Справа № 161/18126/17
Провадження № 6/161/567/19
12 листопада 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої судді - Плахтій І.Б.
з участю секретаря судових засідань - Жаловаги І.П.,
державного виконавця - Полінчука А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку подання головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -
Головний державний виконавець Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Полінчук А.В. звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .
Подання мотивує тим, що на виконанні у Другому ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області перебуває виконавчий лист № 161/18126/17 виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області, щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 24.09.2010 в сумі 12 378,41 грн.
В добровільному порядку ОСОБА_1 рішення суду не виконує, ухиляється від виконання покладених на нього зобов'язань.
Державним виконавцем вжито заходів щодо виявлення майна та коштів боржника на які можна було б звернути стягнення однак таких не виявлено, кошти на банківських рахунках відсутні. На виклики державного виконавця боржник не з'являється.
А тому, просить суд, з метою забезпечення виконання рішення суду тимчасово обмежити право виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , до виконання зобов'язань за виконавчим документом.
Головний державний виконавець Полінчук А.В. в судовому засіданні вимоги подання підтримав в повному обсязі, просив обмежити боржника у праві виїзду за кордон.
Дослідивши матеріали подання та матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що подання до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Як вбачається з матеріалів подання, на примусовому виконанні у Другому ВДВС міста Луцьк ГТУЮ знаходиться виконавче провадження № 58251825 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 24.09.2010 в сумі 12 378,41 грн. та судових витрат.
Боржника зобов'язано виконати рішення суду в добровільному порядку. Однак, така вимога залишена ОСОБА_1 поза увагою.
Згідно з п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника -- фізичної особи або керівника боржника -- юридичної особи за межі України -- до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
З матеріалів подання вбачається, що державним виконавцем проводилися дії щодо виявлення коштів та майна боржника, на які можна звернути стягнення, однак такі не виявлені.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 441 ЦПК України питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Зазначене право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, передбачено п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».
Зі змісту вимог ст. 33 Конституції України, ст. 313 ЦК України, п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і в'їзду в Україну громадян України», в їх системному зв'язку, вбачається, що право особи на свободу пересування може бути обмежено лише у виключних випадках у зв'язку з навмисними діями останнього, що спрямовані на ухилення від виконання обов'язків по виконанню рішення суду.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
При зверненні з поданням до суду державним виконавцем не надано доказів, які свідчать, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання рішення суду.
Разом з тим, суд вважає, що державним виконавцем не реалізовані усі передбачені, в межах виконавчого провадження, способи виявлення та звернення стягнення коштів з боржника.
Отже, в даному випадку відсутній факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань по сплаті боргу.
Окрім того, періодичні тимчасові виїзди боржника за межі України не можуть свідчити про ухилення його від виконання рішення суду, і можуть вчинятися боржником з метою отримання доходів, які можуть бути спрямовані на погашення боргу, у випадку здійснення належного контролю за отриманням таких доходів.
Подання не містить жодних даних про вимоги від державного виконавця до боржника щодо надання відомостей про його доходи та майно.
Відсутні докази про те, що боржник вчиняв дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надавав у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно; про рахунки у банках чи інших фінансових установах; не з'являвся за викликом державного виконавця; на вимогу державного виконавця не повідомляв письмово останнього про майно, що може перебувати в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Сама наявність у боржника невиконаних зобов'язань, про що вказує державний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов'язків.
Суд вважає, що в даному випадку державним виконавцем у поданні не доведено факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні подання слід відмовити.
Керуючись ст.ст.260, 441 ЦПК України, на підставі ст.ст. 18, 39 Закону України «Про виконавче провадження», суд -
В задоволенні подання головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій