Номер провадження: 22-ц/813/1830/19
Номер справи місцевого суду: 520/50/18
Головуючий у першій інстанції Коблова О.Д.
Доповідач Цюра Т. В.
14.11.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,
За участю секретаря судового засідання: Ткачука В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа - Банк» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскров Олег Вікторович про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
У січні 2018 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскров О.В., в якому просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37897417 від 02.11.2017 року, що прийнято державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскровим О.В.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскров Олег Вікторович про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовлено.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю та судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі оплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25.09.2018 року клопотання представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку задоволено. Поновлено представнику ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 19 червня 2018 року. ВідкритО апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 19 червня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскров О.В. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.10.2018 року призначено розгляд вищевказаної цивільної справи у приміщенні апеляційного суду Одеської області.
У відзиві на апеляційну скаргу, ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на її необґрунтованість, просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні апеляційної скарги та розглянути заявлену у відзиві обставину, щодо необхідності закриття провадження у справі у зв'язку з порушенням юрисдикції (а.с. 171-174).
Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м.Одесі.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Частиною 5 ст. 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.
На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області.
За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено склад колегії суддів: Калараш А.А. - головуючий суддя, судді - Гірняк Л.А., Погорєлової С.О., що є підставою для прийняття справи до провадження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.01.2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа: державний реєстратор Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскров О.В. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2. , діючої в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року прийнято до свого провадження, яку було призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями по справі на підставі п.п. 2.3.49., 2.3.50. Положення про АСДС визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Цюра Т.В, судді Погорєлова С.О., Гірняк Л.А.
З метою дотримання розумних строків розгляду справи в судовому засіданні апеляційної інстанції, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2019 року судді Погорєлова С.О. та Гірняк Л.А. які входили до складу колегії суддів була замінені суддею Комлевою О.С. та Сегедою С.М. на підставі п.п. 3.8., 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 23.10.2019 року з подальшими змінами.
До суду апеляційної інстанції з'явився представник ПАТ «Укрсоцбанк» - Борщенко К.Ю. Інші учасники справи до суду не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з'явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 21 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір. У відповідності до умов зазначеного договору ОСОБА_1 стала майновим поручителем ОСОБА_5 за договором кредиту. У якості забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
02.11.2017 року державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано за ПАТ «Укрсоцбанк» вищезазначену квартиру.
Підставою такої реєстрації та передачі нерухомого майна у власність стало порушення умов кредитного договору позичальником та наявна заборгованість у сумі 125 218.16 дол. США.
В порушення умов кредитного договору позичальник не здійснював погашення кредитної заборгованості та сплату відсотків за користування кредитом в передбачені кредитним договором строки.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно було прийнято відповідачем на підставі згоди позивача, передбаченої іпотечним договором.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Згідно статті 37 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Умовою реалізації іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки, за змістом ч. 2 ст. 590 ЦК України, ст. ст. 12, 33, 35 Закону України «Про іпотеку» є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання, а також сплив 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання.
Судом розглядом встановлено, що у зв'язку з порушенням позичальником строків сплати процентів та повернення кредитної заборгованості ПАТ "Укрсоцбанк", звернулося з листом-вимогою від 11.11.2017р. про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням.
Одним із доводів апеляційної скарги позивача є посилання на те, що ОСОБА_1 не отримувала від відповідача листа - вимогу про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для передачі Іпотекодержателю права власності на предмет Іпотеки.
Однак зазначене спростовується матеріали справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що спростовуючи вказані твердження ОСОБА_1 , АТ «Укрсоцбанк» надав до суду документи, які підтверджують отримання позивачем копій листів вимоги, а саме: список згрупованих відправлень з відміткою поштового зв'язку, реєстр, Листи вимоги, зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення (№1400036861314) та роздруківку з загальнодоступного ресурсу «Укрпошти» (а.с. 44-49).
Тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, при наявності доказів направлення та отримання листів з Банку, ОСОБА_1 не надає доказів на спростування цих фактів.
Щодо інших доводів апелянта про те, що відповідач не мав права реєструвати права власності на підставі «іпотечного застереження», апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно п. 4.5.3 Іпотечного договору, Іпотекодержатель за своїм вибором має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання, забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України „Про іпотеку".
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відзиву на позовну заяву, ПАТ «Укрсоцбанк» зазначало, що на підставі п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено Постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127, Банк надав державному реєстратору усі необхідні документи для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, ПАТ «Укрсоцбанк» зареєструвало право власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що міститься у Іпотечному договорі.
При цьому судом встановлено, що умовою реалізації іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки, за змістом ч. 2 ст. 590 ЦК України, ст. ст. 12, 33, 35 Закону України «Про іпотеку» є наявність у іпотечному договорі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності, невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, а також сплив 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання.
Отже, дії ПАТ «Укрсоцбанк» по реалізації права на звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та дії державного реєстратора при реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Укрсоцбанк» відповідають вимогам законодавства, оскільки всі документи необхідні для державної реєстрації права власності було надано ПАТ «Укрсоцбанк» та перевірено їх повноту державним реєстратором.
Крім того, як вбачається з позовних вимог, ОСОБА_1 не ставила вимогу про визнання недійсним іпотечного застереження.
Останнім доводом апелянта є те, що відповідач не аргументував суму наявної заборгованості, яка викладена в листі - вимозі.
Разом з тим, з позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що на вказану обставину вона не посилалася. Також не надала доказів того, що заборгованість відсутня (не просила суд витребувати розрахунок заборгованості або надати копії платіжних доручень, що були б підставою для спростування наявності заборгованості.
Крім того, неузгодженість суми заборгованості не є підставою для скасування державної реєстрації, так як після реєстрації права власності на предмет іпотеки , Банк втрачає права щодо майбутнього стягнення заборгованості, оскільки задовольнив свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.
Доводи апеляційної скарги на неправомірність рішення в значній мірі повторюють доводи, що були викладені позивачем в суді першої інстанції у вигляді обґрунтування позовної заяви та які були предметом дослідження суду першої інстанції, а тому додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом було дотримано норми матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.
На думку апеляційного суду, позивачкою також не вірно обрано спосіб захисту, оскільки належним способом захисту права або інтересу позивачки є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію.
Так, у правовому висновку Верховного суду від 22.08.2018 року по справі № 925/1265/16 (№ в ЄДРСР 76474144) надано наступний правовий висновок згідно якого: «Судами також не враховано, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Також, відповідно до постанови ВП Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, звертає увагу на те, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Аналогічна позиція також висловлена у постанові ВП ВС від 29 травня 2019 року № 367/2022/15-ц.
Аналогічна позиція висловлена і у постанові ВП ВС від 16.01.2019 по справі № 755/9555/18, відповідно до якої: «Під час розгляду справи суди мають врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа - Банк» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскров Олег Вікторович про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22.11.2019 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: О.С. Комлева
С.М. Сегеда