справа №619/3976/19
провадження №2/619/1468/19
іменем України
18 листопада 2019 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю:секретаря судового засіданняМолотко А.В.
Справа №619/3976/19
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув позов про стягнення заборгованості.
Стислий виклад позиції позивача.
04 жовтня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому на підставі ст.ст.509, 525, 526, 527, 530, ч.1 ст.598, 599, 610, ч.2 ст. 615, 629, 1050, 1054 ЦК України просило стягнути суму боргу за кредитним договором №б/н від 09.12.2014 у розмірі 32902,92 грн. В обґрунтування позову позивач вказав, що 09.12.2014 між сторонами було укладено договір б/н від 09.12.2014 в сумі 8731,87 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з невиконанням прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором за відповідачем станом на 09.09.2019 числиться заборгованість в сумі 32902,92 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі - 8463,24 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі - 6140,28 грн, заборгованості за пенею та комісією 17742,27 грн, штраф у сумі 557,13 грн відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
21 жовтня 2019 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 10 год 00 хв 18 листопада 2019 року. Також запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в строк до 13 листопада 2019 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 14 листопада 2019 року. Запропоновано відповідачеві подати до суду в строк до 15 листопада 2019 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила. Відповідно до поштового повідомлення судова повістка відповідачем була отримана 25.10.2019.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Так як відповідач у судове засідання не з'явилася без поважних причин та не повідомила про причини неявки, суд відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України розглянув справу за відсутності відповідача.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання та не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
09 грудня 2014 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої ОСОБА_1 отримала грошові кошти у сумі 8731,87 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позичальник зобов'язалася повернути кредит не пізніше 31.12.2017 щомісячними платежами в сумі 316,79 грн.
АТ КБ «ПриватБанк» свої обов'язки за кредитним договором виконано повністю, однак в порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 09.09.2019 числиться заборгованість в сумі 32902,92 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі - 8463,24 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі - 6140,28 грн, заборгованості за пенею та комісією 17742,27 грн, штраф у сумі 557,13 грн відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до укладеної сторонами 09.12.2014 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (далі Генеральна угода) була реструктуризація заборгованості відповідача.
Відповідно п.1.1.2 Генеральної угоди від 09.12.2014 ОСОБА_1 було зменшено розмір заборгованості за договором та встановлено заборгованість відповідача на дату підписання Генеральної угоди - 9931,87 грн.
Відповідно п. 2.1 Генеральної угоди сторони погодили відсоткову ставку за користування вищевказаними кредитним коштами на 1,5% на місяць.
За умовами встановленими п. 2.1 Генеральної угоди позичальник зобов'язалася сплачувати заборгованість за кредитним договором щомісячними платежами з 1 по 25 число кожного місяця в сумі 316,79 грн, до повної сплати кредитної заборгованості не пізніше 31.12.2017.
Також пунктом 2.2 Генеральної угоди передбачено, що за порушення зобов'язання ОСОБА_1 сплачує штраф у розмірі 1194,22 грн.
Відповідно до п. 2.8 Генеральної угоди при порушенні ОСОБА_1 обов'язків по погашенню кредиту, вона сплачує АТ КБ «ПриватБанк» пеню, розмір якої вказаний в Умовах та правилах за кожний день прострочення.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором від 09.12.2014, з дня укладення Генеральної угоди відповідачем заборгованість за кредитом погашалась 31.12.2014 у розмірі 200,00 грн, 18.03.2015 у розмірі 633,92 грн, 23.03.2015 у сумі 120,00 грн, 01.11.2015 у сумі 17,81 грн, 01.11.2017 у сумі 400,00 грн.
Згідно розрахунку за кредитним договором б/н від 09 грудня 2014 року, станом на 09.09.2019 числиться заборгованість в сумі 32902,92 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі - 8463,24 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі - 6140,28 грн, заборгованості за пенею та комісією 17742,27 грн, штраф у сумі 557,13 грн відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
З умовами укладеної угоди відповідач ознайомлена, та підписана угода ОСОБА_1 особисто.
Вказаним кредитним договором передбачено умови надання позичальнику грошових коштів Банком у тимчасове платне користування.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з Генеральної угоди від 09.12.2014 АТ КБ «ПриватБанк» надав відповідачу грошові кошти.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За весь час користування кредитом ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала та не сплатила суму заборгованості по кредиту та відсотках.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги про стягнення боргу за тілом кредиту та нарахованими відсотками у сумі 14 603,52 грн (8463,24+6140,28=14603,52) станом на 09.09.2019, оскільки відповідач не виконала умови договору та не повернула запозичені нею кошти.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Так як відповідач не сплатила суму заборгованості по кредиту та відсотках, то вона зобов'язана сплатити нараховану позивачем пеню.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, частина 3 статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини п'ятої статті 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Виходячи з того, що розмір зобов'язань позичальника за кредитним договором за тілом кредиту та нарахованими відсотками станом на 09.09.2019 складає 14 603,52 грн, та є меншим, ніж нарахована позивачем сума пені у розмірі 17 742,27 грн, суд знаходить можливим застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню на користь позивача, до суми 14 603,52 грн.
Зазначена правова позиція наведена Верховним Судом України у постанові № 6-100цс14 від 3 вересня 2014 року, відповідно до неї частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу задоволенню не підлягають з таких підстав.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Пунктом 2.8 Генеральної угоди передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору в частині сплати відсотків та винагороди банку.
Поряд з цим, пунктом 2.2 Генеральної угоди передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за ті ж правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України вбачається, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначена правова позиції наведена Верховним Судом України у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015 року, №6-1374цс17 від 11.10.2017 року.
З огляду на викладене, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині включення до загальної суми заборгованості штрафу у розмірі 557,13 грн є безпідставними, та у їх задоволенні необхідно відмовити.
Пленум ВССУ у п. 39 своєї постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснив судам, що у разі якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Так як суд задовольняє позов частково та з урахуванням вищевикладеного, з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1882,58 грн (14603,52+17742,27/32902,92=0,98; 1921х0,98=1882,58).
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Згідно п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 351, 352, 354, пунктами 8, 15.5 ч. 1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 09 грудня 2014 року в розмірі 29 207,04 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1882,58 грн.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: АТ КБ «Приватбанк», місцезнаходження: 49094 м. Дніпро вул. Набережна Перемоги №50, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 25 листопада 2019 року.
Суддя Є. А. Болибок