Справа № 161/11287/19
Провадження № 2/161/2887/19
14 листопада 2019 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Бортнюка А.В.,
представника відповідача Гуля І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Волинської обласної дирекції про стягнення суми страхового відшкодування, -
ОСОБА_1 звернулась в Луцький міськрайонний суд з позовом до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Волинської обласної дирекції про стягнення суми страхового відшкодування.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 06 червня 2018 року в м. Ківерці по вул.. Будівельників мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Volkswafen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 , належного їй на праві власності, під керуванням ОСОБА_3 . Оскільки, водії дійшли згоди щодо вини в даній дорожньо-транспортній пригоді водія ОСОБА_2 , та згоди щодо обставин ДТП, то скористались правом оформлення Європротоколу. Так як цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , який визнав себе винним у вчиненні даної ДТП, застрахована у ПАТ « Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» , то відповідно до вимог ст.. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідача було повідомлено про страховий випадок, та 06 серпня 2018 року подано заяву про страхове відшкодування. 08 серпня 2018 року представником відповідач була складена ремонтна калькуляція, відповідно до якої вартість ремонту автомобіля Volkswafen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 складає 59 251, 72 грн. Однак, 4 вересня 2018 року позивач отримала лист НАСК «Оранта», яким їй було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з підстав нетиповості дорожньо-транспортної пригоди та відсутності її реєстрації працівниками поліції. В подальшому, листом від 26 жовтня 2018 року НАСК «Оранта» повідомила, що розглянувши повторно справу про виплату, прийшла до висновку про відмову у виплаті страхового відшкодування через наявність в схемі ДТП третього учасника - дитини.
З врахуванням викладеного, вважає, що нею було дотримано всіх передбачених законом норм щодо оформлення Європротоколу, а тому вважає відмову у виплаті страхового відшкодування неправомірною та просить стягнути з відповідача 50 000 гривень страхового відшкодування в межах встановленого ліміту.
Ухвалою від 09 липня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
24 липня 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що відмова у виплаті страхового відшкодування є законною.
В судове засідання позивач не з'явилась, від її представника надійшла заява про розгляд справи за відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вказував на його безпідставність та просив в задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля Volkswafen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 .
З матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2018 року в м. Ківерці Волинської області по вул.. Будівельників сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Volkswafen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
На місці події сторонами було оформлено документи про обставини дорожньо-транспортної пригоди без участі працівників поліції, де ОСОБА_2 зазначив про повне визнання своєї вини, внаслідок якої транспортний засіб під керуванням ОСОБА_3 зазнав технічних пошкоджень.
Таким чином, учасники вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом на складення спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду «Європротокол».
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 9628866 від 28.10.2017 року, чинного на момент ДТП. Страховиком у правовідносинах страхування вказаної фізичної особи є ПАТ « Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».
07.06.2018 року ОСОБА_2 звернувся в ПАТ « Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 06.06.2018 року, в якому зазначив, що учасниками даної пригоди було складане спільне повідомлення «Європротокол» .
З вищевказаного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що винним у ДТП себе визнав водій транспортного засобу марки BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 .
Крім того, позивачем ОСОБА_1 06.08.2018 року було подано заяву про страхове відшкодування.
08.08.2018 року на замовлення ПАТ « Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» було складено ремонтну калькуляцію, згідно якої вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswafen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 становить 59 251, 72 гривні ( а.с.14-15).
З листа № 09-02/437-09 від 04.09.2018 року, який був надісланий ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», вбачається, що страховою компанією було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки з наявних у страховика документів та проведених досліджень встановлено, що схема дорожньо-транспортної пригоди, що наведена у Європротоколі не співпадає з жодною з типових схем ДТП, що є додатком до інструкції щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а тому учасникам ДТП потрібно було викликати працівників поліції для її оформлення ( а.с.7-8).
В подальшому, листом № 09-02-16/7869 від 26 жовтня 2018 року ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» повідомила позивача ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участю двох транспортних засобів та дитини, яка створила аварійну ситуацію на дорозі. (а.с.9).
Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частинами першою та другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установленихстаттею 11 цього кодексу.
За загальним правилом відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них згідно з пунктом 9 частини першої вказаної статті належить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином до сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV(далі Закон № 1961-IV).
Згідно зі статті 6 Закону № 1961-IVстраховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У відповідності до змісту статей 9,22-31,35,36 Закону № 1961-IVнастання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що йому було завдано майнової шкоди винними діями особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем.
Учасники ДТП скористались наданим їм правом спрощеного врегулювання дорожньо-транспортної пригоди (так званий Європротокол).
У пунктах 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц зроблено висновок, що для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 36.7 ст. 36 вказаного закону рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Статтею 37 Закону визначений вичерпний перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, до яких зокрема відноситься: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Встановлення страховиком будь-яких додаткових підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, не передбачених зазначеним законом, є протиправним та такі дії слід розцінювати як порушення права страхувальника на виплату йому страхового відшкодування.
Слід зазначити, однією із виключних підстав для складання Європротоколу є саме наявність згоди водіїв учасників ДТП щодо обставин її скоєння, то самостійне встановлення страховиком наявності в діях того чи іншого водія порушень Правил дорожнього руху або відповідність дій цим Правилам водіїв учасників пригоди не передбачено вимогами п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Крім того, щодо покликання ПАТ « Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на невідповідність схеми дорожньо-транспортної пригоди, що наведена у Європротоколі, який складений учасниками ДТП, що мала місце за участю транспортного засобу позивача, жодній з типових схем ДТП слід зазначити наступне.
Відповідно до Додатку до інструкції щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду «Типові схеми дорожньо-транснпортних пригод», зокрема п 3, за наявності значних суперечностей, що не дозволяють однозначно віднести ДТП до одного із зазначених типів, Страховик чи МТСБУ мають зробити висновок про неможливість застосування Типових схем та провести додаткове розслідування. Однак, як встановлено в судовому засіданні, додаткового розслідування відповідачем не було проведено.
В подальшому, як на підставу у відмові у виплаті страхового відшкодування відповідач у своєму листі вказав на ту обставину, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участю двох транспортних засобів та дитини. Однак, та обставина, що дитина була учасником ДТП не знайшло свого підтвердження, жодної інформації з приводу участі дитини не було встановлено. Як пояснив, будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 - водій автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , побачивши дитину, яка мала намір вийти на дорогу, однак повернулась назад в двір будинку, він здійснив різкий поворот, внаслідок чого виїхав на смугу руху автомобіля Volkswafen Passat, таким чином порушивши Правила дорожнього руху України.
Таким чином, враховуючи викладене та передбачені підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, відмова страховика у здійсненні страхового відшкодування у випадку іншому, поміж передбачених ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є безпідставною та такою, що не ґрунтується на Законі, оскільки під час вирішення питання про наявність підстав для здійснення страхового відшкодування страховик повинен віддавати пріоритет положенням вказаного Закону.
А тому, суд прийшов до висновку про те, що ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» повинна нести відповідальність, передбачену законом, та пред'явлені позивачем вимоги про стягнення із страхової компанії суми страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи, що cтрахове відшкодування шкоди, завданої потерпілому, виплачується за кожним страховим випадком, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика (МТСБУ), з урахуванням умов, зазначених у статті 9 та пункті 19.1 статті 19 Закону № 1961-IV. Максимальні розміри страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, у разі спрощеного врегулювання дорожньо-транспортної пригоди (так званий Європротокол) затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 листопада 2011 року № 698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України».
Згідно з розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 листопада 2011 року N 698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» з 01 лютого 2016 року такий розмір визначений у розмірі 50 000,00 грн. потерпілому.
Таким чином відповідач повинен нести відповідальність у межах вказаної суми, тобто в межах 50 000 грн, а тому суд прийшов до висновку про стягнення з публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в користь ОСОБА_1 суми страхового відшкодування в заявленому розмірі.
Досліджений в судовому засіданні аудіо запис телефонних дзвінків на гарячу лінію ПАТ «НАСК «Оранта» не містить жодних належних доказів щодо предмету спору та не спростовує висновків суду про неправомірність відмови у виплаті страхового відшкодування та необхідність стягнення даної суми в користь позивача.
Також, у відповідності до вимог ч.1 ст.. 141 ЦПК України. З відповідача слід стягнути в користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України; ст. ст. 509, 525, 979, 999,1187,1188ЦК України; ст. ст.1,6,7 Закону України «Про страхування»; ст.ст. 6,7, 9,22-31,35-37,41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 50000 ( п'ятдесят тисяч) гривень.
Стягнути з публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 гривень 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складання повного тексту рішення 22 листопада 2019 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк