Справа № 562/2334/19
"27" серпня 2019 р. Здолбунівський районний суд
Рівненської області в складі:
головуючого судді Ємельянової Л.В.
з участю секретаря Аврамчук Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Здолбунівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту її національності "полька" та зобов'язання Здолбунівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області внести зміни до актових записів про її народження та одруження.
В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначає, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її дівоче прізвище - ОСОБА_1 . У свідоцтві про її народження вказано, що її матір ОСОБА_3 за національністю - росіянка. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненскої області від 07 травня 2019 року встановлено факт національності її матері - "полька". Стверджує, що у її сім'ї рідною мовою є польська, також її сім'я завжди дотримувалася польських традицій, звичаїв та обрядів. Вона зверталася в органи РАЦСу з проханням внести зміни щодо її національності до актових записів про її народження та одруження, однак їй було відмовлено з тих підстав, що для внесення змін в актові записи цивільного стану необхідне рішення суду.
Просить суд встановити факт, що вона за національністю "полька", та зобов'язати Здолбунівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області внести зміни до актового запису про її народження, вказавши національність її матері "полька" замість "росіянка" та у її свідоцтві про одруження вказати її національність "полька" замість "росіянка".
Від заявника ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява, в якій вона вимоги заяви про встановлення факту національності підтримує повністю, просить суд розглянути справу за її відсутності та задовольнити заяву.
Виконуючий обов'язки начальника Здолбунівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Нестерчук Л.Р. подав до суду заяву, в якій не заперечує щодо задоволення заяви. Просить розглянути справу без участі представника заінтересованої особи.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Здолбунові Рівненської області, про що було складено актовий запис № 3 від 02 січня 1973 року. У свідоцтві про народження заявника серії НОМЕР_1 , виданому 02.01.1973р. Здолбунівським райвідділом ЗАГС Рівненської області, матір'ю вказано ОСОБА_3 за національністю "росіянка".
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07 травня 2019 року встановлено факт, що ОСОБА_3 за національністю "полька".
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, ОСОБА_1 , яка є дочкою ОСОБА_3 , за національністю також є полькою.
На підставі ст.11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
У відповідності до ст.35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду та віросповідання.
Згідно п.3 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права корінних народів і національних меншин.
Статтею 1 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин від 01 лютого 1995 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин" від 09 грудня 1997 року № 703/97-ВР встановлено, що захист національних меншин та прав і свобод осіб, які належать до цих меншин, є невід'ємною частиною міжнародного захисту прав людини і як такий є одним з напрямків міжнародного співробітництва.
Згідно зі ст.3 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин від 01 лютого 1995 року, Законом України "Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин" від 09 грудня 1997 року № 703/97-ВР, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особи, які належать до національних меншин, можуть здійснювати права і свободи, що випливають з принципів, проголошених в цій Рамковій конвенції, одноосібно та разом з іншими.
Частиною 1 ст.11 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин від 01 лютого 1995 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин" від 09 грудня 1997 року № 703/97-ВР визначено, що сторони зобов'язуються визнавати за кожною особою, яка належить до національної меншини, право використовувати своє прізвище (по батькові) та ім'я мовою меншини, а також право на їх офіційне визнання, відповідно до умов, передбачених у їх правових системах.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 року N 2494-XII, відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов'язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.
Разом з тим, відповідно до ст.3 Закону України "Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 року N 2494-XII, до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.
Нормами ст.11 Закону України "Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 року N 2494-XII, визначено, що громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
У відповідності з вимогами ст.ст.269, 270, 300 Цивільного кодексу України право на національність є особистим немайновим правом.
Відповідно до ст.269 Цивільного кодексу України особисті немайнові права належать кожній особі від народження або за законом, а відповідно до ст.271 Цивільного кодексу України, зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері приватного життя.
Статтею 300 Цивільного кодексу України закріплено, що фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Починаючи з 1992 року на підставі постанови Верховною Радою України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтва про народження» від 26 червня 1992 року № 2503-XII діючим законодавством України не передбачено визначення національності фізичної особи - громадянина України, тобто з прийняттям вказаної постанови з паспорту громадянина України та свідоцтва про народження була виключена графа про національність.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразків книг реєстрації актів цивільного стану та описів бланків свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану" від 12 вересня 2002 року № 1367, яка в наступному втратила силу в зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 року № 1025 в новій редакції, була виключена графа про національність фізичної особи.
Тобто, на даний час нормативними актами України не передбачено можливість визначення персональної національності громадян України у документі, який посвідчує таку особу.
Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
На підставі ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, в тому числі, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частина 1 ст.315 ЦПК України встановлює перелік фактів, що підлягають розгляду судом, при цьому ч.2 вказаної статті передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з абз.3 п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" суд може встановити факти, які й за іноземним законодавством тягнуть за собою правові наслідки для заявника і рішення суду необхідне заявникові для застосування у відносинах з громадянами інших держав.
Встановлення факту приналежності ОСОБА_1 до польської національності необхідне заявнику для того, щоб підтвердити статус її польського коріння, відновити та зберегти етнічне походження свого роду.
Враховуючи, що під час розгляду справи у суді доведено факт належності ОСОБА_1 до польської національності, заява підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.12, 81, 211, 263-265, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище " ОСОБА_1 "), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Здолбунові Рівненської області, за національністю "полька".
Зобов'язати Здолбунівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області внести зміни в актовий запис № 3 від 02 січня 1973 року, складений Здолбунівським райвідділом ЗАГС Рівненської області, про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши у графі національність матері дитини ОСОБА_3 "полька" замість "росіянка".
Зобов'язати Здолбунівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області внести зміни у актовий запис № 20 від 15 лютого 1992 року, складений відділом реєстрації актів громадянського стану м.Здолбунів Рівненської області, про одруження ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , вказавши у графі національність ОСОБА_1 "полька" замість "росіянка".
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (підпункт 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України).