Справа № 229/1680/18
провадження № 2/570/245/2019
25 листопада 2019 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
при секретарі судового засідання Кмін В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри, 10) матеріали цивільної справи за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок скоєння злочину, шляхом вилучення майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,
покликаючись на вчинення злочину, внаслідок якого автомобіль, належний позивачеві на праві власності, було незаконно відчужено на користь третіх осіб, позивач у позовній заяві, що надійшла до Рівненського районного суду Рівненської області з Дружківського міського суду Донецької області 23 липня 2018 року просить про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, шляхом вилучення майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності за ним на автомобіль 2007 року випуску, сірого кольору, марки MITSUBISHI OUTLANDER, номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 .
Відповідач позов не визнає. У відзиві зазначає, що на момент звернення до суду позивач не є власником автомобіля. Крім того, вказаний автомобіль наразі перебуваєє у позивача.
Сторін відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, але позивач до суду не з'явився. Відповідач та її представник просять справу слухати у їх відсутність. Беручи до уваги встановлені розумні строки розгляду цивільних справ, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за їх відсутності та згідно ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу
Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до таких висновків.
Позивач жодного разу не не з'явився в судове засідання, двічі змінював представників, 23 вересня, 22 жовтня та 25 листопада 2019 року тричі підряд не з"явився до суду, клопотань про розгляд справи у його відсутність не подавав.
За приписами п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
При цьому в частині обов'язку завчасно повідомляти суд про неявку у судове засідання, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і процесуальні обов'язки, позивач, з урахуванням тривалості поштового пересилання, не скористався правом повідомити суд електронною поштою, факсом, шляхом направлення телеграм тощо, що відповідало б положенням ЦПК України.
Крім того, на веб-сайті суду розміщується список справ, що призначені судом до розгляду, і така інформація є відкритою, загальнодоступною та зрозумілою; і при бажанні позивач мав можливість отримати інформацію про дату і час розгляду справи.
В силу роз'яснень Вищого адміністративного суду України щодо розуміння «повторне нез'явлення», використовуючи лінгвістичне (мовознавче) тлумачення нормативно-правових актів, який охоплює собою семантичне, фразеологічне і етимологічне тлумачення (використовується для з'ясування значення слів з урахуванням їх походження) зазначив, що «повторне нез'явлення» можна вважати лише неявку позивача на два чи більше судових засідання підряд: вчинення однієї і тієї ж дії підряд два або більше разів.
ВССУ в ухвалі по справі №6-24063 ск 15 вказав на те, що причини повторної неявки сторін до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду. Вказані положення зумовлені необхідністю дотримання судом розумних строків розгляду справи.
Правильний і своєчасний розгляд і вирішення справ в умовах процесуальної недобросовісності стає майже неможливим, оскільки дії однієї зі сторін перешкоджають цьому. Причому завдання правильного і своєчасного розгляду і вирішення справи ставиться не перед сторонами процесу, а перед судом. Особи, що беруть участь у справі, не мають прямого юридичного обов'язку сприяти суду в досягненні вказаної мети, проте за ними повинен бути визнаний обов'язок утримуватися від дій, здатних завадити судочинству. Крім того, процесуальні кодекси, як і інші закони, розраховані на добросовісне їх використання, а випадки недобросовісної поведінки сторін ними не передбачені.
ВС 22 травня 2019 року у справі №310/12817/13 постановив, що повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду навіть за наявності поважних причин такої неявки.
Крім того, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у свою чергу забезпечує право на судовий розгляд протягом розумного строку. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини критеріями для визначення розумності строку є складність справи (щодо її предмета), поведінка сторін (позивачів і відповідачів), поведінка органів судової влади, а також адміністративних органів, що втрутилися в процес і важливість предмета спору для зацікавленої особи.
Суд звертає увагу також на те, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
ЄСПЛ дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Постановляючи ухвалу, суд виходив з того, що позивач повторно не прибув у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, причин неприбуття суду не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав, тому, враховуючи строки розгляду справи, це є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторного неприбуття в судове засідання не позбавляє його права повторно звернутись до суду в загальному порядку.
З огляду на викладене, керуючись п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд
залишити без розгляду цивільний позовОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок скоєння злочину, шляхом вилучення майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 /п'ятнадцяти/ днів з дня її підписання. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п"ятнадцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Кушнір Н.В.