Номер провадження: 11-кп/813/1415/19
Номер справи місцевого суду: 520/8200/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.11.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуюча суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисниці - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисниці обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 03.07.2019 в кримінальному провадженні №12018160000000523, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2018, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Одеса, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого керівником ТОВ «Концертно-театральне агентство «Ексклюзив», не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язок, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.
Вироком також вирішено питання щодо арешту майна, речових доказів та процесуальних витрат,-
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком районного суду ОСОБА_7 визнаний винуватим в тому, що 11 липня 2018 року приблизно о 10 годині 40 хвилин він грубо порушив пункти: п. 2.3 б), п. 18.4, «Правил дорожнього руху» України.
Порушення виразилось в тому, що ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «MERCEDES-BENZ E320» р/з НОМЕР_1 , рухався в крайній лівій смузі руху, по асфальтному, сухому дорожньому покриттю проспекту Ак. Глушко в м. Одеса, з боку вул. Люстдорфська дорога в напрямку площі Незалежності, де проїзна частина має три смуги руху для руху в попутному напрямку та три смуги руху в зустрічному напрямку, позначеними дорожньою розміткою 1.1, 1.5 Правил дорожнього руху України та зустрічні напрямки руху розділеними газоном.
Рухаючись в обраному напрямку водій ОСОБА_7 наближався до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений за допомогою дорожньої розмітки 1.14.1 «Зебра», та дорожнім знаком 5.35.1 «Пішохідний перехід» Правил дорожнього руху України розташованого біля буд. № 3 по проспекту Академіка Глушко, якому в цей час рухалась пішохід ОСОБА_9 , та перетинала проїзну частину проспекту Академіка Глушко з права наліво відносно руху керованого ОСОБА_7 автомобіля.
В цей час, перед вказаним пішохідним переходом в другій (центральній) смузі руху зупинився автобус, водій якого надав дорогу пішоходу ОСОБА_9 .
Водій ОСОБА_7 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_9 не урахував дорожню обстановку, яка виразилась у наявності інформаційних дорожніх знаків 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» і дорожньої розмітки 1.14.1, які інформували його про наявність цього переходу та водія іншого транспортного засобу, що зупинився в другій смузі руху перед пішохідним переходом, не зменшив швидкість і не зупинився, та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_9 яка перебувала на пішохідному переході, внаслідок чого скоїв на неї наїзд.
В результаті дорожньо - транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритих уламкових переломів обох лонних та сідничних кісток, закритого перелому бічної маси крижі зліва, закритий перелом поперечного відростка 5- го поперекового хребця, синця в ділянці правої сідничної кістки, садна обличчя, які не були небезпечними для життя, а привели до розладу здоров'я, пов'язаного зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину (70%) і за цим критерієм відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали.
В апеляційній скарзі захисниця просить змінити вирок в частині призначеного покарання, призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, призначити покарання у виді штрафу без застосування додаткового покарання та покладення обов'язків.
Обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що висновок районного суду про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, з встановленням випробувального строку з іспитовим строком, та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є необґрунтованим та таким, що не відповідає особі обвинуваченого.
Так, на думку захисниці, в справі наявні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та які не враховані судом, а саме: поведінка обвинуваченого під час скоєння ДТП, який надав потерпілій допомогу; активне сприяння обвинуваченим розкриттю злочину; відсутність обтяжуючих покарання обставин; наявність в обвинуваченого подяк та грамот, відсутність судимостей, наявність зареєстрованого місця проживання, офіційно працевлаштований, не перебуває на обліку в нарколога.
Крім цього, під час досудового розслідування у ОСОБА_7 не вилучались права водія та його права на керування транспортними засобами не обмежувались.
Також, апелянт зазначає, що прокурор та представник потерпілої не просили суд призначити обвинуваченому ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Позиції учасників судового провадження.
Від представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги захисниці обвинуваченого без їх участі, зазначивши, що потерпіла сторона підтримує апеляційну скаргу, так як прокурор у кримінальному провадженні в суді першої інстанції - ОСОБА_11 , під час судових дебатів не вимагав позбавлення права керування автомобілем ОСОБА_7 , та потерпіла сторона підтримала думку прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача; думку обвинуваченого та його захисниці, які підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити; думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги і просила залишити оскаржений вирок без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність його кваліфікації в апеляційній скарзі не оспорюються, тому не перевіряються апеляційним судом.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Статтею 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 не в повній мірі дотримався вищевказаних вимог закону.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції у вироку зазначив, що відповідно до вимог ст. 65 КК України, в повному обсязі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставинами, що згідно зі ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд визнав: повне визнання вини, щиросердне каяття в скоєному правопорушенні, відшкодування завданих збитків потерпілій.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Аналізуючи в сукупності вищезазначені обставини, характер скоєного злочину, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у скоєному розкаявся, має постійне місце проживання, відшкодував матеріальні та моральні збитки потерпілій, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, а також обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, районний суд вірно прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, звільнивши ОСОБА_7 , згідно ст. 75 КК України, від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки таке покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень у майбутньому
Згідно зі ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Відповідно до вимог чинного законодавства, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Апеляційний суд погоджується з висновком районного судом першої інстанції про те, що не встановлено законних підстав для призначення ОСОБА_7 покарання із застосування положень ст. 69 КК України, оскільки незважаючи на наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, все ж таки ці обставини істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину. При цьому апеляційний суд погоджується з висновком районного суду, що призначаючи покарання, враховується те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілій.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи захисниці обвинуваченого про необхідність застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання є безпідставними, оскільки захисниця жодним чином не мотивував їх та не навів апеляційному суду доводів щодо наявності будь-яких інших обставин, які пом'якшують покарання та не були враховані судом першої інстанції, а також переконливих доказів на підтвердження необхідності задоволення апеляційних вимог. Інших доводів, які б не були враховані судом першої інстанції, апеляційному суду представлено не було.
Разом з цим, апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_7 офіційно працевлаштований керівником ТОВ «Концертно-театральне агентство «Ексклюзив», згідно з посадовою інструкцією він є відповідальним за організацію концертних та театральних видовищних заходів, до його посадових (трудових) обов'язків входить безпосереднє та постійне використання транспортного засобу під час роботи з метою забезпечення господарської діяльності агентства, та сама робота безпосередньо пов'язана з переміщенням по місту та по території України. Також на утриманні обвинуваченого знаходяться його батьки, які є пенсіонерами. Під час досудового розслідування у ОСОБА_7 не вилучались права водія та його права на керування транспортними засобами не обмежувались. Крім цього, відповідно до журналу судового засідання від 03.07.2019 прокурор у кримінальному провадженні - ОСОБА_11 , потерпіла ОСОБА_9 та її представник - адвокат ОСОБА_10 не просили призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд приходить до висновку, що призначення ОСОБА_7 додаткового покарання, шляхом позбавлення його права керування транспортними засобами, та покладення на нього обов'язку, передбаченого п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, призведе до неможливості подальшого виконання ОСОБА_7 трудових обов'язків за основним місцем роботи та отримання ним заробітку, що є невиправданим заходом примусу щодо обвинуваченого та суперечитиме вимогам ст. 50 КК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Частиною 1 статті 414 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 408, ч. 1 ст. 414 КПК України, в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 додаткового покарання та покладення обов'язків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, підлягають зміні, а апеляційна скарга захисниці обвинуваченого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 414, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисниці обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатки ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 03.07.2019 у кримінальному провадженні №12018160000000523, внесеному до ЄРДР 12.07.2018, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - змінити в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Виключити із резолютивної частини вироку абзац четвертий щодо застосування п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4