Справа № 428/12989/19
Провадження №3/428/2457/2019
19 листопада 2019 року м. Сєвєродонецьк
Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Н.В., розглянувши матеріал, який надійшов з Відділу регіонального представництва в Донецькій та Луганській областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП:
ОСОБА_1 , командира військової частини НОМЕР_1 , -
До Сєвєродонецького міського суду Луганської області з Відділу регіонального представництва в Донецькій та Луганській областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП ОСОБА_1 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 14.11.2019 року, згідно якого командир військової частини ОСОБА_1 , до повноважень якого входить встановлювати у військовій частині, такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України в тому числі дотримання норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», порушив норми вказаного Закону шляхом ненадання відповідей ОСОБА_2 , який звертався з запитами, а отже вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 212-3 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП України, завданнями у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання щодо правильного складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; а також з'ясувати інші підстави для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, а також іншими документами.
З цього слідує, що протоколи про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актами обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Виконуючи вимоги ст. 278 КУпАП суддя звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - є таким, що не в повній мірі відповідає вимогам закону, а під час його складання були порушенні вимоги закону, які унеможливлюють його розгляд та відповідно, тягне за собою його повернення для належного оформлення.
Статтею 256 КУпАП регламентовано, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка в протоколі.
Наведених вимог закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення дотримано не було, оскільки протокол складався за відсутністю ОСОБА_1 ; в протоколі відсутнє пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; він не був в установленому законом порядку ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення та йому не було роз'яснено його процесуальних прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України; від ОСОБА_1 не отримано пояснення по суті зазначеного в протоколі правопорушення.
При цьому вважаю, що сам факт надіслання листа головного спеціаліста сектору моніторингу прав людини на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей Відділу регіонального представництва в Донецькій та Луганській областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини вих. № 170/11888.3/19/5 від 06.11.2019 року на адресу ОСОБА_1 , не можна визнати належним виконанням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки в зазначеному листі йшла мова про необхідність прибуття відповідальної особи до громадської приймальні Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для надання обґрунтованих пояснень щодо порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», складення та отримання протоколу про адміністративне правопорушення.
Також до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодного доказу, що ОСОБА_1 займає посаду командира військової частини НОМЕР_1 , як то посадові інструкції командира військової частини, що унеможливлює визначити коло повноважень, обов'язків та відповідальності останнього за ненадання відповіді на запит чи ненадання інформації. Отже, неможливо встановити чи є ОСОБА_1 суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП.
Проте, не зрозуміло для чого надана посадова інструкція головного спеціалісту сектору моніторингу прав людини на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей Відділу регіонального представництва в Донецькій та Луганській областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
У протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що на адресу військової частини НОМЕР_1 направлялись виклики з вимогою встановлення відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації, але відповіді отримано не було.
Однак, слід зазначити, що до протоколу не додано будь-яких доказів щодо звернення за вказаною інформацією до Міністерства оборони України, де також можливо отримати запитувану інформацію.
Крім того, слід зазначити, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що у діях командира військової частини ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 212-2 КУпАП (порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації).
Тобто особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення повністю викладено диспозицію ч. 2 статті 212-3 КУпАП, з чого незрозуміло, як саме кваліфікуються дії ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного приходжу до висновку про неналежне виконання особою, яка склала протокол вимог не лише ст. 256 КУпАП при складанні протоколу відносно ОСОБА_1 , а й п.п. «a», «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо права особи бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, а відтак, протокол про адміністративне правопорушення від 14.11.2019 року складений щодо ОСОБА_1 , без усунення його недоліків, неможливо визнати таким процесуальним документом, який підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено місце проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що позбавляє суд можливості здійснити судовий виклик.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, останній в порушення вимог ст. 256 КУпАП не містить обов'язкової інформації - відомостей про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (дати та місця народження, реєстраційної картки платника податків, адреси місця проживання).
Натоміть в супровідному листі зазначено, що необхідними та достатніми відомостями про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, слід вважати її прізвище, ім'я, по батькові, посаду та місце роботи. На підставі чого зроблено такий висновок особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, незрозуміло.
До матеріалів не додано документів чи пояснень щодо вжитих дії за для отримання цих відомостей, чи які обставини стали перешкодою у їх отримані. Між тим, дані відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, мають важливе значення не лише за для виклику особи до суду, а й для створення умов, можливо, для подальшого виконання рішення у справі.
Крім вказаного, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 14.11.2019 року неможливо встановити дотримання вимог ст. 254 КУпАП, а саме, що протоколу про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, був складений не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку був вручений ОСОБА_1 .
Наявність вказаної інформації у протоколі про адміністративне правопорушення є обов'язковою, так як не вручений під підпис протягом 24 годин протокол не може бути розглянутий в суді, оскільки складений з порушенням строку.
Аналізуючи вищенаведене, вважаю, що головний спеціаліст сектору моніторингу прав людини та тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей Відділу регіонального представництва в Донецькій та Луганській областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини поверхнево та формально підійшов до складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, суд не має реальної можливості дати оцінку неналежно та неповно зібраним доказам щодо обставин справи, які є істотними для вирішення адміністративних матеріалів.
Верховним Судом України визнано правильну практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного дооформлення (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14).
З урахуванням викладеного, суддя позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із чим, приходить до висновку про необхідність повернення справи для дооформлення, під час якого необхідно всебічно, повно, і об'єктивно з'ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, після чого, за наявності до того законних підстав, направити до суду, адже ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
За таких обставин, матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП слід повернути до Сектору моніторингу прав людини та тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей Відділу регіонального представництва в Донецькій та Луганській областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для дооформлення.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 31 березня 2015 року за № 2-рп/2015 положення частини другої статті 294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене частиною першою статті 284 цього кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 241 цього кодексу, про закриття справи. Тобто, постанова судді про повернення матеріалу для належного оформлення оскарженню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256, 278, 283 КУпАП, суддя,-
Матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП слід повернути до Сектору моніторингу прав людини та тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей Відділу регіонального представництва в Донецькій та Луганській областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для дооформлення.
Постанова є остаточною і оскарженню в порядку провадження в справах про адміністративне правопорушення не підлягає.
Суддя Н. В. Бойко