача, в даному випадку має місце прострочка боржника, так як ОСОБА_4 20.04.2019 року продала квартиру невідомій особі, відповідно з того часу вважається такою, що не виконала зобов'язання за Попереднім договором, оскільки вже не була власником вказаної квартири, відповідно протягом 3 днів - до 23.04.2019 року мала сплатити ОСОБА_1 суму завдатку та штраф, однак таких дій не вчинила.
На думку представника позивача, представник відповідача безпідставно посилається на те, що має місце прострочення кредитора, обґрунтовуючи це тим. що 04.05.2019 року було направлено лист на адресу реєстрації ОСОБА_1 з пропозицією сплатити суму завдатку та штраф, що вбачається з наступного:1) лист з пропозицією представником боржника було направлено вже з пропуском строку, коли ОСОБА_4 мала сплатити борг; 2) як видно з опису вкладення у даний лист з пропозицією, в адресі ОСОБА_1 було вказано невірний номер квартири, відповідно остання не змогла б отримати цю кореспонденцію; 3) доказами належного виконання боргового зобов'язання відповідно до положень ст. 545 ЦК України є, зокрема, розписка кредитора, повернення ним боргового документа боржнику, внесення боргу в депозит нотаріуса (ст. 537 ЦК України). Такі докази як розписка кредитора та повернення боргового документу у відповідача відсутні, а правових підстав для внесення на депозит нотаріусу коштів не існує. У своєму відзиві на позов представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 ухилялась від належного виконання ОСОБА_4 зобов'язань зі сплати коштів, не бажала отримати кошти шляхом уникнення розмов по телефону з ОСОБА_4 , однак жодного доказу наведених обставин представником відповідача не додано. Згідно ст. 537 ЦК України, боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса лише в разі, зокрема ухилення кредитора від прийняття виконання грошового зобов'язання.
Всупереч зазначеній нормі представник відповідача не долучив будь-яких доказів про те, що ОСОБА_4 мала намір вчасно виконати грошове зобов'язання наприклад поштовим переказом на ім'я позивача, а також доказів прострочення кредитора, відповідно відповідач безпідставно вніс грошові кошти на депозитний рахунок нотаріуса за відсутності доказів ухилення ОСОБА_1 прийняття виконання грошового зобов'язання. Більше того, факт відсутності такого прострочення та ухилення з боку позивача доводиться її діями щодо отримання останньою свідоцтва у нотаріуса та подачею даного позову до суду 25.04.2019 року.
Отже, на думку представника позивача, оскільки відсутні докази того, що ОСОБА_1 ухилялася від прийняття виконання зобов'язання, відповідач не мав правових підстав погашати борг шляхом внесення коштів на депозит нотаріуса.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем - ОСОБА_11 20 лютого 2019 року було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., зареєстрований в реєстрі за № 728 (далі - Попередній договір).
За умовами вказаного Попереднього договору сторони погодили, що в строк до 30 квітня 2019 року ними буде укладено Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 житловою площею 18,6 кв.м., загальною площею 46,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 602 250,00 (шістсот дві тисячі двісті п'ятдесят грн. 00 коп.) грн., що є еквівалент 21900 (двадцять одна тисяча дев'ятсот) доларів США 00 центів.
Згідно абз.1 п.3 Попереднього договору, у забезпечення виконання умов попереднього договору про укладення основного договору, ОСОБА_1 передала ОСОБА_12 грошове забезпечення у розмірі 27 500,00 грн., що є еквівалентом 1000,00 (однієї тисячі) доларів США 00 центів, яке при укладанні основного договору буде зараховано в рахунок належної з ОСОБА_1 оплати квартири за ціною, передбаченою п.1 Попереднього договору.
Згідно абз.2 п.3 Попереднього договору, у випадку невиконання цього попереднього договору ОСОБА_1 , вищевказана сума залишається у ОСОБА_2 , а якщо ОСОБА_5 не виконає своїх зобов'язань, то вона повинна сплатити протягом трьох робочих днів ОСОБА_1 розмір вищевказаної суми: суму грошей, яку вона отримала (27 500,00 грн., що є еквівалентом 1000,00 (однієї тисячі) доларів США 00 центів) та штраф у розмірі 100 % від переданої суми.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24.04.2019 (номер довідки 164879183) на запит адвоката Беркути Наталії Михайлівни, об'єкт нерухомого майна однокімнатна квартири АДРЕСА_1 загальною площею 46,2 кв.м. належить на праві приватної власності ОСОБА_13 , підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу, серія та номер: 991, виданий 20.04.2019, видавник: Приватний нотаріус Глущенко І.Ю., Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 46572973 від 20.04.2019 14:00:19, приватний нотаріус Глущенко Ірина Юріївна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл.
Факт явки покупця засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., про що 25 квітня 2019 року видано відповідне свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 1940.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, укладаючи попередній договір між сторонами було досягнуто всіх істотних умов щодо укладення основного договору купівлі-продажу квартири, визначено обов'язок сторін у строк до 30 квітня 2019 року укласти договір купівлі-продажу (основний договір).
Договір купівлі-продажу квартири у встановлений попереднім договором строк не був укладений у зв'язку з укладенням продавцем ОСОБА_11 20 квітня 2019 року Договору купівлі-продажу квартири із третьою особою ( ОСОБА_13 ).
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання (ч. 1 ст. 570 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Оскільки позивачем при укладенні попереднього договору купівлі-продажу квартири відповідачу було передано 27500,00 грн. в рахунок часткової оплати вартості квартири АДРЕСА_1 , відповідач ухилився від укладення основного договору, передана сума є завдатком, та підлягає стягненню з відповідача у подвійному розмірі.
Стосовно твердження представника відповідача, що порушення умов попереднього договору і не укладання та не підписання з Позивачем договору купівлі - продажу Квартири до 30.04.2019, сталося з об'єктивних причин та підстав, суд зазначає, що будь яких доказів в матеріалах справи стосовно цього не міститься і в ході судового розгляду надано не було.
Суд погоджується із позицією позивача, що так як відповідач ОСОБА_4 20.04.2019 року продала квартиру третій особі, чим порушила свої зобов'язання за попереднім договором від 20.02.019 року, та з 20.04.2019 року не мала можливості виконати цей договір, оскільки вже не була власником вказаної квартири, і відповідно до абз.2 п. 3 Попереднього договору протягом трьох робочих днів, а саме до 24.04.2019 року включно, мала сплатити ОСОБА_1 27 500,00 грн., що є еквівалентом 1000,00 (однієї тисячі) доларів США 00 центів) та штраф у розмірі 100 % від переданої суми.
Стосовно позиції представника відповідача щодо належного повідомлення Позивача листом від 04.05.2019 № 24 про готовність повернути суму грошей у розмірі 27500,00 (двадцять сім тисяч п'ятсот) гривень 00 коп., що було еквівалентом 1000,00 (однієї тисячі) доларів США 00 центів, яка була передана позивачем відповідачеві в якості грошового забезпечення за Договором та сплатити штраф у розмірі 100 (сто) % від вказаної суми, суд зазначає, що належних доказів того, що позивач отримав даний лист матеріали справи не містять.
Стосовно позиції представника відповідача щодо того, що позивач ухилявся від прийняття виконання зобов'язання, суд зазначає, що представником відповідача не долучено будь-яких доказів про те, що ОСОБА_4 мала намір вчасно виконати грошове зобов'язання наприклад поштовим переказом на ім'я позивача, а також доказів прострочення кредитора, навпаки в матеріалах справи міститься отримане позивачем у нотаріуса свідоцтво від 25.04.2019 року та подана 25.04.2019 року позивачем позовна заява до суду про стягнення коштів, ці дії позивача, на переконання суду, свідчать про відсутність ухилення від прийняття зобов'язання з боку позивача.
Стосовно позиції представника відповідача щодо того, що 20.05.2019 Відповідач виконала зобов'язання з повернення завдатку за попереднім договором в розмірі 27 500,00 грн. (двадцять сім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) шляхом внесення вказаної суми в депозит приватного нотаріуса Мангушевої О.С. (копія квитанції № 26787464-1 від 20.05.2019 додасться), суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що жодної з цих підстав у відповідача на момент внесення коштів в депозит нотаріуса не було, тобто внесення цих коштів в депозит нотаріуса не є належним виконанням зобов'язання та було, як мінімум, передчасним.
Також суд зазначає, що відповідач за час судового розгляду справи добровільно зобов'язання сплатити кошти не виконав від укладання мирової угоди з позивачем відмовився.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу у сумі 55000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_4 до теперішнього часу не виконала своє зобов'язання перед позивачем за Попереднім договором, не сплатила 55 000,00 грн., які мала сплатити до 24 квітня 2019 року, кредитор ОСОБА_1 висунула вимогу про сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, та надала до суду відповідний письмовий розрахунок за період з 24 квітня 2019 року по 22 серпня 2019 року, згідно якого: інфляційні збитки складають - 880,00 грн., 3% річних складають - 546,99 грн.
Суд вважає позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків у розмірі 880,00 грн., а також 3 % річних від простроченої суми у розмірі 546,99 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень ч. ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України).
У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В матеріалах справи наявні докази на підтвердження укладення позивачами договорів про надання правової допомоги адвокатом та понесення позивачем витрат на вказаний вид допомоги.
24 квітня 2019 року між адвокатом Беркутою Наталією Михайлівною та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової (юридичної) допомоги № 1/24ю04-19.
Згідно додаткової угоди № 1 до договору № 1/24ю04-19 від 24 квітня 2019 року, укладеної 22 серпня 2019 року між адвокатом Беркутою Наталією Михайлівною та ОСОБА_1 , за надання правової допомоги Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі 10000 (десять тисяч ) грн. 00 коп.
Згідно Акту про надання правової допомоги № 1 від 22 серпня 2019 року складеного адвокатом Беркутою Наталією Михайлівною та ОСОБА_1 , на виконання договору про надання правової (юридичної) допомоги № 1/24ю04-19 АДВОКАТ надав, а КЛІЄНТ прийняв правову допомогу у формі: 24.04.2019 (Попереднє опрацювання матеріалів. Опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини щодо порушених прав Клієнта діями ОСОБА_4 , яка не виконала зобов'язання за попереднім договором від 20.02,2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., зареєстрованим в реєстрі за № 728) - 2000,00 грн.; 24.04.2019 р., 25.04.2019 р. (Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів)) 1000,00 грн.; 25.04.2019 р., 07.05.2019 р., 30.07.2019 р., 31.07.2019 р. 22.08.2019 р. (Підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, заяви та клопотання, письмові пояснення із запереченнями)) 5500,00 грн.; 29.07.2019 р., 31.07.2019 р., 02.08.2019 р. (Судове представництво) 1500,00 грн.; разом на суму - 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Відповідно до товарного чеку № 1 від 22 серпня 2019 р. ОСОБА_1 було сплачено 10 000,00 грн. адвокату Беркуті Наталії Михайлівні в рахунок оплати послуг по договору № 1/24.04-19 від 24 квітня 2019 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 .
Тому, у відповідності до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на правничу допомогу адвоката в загальній сумі 10 000,00 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду від 09.10.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 100000 грн. залишено без розгляду. Даною ухвалою вирішено питання, що до сплаченого судового збору у розмірі 1000 грн. за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, а саме: «За змістом ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. За п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674 - VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). Оскільки позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів залишається без розгляду, в частині стягнення з ОСОБА_2 на її користь моральної шкоди в сумі 100 000 грн.,саме за клопотанням позивача, тому в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674 - VI сплачена сума судового збору не повертається.»
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат в частині судового збору, що був сплачений позивачами при звернені до суду у розмірі 768,40 грн., та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 384,20 грн., з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача, в порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 15, 16, 525, 526, 527, 530, 537, 545, 549, 550, 570, 571, 612, 626, 627, 635, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 49, 76, 77-81, 89, 133, 137, 141, 209, 210, 223, 247, 259, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ,) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , кошти в сумі 55000,00 (п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , інфляційні втрати в сумі 880,00 (вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок) грн. та 3% річних в сумі 546,99 (п'ятсот сорок шість гривень 99 копійок) грн. за період з 24.04.2019 року по 22.08.2019 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 понесені судові витрати в сумі 11152,60 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят дві гривні 60 копійок) грн., що складається з 1152,60 грн. сплаченого судового збору та 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту виготовлення його повного тексту.
Повний текст рішення складено 21.11.2019.
Головуючий