Номер провадження: 11-кп/813/1597/19
Номер справи місцевого суду: 519/934/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.11.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуюча суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9 ,
представника потерпілої - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_11 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12.09.2019 у кримінальному провадженні №12019160200000131, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2019, якою повернуто прокурору для усунення недоліків обвинувальний акт та змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Малий Канемень Більшесолдатського району Курської області, українця, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, студента І курсу заочного навчання «Одеської Національної академії харчових технологій», працював електромонтером «ТІС - Міндобрива», неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,-
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.09.2019 повернуто прокурору для усунення недоліків обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019160200000131, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2019, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
Судом частково задоволено клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 10.11.2019, звільнено вказану особу з-під варти негайно в залі суду.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 194 КПК України, покладено на обвинуваченого виконання наступних обов'язків:
- невідкладно прибути до місця проживання та заборонити цілодобово залишати житло, яке розташоване за адресою:
АДРЕСА_2 ;
- за кожною вимогою прибувати до слідчого, прокурора або суду для участі в судових засіданнях за додатково узгодженими датами та часом;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками та експертами у цьому кримінальному проваджені.
Рішення судді мотивоване тим, що наданий на розгляд суду обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Формулювання обвинувачення відносно
ОСОБА_7 в обвинувальному акті є некоректним та незрозумілим, до нього не додано розписки про вручення обвинувального акту та реєстру обвинуваченому, зміст акту не містить відомостей щодо розміру витрат на залучення експерта, яке з огляду на правову кваліфікацію обвинувачення, на думку районного суду, має бути обов'язковим в даному провадженні.
Відносно застосування судом запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, рішення мотивовано тим, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурором не доведено існування ризиків зазначених в клопотанні, а також неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вказаним ризикам.
Зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із прийнятим рішенням районного суду, прокурор просить оскаржену ухвалу, скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акту в тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду, а також постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вказана ухвала суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що норми Кримінального процесуального кодексу України не вимагають від прокурора здійснювати виклад фактичних обставин у «конкретній» або «зрозумілій» конкретному суду формі, та суду не надано право в підготовчому засіданні оцінювати повноту та доведеність викладених прокурором фактичних обставин.
Доводи суду про відсутність в обвинувальному акті відомостей про розмір витрат на залучення експерта, вважає недоречними в зв'язку з тим, що під час проведення досудового розслідування такі витрати відсутні. Всі експертизи мають судово-медичний характер та проведені безкоштовно. Вимоги п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК вимагають від прокурора визначити розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення таких експертиз під час досудового розслідування), проте не вимагають зазначати відсутність таких витрат.
Вважає, що посилання суду на відсутність долученої до обвинувального акту розписки про вручення копій обвинувального акту та реєстру обвинуваченому спростовується супровідним листом наявним у кримінальному провадженні, в якому зазначено про передачу до суду вказаної розписки.
Свої вимоги щодо зміни запобіжного заходу обраного судом відносно ОСОБА_7 , обґрунтовує характеризуючими даними про обвинуваченого зібраними під час досудового розслідування, а також тим, що, визначені ст. 177 КПК України, ризики не зникли та не зменшилися.
Зміст вимог поданого заперечення на апеляційну скаргу.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просить оскаржену ухвалу залишити без змін. Також вказує, що діючим КПК України не передбачено можливість оскарження прокурором ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу під час підготовчого судового засідання.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, а також клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив їх задовольнити, думку потерпілої та її представника, які частково підтримали апеляційну скаргу прокурора та повністю підтримали клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та клопотання прокурора; дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
З обвинувального акту вбачається, що він не відповідає зазначеним вимогам кримінального процесуального Закону.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 не містить конкретного формулювання обвинувачення, так як не містить інформації про кількість завданих потерпілій ОСОБА_9 ударів, визначення їх наслідків у вигляді відповідних тілесних ушкоджень, їх тяжкість або неможливість їх встановлення, а також в обвинувальному акті не визначені обов'язкові за законом відомості про причини не доведення обвинуваченим інкримінованого йому незакінченого замаху на вбивство.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо відсутності обов'язку зазначати розмір витрат у разі проведення безкоштовних експертиз, апеляційний суд вважає необґрунтованими з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості щодо розміру витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування).
При цьому будь-яких вказівок щодо необхідності зазначення таких витрат лише у разі проведення платних експертиз діючий КПК України не містить.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Вищевикладені обставини свідчать про неконкретність обвинувачення, що в подальшому унеможливить судовий розгляд кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення та прийняття законного і обґрунтованого рішення, а також порушить право обвинуваченого на захист, оскільки обсяг висунутого обвинувачення є незрозумілим для нього.
Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта,
Подібне викладення формулювання обвинувачення фактично унеможливлює забезпечення судового розгляду кримінального провадження у чіткій відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України та суперечить положенням кримінального процесуального Закону.
Крім цього, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 291 КПК України, до обвинувального акту додаються розписки про вручення обвинуваченому копії обвинувального акту та реєстру.
В порушення вищезазначених положень КПК України, до обвинувального акту не додано розписки обвинуваченого ОСОБА_7 про вручення обвинувального акту й реєстру обвинуваченому.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи прокурора про те, що в матеріалах справи наявний супровідний лист прокуратури, в якому зазначено про направлення до Южного міського суду Одеської області обвинувального акту відносно ОСОБА_7 , реєстру матеріалів досудового розслідування та розписки обвинуваченого ОСОБА_7 про отримання копії обвинувального акту та копії реєстру матеріалів досудового розслідування, так як в матеріалах справи зазначена розписка відсутня, а супровідний лист неможливо визнати належним доказом підтвердження долучення до обвинувального акту розписки обвинуваченого.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, в зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.
Щодо доводів прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд приходить до такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою суду першої інстанції від 12.09.2019 обвинуваченому ОСОБА_7 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт строком до 10.11.2019.
Статтею 205 КПК України передбачено, що ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КПК України, прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
В порушення вищезазначених вимог КПК України, прокурор звернувся до апеляційного суду з клопотанням про обрання обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, хоча на даний час діє попередній запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд приходить до висновку про необхідність залишення без задоволення клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 200, 205, 291, 331, 376, 404, 405, 407, 412, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_11 - залишити без задоволення.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12.09.2019 у кримінальному провадженні №12019160200000131, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2019, якою повернуто прокурору для усунення недоліків обвинувальний акт та змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, - залишити без змін.
Клопотання Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_11 про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4