Справа №: 398/3830/19
провадження №: 1-кс/398/1949/19
Іменем України
"25" листопада 2019 р. Слідчий суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 про скасування рішення заступника начальника Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 та накладення арешту на майно,
у присутності:
скаржника ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою про скасування рішення заступника начальника Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 про відмову в арешті майна та накладення арешту на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог скаржник зазначив, що він звернувся до Олександрійського ВП ГУНП з заявою від 21.10.2019 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12019120070002138 від 12.09.2019 року, з мотивів втрати, пошкодження, продажу, конфіскації майна. Заступником начальника Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 була надана відповідь, що ст. 356 КК України не передбачає додаткового покарання - конфіскації майна та спори щодо спадкування майна вирішуються в судовому порядку в порядку цивільного законодавства.
В судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав, просив її задовольнити, зазначив, що заступник начальника Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 не вирішив по суті його клопотання про арешт майна, а просто надав відповідь листом, хоча повинен був або звернутися до суду з відповідним клопотанням, або відмовити в задоволенні клопотанні шляхом винесення відповідної постанови.
Вислухавши думку ОСОБА_3 , дослідивши скаргу та додані матеріали, матеріали кримінального провадження №12019120070002138, приходжу до наступних висновків.
Олександрійським ВП ГУНП в Кіровоградській області на виконання ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.09.2019 року до ЄРДР 12.09.2019 року за №12019120070002138 внесені відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ст.356 КК України, а саме: про те, що приватний нотаріус ОСОБА_5 під час складання заповіту вчинив злочин, передбачений ст.356 КК України.
19.10.2019 року постановою слідчого кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
21.10.2019 року ОСОБА_3 звернувся до Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку в рамках зазначеного кримінального провадження.
Листом від 23.10.2019 року заступник начальника Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 повідомив про недоцільність накладення арешту на майно, враховуючи кваліфікацію кримінального правопорушення та роз'яснив право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства за захистом своїх прав.
Статтею 220 КПК України передбачено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження та матеріалів скарги, надаючи відповідь ОСОБА_3 заступник начальника Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області не повідомив останнього про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач (ч.1 ст.171 КПК України), ч.2 цієї статті визначені вимоги до клопотання про арешт майна.
Враховуючи викладене та той факт, що кримінальне провадження закрито 19.10.2019 року, тобто до звернення ОСОБА_3 з відповідним клопотанням, скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 9, 220, 303-307 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування рішення заступника начальника Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 та накладення арешту на майно - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1