Справа № 524/7800/18
Провадження №1-в/524/354/19
15.11.2019 Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі:
Головуючої судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кременчук Полтавської області заяву ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення про розподіл процесуальних витрат по кримінальному провадженню, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12018170090002283 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кременчука, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, на утриманні має малолітніх дітей: сина 2012 року народження та доньку 2006 року народження, працюючого менеджером по рекламі ПП « ОСОБА_6 », зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,
Вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука від 14.08.2019 року визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 128 КК України і призначено покарання у виді 240 годин громадських робіт. Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 12827,69 грн., витрати пов'язані з проведенням експертизи в сумі 4214,73 грн. та моральну шкоду в сумі 95000,00 грн. Цивільний позов прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури, заявлений в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на суму 6598,36 грн., щодо стягнення вартості стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Проте судом в даному вироку не вирішено питання щодо вимог потерпілого про відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги.
Діючим КПК України не передбачено можливості ухвалення додаткового рішення (вироку, ухвали).
Разом з тим ч.5 ст. 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв"язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною першою ст.. 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь в справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і надавали пояснення, не ухвалено рішення,
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню.
В зв"язку з цим винила необхідність прийняття додаткового рішення щодо вищезазначеної вимоги потерпілої , а саме - вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.
Дана норма ЦПК України не суперечать вимогам кримінального судочинства.
Представник потерпілого ОСОБА_8 надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та просив задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл процесуальних витрат.
Засуджений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що заява потерпілого не підлягає розгляду в порядку виконання.
У відповідності до ч.4 ст. 270 ЦПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомленні про час та місце судового розгляду не перешкоджає розгляду питання про ухвалення додаткового рішення.
Заслухавши думку прокурора, засудженого, вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, оскільки, судом не вирішено питання щодо відшкодування потерпілому витрат, пов'язаних з правовою допомогою.
Судом встановлено, що в матеріалах даного кримінального провадження є цивільний позов ОСОБА_5 до цивільного відповідача ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в порядку ст.. 128 КПК України ( а.с. 24 т.1). В прохальній частині потерпілий просить суд визнати ОСОБА_5 цивільним позивачем у кримінальній справі. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 12827,69 грн. та моральну шкоду у розмірі 300000 грн. Судові витрати по справі покласти на відповідача.
31.03.2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_5 про зменшення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_4 компенсації моральної шкоди із заявленої у позовній заяві 300000 грн. до 229515 грн., судові витрати пов'язані з проведенням експертизи у сумі 4214,73 грн. покласти на відповідача (а.с. 113 т.1).
13.06.2019 року до Автозаводського районного суду м.Кременчука надійшло клопотання представника потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_8 про визначення грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути компенсовані ОСОБА_5 у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 30500 грн. та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати на правову допомогу у розмірі 30500 грн. (а.с. 7 т.2).
На підтвердження вказаних процесуальних витрат надано суду копію угоди № 05/07 від 05.07.2018 року, укладену між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , квитанцію № 1 від 12.07.2018 року про суму гонорару в сумі 10000 грн., квитанцію № 2 від 05.10.2018 року про суму гонорару в сумі 10000 грн., квитанцію № 3 від 12.06.2019 року про суму гонорару в сумі 9500 грн., квитанцію № 4 від 13.06.2019 року про суму гонорару в сумі 1000 грн.
Тобто , загальна сума витрат на правничу допомогу становить 30500 грн.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», які знайшли своє відображення, як слушні, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 569/10915/17, судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини у основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вищезазначені докази щодо витрат потерпілого на правничу допомогу є належними та достатніми, а тому підлягаю задоволенню та підлягають стягненню з цивільного відповідача - обвинуваченого на користь потерпілого.
З аналізу Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-YI - вбачається, що даний Закон не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.
В ході судового розгляду цивільний відповідач/ обвинувачений не визнавав цивільного позову в повному розмірі , а тому і не намагався довести факт неспівмірності таких витрат наданим послугам, адже, відповідно до ст.. 137 ЦПК України , обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 128 КПК України ст.137, 270 ЦПК України , суд -
Прийняти додаткове рішення по вироку Автозаводського районного суду м.Кременчука від 14 серпня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст.. 128 КК України, а саме: стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 30500 грн., що є його витратами на оплату правової допомоги.
Ухвала є невід'ємною частиною вироку Автозаводського районного суду м.Кременчука від 14.08.2019 року.
Копію даної ухвали вручити прокурору та обвинуваченому, а також невідкладно направити потерпілому та його представнику, для відома .
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м.Кременчука.
Суддя: ОСОБА_1