25 листопада 2019 року м. Кремінна
Справа № 414/3231/19
Провадження № 2-о/414/516/2019
Кремінський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Безкровного І.Г.,
за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському та в містах Антрацит і Первомайськ Головного територіального управління юстиції у Луганській області, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,
ОСОБА_1 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, відповідно до якої просить суд встановити факт народження її онуки - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ, вказавши матір'ю дитини ОСОБА_3 . В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначає, що є бабусею цієї дитини. З метою отримання свідоцтва про народження заявник звернулася до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському та в містах Антрацит і Первомайськ Головного територіального управління юстиції у Луганській області, але отримала відмову у реєстрації народження онуки, оскільки нею були пред'явлені документи, оформлені закладами, розташованими на території, непідконтрольній законній українській владі, що ставить під сумнів легітимність цих документів. Встановлення цього факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про народження дитини українського зразка.
У судове засідання заявник не з'явилася, в наданій заяві просила суд розглядати справу за її відсутності.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, начальник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському та в містах Антрацит і Первомайськ Головного територіального управління юстиції у Луганській області Кошелєва А. надала суду письмову заяву, в якій вказала, що проти заяви не заперечує та просить розглянути справу за відсутності представника заінтересованої особи.
Розглянувши справу в межах заявлених вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Судом встановлено, що громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Кремінна Луганської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4-5, 6, 8).
Згідно з листом № 729/18.15-49 від 22.11.2019 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Головного територіального управління юстиції у Луганській області заявнику ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації народження дитини жіночої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території України, оскільки для підтвердження факту народження нею був пред'явлений документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що ставить під сумнів легітимність цього документа, оскільки останній не відповідає встановленим законодавством вимогам (а.с. 11).
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16.09.2014 тимчасово, на строк, що закінчується через один рік з дня набрання чинності Законом України "Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей", запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (окремі райони Донецької та Луганської областей).
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» від 17.03.2015 до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.
Таким чином, м. Луганськ розташоване на тимчасово окупованій території України.
З медичного свідоцтва про народження № 458 від 14.06.2019, виданого «Державною установою «Луганська республіканська клінічна лікарня» так званої «Луганської Народної Республіки», а також свідоцтва про народження, виданого 03.07.2019 «Державною установою «Ленінський відділ запису актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції» так званої «Луганської Народної Республіки» вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 05:12 год. громадянка України ОСОБА_4 ОСОБА_5 народила у зазначеному закладі доношену дитину - дівчинку вагою 2850 грамів (а.с. 9, 10).
Згідно з пп. «а» п.п. 2, 3, 22, 23 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18.10.2000, підставами для проведення державної реєстрації для народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), що видається закладом охорони здоров'я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як доказів, оскільки суд констатує, що можливості збору доказів народження особи на зазначеній території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
Неможливість отримати в м. Луганськ необхідні документи для реєстрації факту народження онука заявника виникла у зв'язку із розташуванням цього міста на тимчасово окупованій території України.
Факт, який просить встановити заявник, має для неї юридичне значення, оскільки необхідний для отримання свідоцтва про народження дитини українського зразка.
Згідно з ч. 3 ст. 317 ЦПК у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини, а походження дитини від батька - за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви та встановлення факту того, що громадянка України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила в м. Луганськ дівчинку, матір'ю якої є ОСОБА_3 .
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 згідно зі ст. 14 ЦПК України рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
У той же час, суд вважає за необхідне відмовити заявнику в частині зазначення у судовому рішенні імені дитини, оскільки ім'я дитини може бути зазначене батьками безпосередньо під час державної реєстрації народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Такий висновок узгоджується з ч. 2 ст.319 ЦПК України, згідно з якою рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському та в містах Антрацит і Первомайськ Головного територіального управління юстиції у Луганській області (ідентифікаційний код 42926923, місцезнаходження: Луганська область, м. Кремінна, вул. Слобожанська, 5) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - задовольнити частково.
Встановити факт того, що громадянка України ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Кремінна Луганської області, РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) народила ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ України доношену дитину - дівчинку, матір'ю якої є ОСОБА_3 .
У задоволенні іншої частини вимог щодо зазначення імені дитини - відмовити.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Г. Безкровний