Справа № 638/4510/18
Провадження № 2/638/533/19
(ЗАОЧНЕ)
19 листопада року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого Аркатової К.В.,
секретаря Мунтяну І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в загальному провадженні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до суду в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 33831,27 дол.США. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.11.2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту, банк свої зобов'язання виконав, позичальник належним чином зобов'язання не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 15839,24 дол.Сша та заборгованість за відсотками у розмірі 17992,03 дол.США. В забезпечення зобов'язання 14.02.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки на підставі основного договору. Через не виконання відповідачами своїх зобов'язань позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість у розмірі 33831,27 дол.США) та судові витрати по справі.
У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, оскільки відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Про причину неявки суд не повідомили, відзив та інші заяви з процесуальних питань до суду не надходили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
06.06.2006 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №839/3/27/38/6-73 за умовами якого, банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 45840 доларів США зі сплатою 11,5 процентів річних та порядком погашення суми основної заборгованості. За умовами договору поруки укладеного №839/4/27/38/6-171 укладеного 06.11.2006 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником умов щодо сплати суми кредиту відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій передбачених вищевказаним договором.
З вищенаведеного випливає, що позивач та відповідачі, підписавши кредитний договір та договір поруки встановили факт досягнення згоди між собою, щодо всіх істотних умов кредитного договору.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За положенням ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За положеннями статті 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Правовими наслідками порушення основного зобов'язання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність або додаткова /субсидіарна/ відповідальність, якщо така відповідальність встановлена договором поруки.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц.
Таким чином, вищевказаним кредитним договором не встановлено іншого порядку повернення боргу та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, тому правових підстав для перерахунку у гривні вищезазначеного боргу в розмірі 33831,27 доларів США за офіційним курсом НБУ не вбачається.
З метою досудового врегулювання спірних правовідносин у 02.02.2018 року позивач звертався до відповідачів з вимогами про дострокове повернення кредиту в добровільному порядку, але останні свої зобов'язання не виконують.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Внаслідок невиконання відповідачами умов договору утворилась заборгованість у розмірі 33831,27 дол.США, яка складається з заборгованість по кредиту у розмірі 15839,24 дол.США та відсотками у розмірі 17992,03 дол.США.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог та задоволення позову.
У пункті 35 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з питань розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року передбачено, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 3087,32 грн.
Керуючись ст.ст. 1054,1049,554,543,509,525,526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13,81,141, 274-279, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (м.Київ, вул.Ковпака, 29, код 00039019) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 33831 (тридцять три тисячі вісімсот тридцять один) доларів США 27 центів, з них заборгованість за кредитом - 15839,24 дол.США, за відсотками 17992,03 дол.США.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» суму сплаченого судового збору у розмірі 13230 (тринадцять тисяч двісті тридцять) грн 31 коп. по 6615 грн 16 коп. з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуто Дзержинським районним судом м. Харкова за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Головуючий