Номер провадження: 22-ц/813/5750/19
Номер справи місцевого суду: 521/4063/15-ц
Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.
Доповідач Комлева О. С.
20.11.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,
з участю секретаря Ткачука В.О.,
учасники справи:
апелянт - ОСОБА_1 ,
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 , представника ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2015 року, ухваленого під головуванням судді Мазун І.А., -
встановив:
У березні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності.
У обгрунтування свого позову зазначила, що ОСОБА_2 є матір'ю померлого ОСОБА_6 після смерті якого, позивач звернулася до Сьомої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яку прийняла у вигляді 2/6 частки квартири АДРЕСА_1 . Також із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звертався ОСОБА_7 , який є сином ОСОБА_6 , однак, нотаріусом було йому роз'яснено що для вчинення нотаріальних дій йому необхідно встановити факт родинних відносин з ОСОБА_6 , адже у прізвищі відрізняється одна літера. Надалі ОСОБА_7 копію судового рішення нотаріусу не надавав, тим самим не підтвердив факт родинних відносин до померлого ОСОБА_6 , через що свідоцтво про право на спадщину на іншу 2/6 частки квартири не видано. Ще однією особою яка має право на спадкування є ОСОБА_3 - сестра померлого ОСОБА_6 , однак вона не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 . Тому, на підставі вищевикладеного ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на 2/6 частки спірної квартири.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2015 року позов ОСОБА_5 задоволений.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 , представник ОСОБА_1 , сторони, яка не приймала участі у розгляді справи, оскільки судом до участі у справі залучена не була, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом не було вирішено питання про коло осіб, які повинні брати участь у справі. Після смерті ОСОБА_7 - сина спадкодавця ОСОБА_6 , судом не було перевірено за допомогою даних спадкового реєстру, чи заводилася спадкова справа після його смерті, та чи не порушить дане рішення прав третіх осіб. Також апелянт зазначила що розбіжність у літері прізвищ була усунута ще до видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом.
Відзиву до суду не надходило.
В судове засідання, призначене на 20 листопада 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не з'явились, були сповіщені належним чином.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Статтею 376 ЦПК України, передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є рідною сестрою ОСОБА_6 , тобто спадкоємицею другої черги, яка має право на спадкування після померлого ОСОБА_6 тої частки, на яку не видано свідоцтво про право на спадщину. Таким чином право спадкоємиці першої черги ОСОБА_5 на отримання 2/6 частки, яка залишилася не виданою відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 червня 2013 року може бути порушено та підлягає захисту, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ОСОБА_3 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась та за відсутністю інших осіб, які б звертались із заявою про прийняття спадщини та є спадкоємцями померлого ОСОБА_6 , суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 , визнавши за нею право власності на 2/6 частки квартири АДРЕСА_1 .
Однак з таким висновком колегія судді не погоджується в повній мірі з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданою Третім Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 19.06.2009 р.
Померлому ОСОБА_6 на праві власності належало 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 , про що свідчать копія свідоцтва про право власності від 17.02.2000р., виданого УЖКГ виконкому Одеської міської ради, зареєстрованого в ОМБТІ та РОН 31.03.2000р. та договору дарування від 26.11.2003р., зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 12.09.2006р.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_5 державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.І. 27 червня 2013 року, після померлого ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається з 2/3 часток квартири АДРЕСА_1
З даного свідоцтва вбачається, що спадкоємцями після померлого ОСОБА_6 є ОСОБА_5 (мати померлого) та ОСОБА_7 (син померлого).
25.11.2009 року ОСОБА_7 звернувся до Сьомої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 , що підтверджується заявою від 25.11.2009 року.
Однак, листом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори від 25.11.2009 року ОСОБА_7 було повідомлено, що для вчинення нотаріальних дій, йому необхідно встановити факт родинних відносин з померлим ОСОБА_6 через розбіжність прізвищ.
16 січня 2010 року ОСОБА_7 замінив паспорт, в якому зазначене його правильне прізвище « ОСОБА_7 », що підтверджується копією паспорту.
Також з актового запису про смерть №2354 від 25.05.2010 року, копія якого міститься в матеріалах спадкової справи 580/2009 Сьомої Одеської державної нотаріальної контори вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
За заявою ОСОБА_1 , мати ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 було відкрито спадкову справу у Третій Одеській державній нотаріальній конторі.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 55).
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_7 був сином ОСОБА_6 (а.с. 64 з.б., 135).
16 січня 2010 року ОСОБА_7 замінив паспорт, що підтверджується копією паспорту (136).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 137).
Апелянт ОСОБА_1 є матір'ю померлого ОСОБА_7 (а.с. 64 з.б., 135).
Відповідно до встановлених обставин ОСОБА_1 є спадкоємцем 1 черги після смерті сина ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 був його спадкоємцем.
Суд при розгляді справи не визначив коло спадкоємців після смерті спадкодавця, тобто не вжив відповідних заходів для перевірки наявності інших спадкоємців та розглянув справу за участю неналежного відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.
Оскільки, при вирішенні справи, суд допустився порушень матеріального та процесуального права, а на стадії апеляційного провадження цивільно-процесуальним кодексом не передбачено залучення до участі в справі відповідачів та співвідповідачів, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції розглядаючи справу не встановив коло спадкоємців, розглянувши справу без участі ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею 1 черги після померлого ОСОБА_7 , який після смерті батька ОСОБА_6 був його спадкоємцем.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 , оскільки судом не був залучений до участі у справі належний відповідач ОСОБА_1 .
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення до суду із позовною заявою до належного відповідача з урахуванням вимог щодо предметної та суб'єктної юрисдикції.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , представника ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2015 року - скасувати. Постановите нову постанову.
В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 25 листопада 2019 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ С.М. Сегеда
______________________________________ Т.В. Цюра