Україна
провадження № 2-а/361/335/19, cправа № 361/4997/19
25.11.2019
«25» листопада 2019 року м.Бровари Київської області
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Василишина В.О.,
за участю секретаря судових засідань - Телепи Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону № 3 полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати протиправними дії інспектора роти № 2 батальйону № 3 полку № 2 Управління патрульної поліції міста Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, скасувати постанову серії НК № 657938 від 25 червня 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП, закрити справу про адміністративне правопорушення та винести окрему ухвалу щодо вжиття заходів дисциплінарного впливу до відповідача за грубі порушення вимог закону й неналежного виконання професійних обов'язків.
В обґрунтування вимог зазначається, що 25 червня 2019 року інспектором роти № 2 батальйону № 3 полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 відносно позивача складено постанову про накладення адміністративного стягнення за частиною третьою статті 122 КУпАП. Суть зазначеного у вказаній постанові порушення полягає у тому, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у місті Києві по проспекту Валерія Лобановського, 115 на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11 додаток «Смуга руху маршрутних транспортних засобів», здійснював рух по цій смузі, чим порушив пункт 17.1 ПДР України. Дії відповідача позивач вважає протиправними, а оскаржувану постанову такою, що винесена із грубим порушенням законодавства, оскільки відповідачем порушено право позивача на захист й розгляд справи про адміністративне правопорушення відповідно до статей 278 та 279 КУпАП, а саме не сповіщено про розгляд справи, не ознайомлено з матеріалами справи, не забезпечено право на подачу клопотань. Під час виконання службових обов'язків відповідач допустив висловлювання, якими проявив неповагу до гідності позивача. По факту зазначеного у оскаржуваній постанові порушення позивач вважає, що він мав право заїжджати на смугу для руху маршрутних транспортних засобів для висадки та посадки пасажирів, а також для повороту праворуч, що мало місце у даному випадку.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, пояснив, що правил дорожнього руху він не порушував, рухався по смузі для маршрутного транспорту, так як планував здійснити поворот праворуч. Після зупинки інспектор не показав йому відео із фіксацією порушення, оглянувши документи повідомив, що ним буде складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Просить позов задовольнити.
Відповідач інспектор роти № 2 батальйону № 3 полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що позивач порушив пункт 17.1 Правил дорожнього руху України, оскільки виїхав на смугу руху для маршрутного транспорту. Виявивши правопорушення патрульна машина прослідувала за автомобілем позивача. Додав, що після зупинки автомобіля, він підійшов, представився, пояснив причину зупинки, прослухав пояснення та прийняв рішення про накладення адміністративного стягнення. У ході розгляду адміністративної справи він роз'яснив позивачу права, вислухав пояснення дружини позивача та на місці правопорушення виніс постанову. Копія постанови позивачу вручена не була, так як він не захотів чекати, інформація щодо його місця проживання була отримана із відповідної бази. Просить у позові відмовити.
Вислухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2019 року інспектором роти № 2 батальйону № 3 полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 складено постанову серії НК № 657938 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за частиною третьою статті
122 КУпАП, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі - 510 грн. 00 коп.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 25 червня 2019 року о 08 год. 06 хв. у місті Києві по проспекту Валерія Лобановського, 115, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11 додаток «Смуга руху маршрутних транспортних засобів», чим порушив пункт 17.1 ПДР України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, шо поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
При оформленні поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, вони користуються вимогами КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395).
Згідно зі статтею 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.5 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, про порушення ПДР (частини перша, друга, третя статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до пункту 8.4 «ґ» ПДР дорожні знаки поділяються на групи: інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Згідно із пунктом 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» розділу 5 «Інформаційно-вказівні знаки» ПДР, смуга призначена лише для транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами попутно із загальним потоком транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він встановлений. Дія знака, що встановлений праворуч від дороги, поширюється на праву смугу руху.
Згідно із пунктом 17.1 ПДР на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Відповідно до частини третьої статті 122 КУпАП порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
До письмових заперечень відповідачем долучений диск з відеозаписом фіксації порушення. При перегляді вказаного диску встановлено, що дійсно позивач рухався у смузі руху маршрутного транспорту у зоні дії знаку 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів», двічі перетинав суцільну лінію розмітки та відповідно здійснював рух у цій смузі. Наявності будь-якого повороту праворуч на даному відрізку шляху та підстав для завчасно перестроювання, виходячи із дорожньої ситуації, судом не встановлено.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 показав, що 25 червня
2019 року він підвозив свою дружину на роботу, завчасно перестроївся у відповідний ряд та планував здійснити поворот праворуч. Можливість здійснення повороту праворуч із смуги для руху маршрутного транспорту передбачена пунктом 17.2 ПДР України. Після зупинки інспектор перевірив документи, переписав дані зазначені у них та повідомив про можливість продовження руху. 06 липня 2019 року він отримав оскаржувану постанову.
Свідок ОСОБА_2 , дружина позивача, показала, що 25 червня 2019 року по проспекту Лобановського у місті Києві її чоловіка, який керував транспортним засобом, зупинив інспектор поліції. Після зупинки автомобіля інспектор привітався, представився та повідомив, що буде складати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. При розмові із поліцейським її чоловік намагався довести, що правил дорожнього руху він не порушував, при цьому документи у руки інспектору не надавав. Уточнила, що про розгляд адміністративної справи відповідач позивача не повідомляв, з правами не ознайомлював, можливості заявити клопотання також не надав. Фактично вся розмова інспектора та позивача тривала 3 чи 4 хвилини, розгляду справи не було.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_3 показав, що 25 червня 2019 року позивач рухався про проспекту Лобановського у місті Києві. Керуючи транспортним засобом, позивач звернув на смугу руху для маршрутних транспортних засобів, об'їхав автобус, перетнувши суцільну лінію. На відрізку шляху, де знаходився позивач більше 1 км не було повороту праворуч, підстави для перестроювання не існувало. Після зупинки транспортного засобу він повідомив позивачу про притягнення його до адміністративної відповідальності, вислухав пояснення останнього та роз'яснив права, при цьому ОСОБА_1 сказав, що змоги чекати постанови не має, тому продовжив рух.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Так, відповідачем до суду надано диск із фіксацією порушення, однак належних доказів розгляду адміністративної справи та дотримання інспектором пунктів 9-10 розділу III Інструкції він не містить.
Відповідно до розділу ІІІ Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається на місці вчинення адміністративного правопорушення. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
З наведеного вбачається, що законом чітко визначений порядок дій поліцейського під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка розглядається на місці його вчинення, тобто встановлена процедура такого розгляду справи.
Відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтвердили дотримання процедури, що передувала складенню постанови як правового документу для притягнення до відповідальності. З наданого відповідачем відеозапису, не можливо встановити чи відбувалася процедура розгляд справи про адміністративне правопорушення з дотриманням всіх вищевказаних норм, оскільки до суду надано лише відеозапис без аудіофіксації. Відеозапис, що поданий позивачем містить у собі звукову фіксацію моменту спілкування інспектора та позивача, процедура розгляду справи про адмінправоворушення у ньому також не відображена.
Також спірна постанова не містить посилань на будь-які докази, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та як наслідок, обґрунтувань правомірності притягнення останнього до адміністративної відповідальності, що свідчить про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Суд також зазначає, що інспектором патрульної поліції, всупереч вимогам статті
283 КУпАП не було зазначено в постанові технічний засіб, яким здійснено відеозапис, а отже надані документи не є належними доказами по справі.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Щодо вимоги про визнання дій протиправними, то суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з урахуванням положень частини третьої статті 286 КАС України, оскільки адміністративні суди не наділені повноваженнями щодо визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень при прийнятті рішення у справах про адміністративне правопорушення.
Щодо постановлення окремої ухвали по даній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Суд зобов'язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.
Разом з тим, постановлення судом окремої ухвали не відноситься до переліку можливих засобів захисту порушеного права позивача, а лише є виявленням порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню такого порушення.
Також, суд зазначає, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов'язком.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову позивачу в постановленні окремої ухвали по даній справі.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено у пункті 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02 листопада
2004 року № 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
З огляду на викладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 242, 244, 245, 246, 271, 286 КАС України, Броварський міськрайонний суд
Позов задовольнити - частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 25 червня 2019 року серії НК № 657938 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі - 510 грн. 00 коп.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя В.О.Василишин