Номер провадження: 22-ц/813/8064/19
Номер справи місцевого суду: 522/9588/19
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.
Доповідач Ващенко Л. Г.
25.11.2019 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрово Є.С.,
у порядку ст. 369 ЦПК України, розглянула апеляційну скаргу представника акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 липня 2019 року (одноособово суддя Домусчі Л.В.) у цивільній справі за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)
04.06.2019 року акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі-Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 002,43 гривень.
Позов обґрунтовано наступним.
ОСОБА_1 звернулась до Банка з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 03.09.2015 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 1 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» (далі-Умови) та «Тарифами банку» (далі-Тарифи), які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач порушила зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у неї станом на 14.05.2019 року, виникла прострочена заборгованість з повернення кредиту, загальна сума якої становить 15 002,43 гривень.
Посилаючись на те, що між сторонами існують зобов'язання, ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань за кредитним договором і допустила заборгованість, Банк просив позов задовольнити.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31.07.2019 року позов Банка задоволено частково, суд стягнув із ОСОБА_1 на користь Банка заборгованість за кредитним договором від 03.09.2015 року у розмірі 4 208,47 гривень та судові витрати у розмірі 538,84 гривень, в решті позовних вимоги суд відмовив.
Банк не погодився із рішенням суду і в особі представника подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині незадоволених вимог скасувати та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
(короткий зміст вимог апеляційної скарги)
Апеляційна скарга представника Банка зазначає:
Відмовляючи у задоволені частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що Витяг з Тарифів та Витяг з Умов в ПриватБанку ресурс: Архів Умов розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Суд незаконно відмовив у стягненні частини тіла кредиту, оскільки суд не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, оскільки з розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи вбачається, станом на 14.05.2019 року, заборгованість за тілом кредиту має дві складові, а саме: 4 208,47гривень (тіло кредиту на звітну дату, тобто поточна заборгованість за кредитом) та 3 140,74 гривень (тіло кредиту на прострочене на звітну дату, тобто прострочена заборгованість за кредитом).
Платіж за умовами Договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором.
Основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів.
(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)
Відповідач ОСОБА_1 не скористалась правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)
Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.
03.09.2015 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідного до якого ОСОБА_1 підписала заяву №б/н від 03.09.2015 року, відповідно до якої отримала кредит у розмірі 1 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Банк виконав вимоги укладеного між сторонами кредитного договору та надав відповідачу кредитні кошти, які визначені у договорі, що не спростовано відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов'язання належним чином не виконує і протягом тривалого часу не здійснює погашення кредиту, внаслідок чого у позичальника перед Банком утворилась заборгованість за кредитом.
Станом на 14.05.2019 року у відповідача має місце заборгованість за тілом кредита - 4 208,47 гривень .
За розрахунками Банка заборгованість відповідачки становить15 002,43 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 208,47 гривень, а також 3 140,74 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5 412,63 гривень - пеня за прострочене зобов'язання; 1 050 гривень - пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 гривень, 550 гривень штраф (фіксована частина), 690,59 гривень штраф (процентна складова), а.с.4,5.
Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.
Між сторонами виникли правовідносини із кредитних зобов'язань, які регулюються нормами ЦК України.
(доводи, за якими суд апеляційної інстанціїу зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові про стягнення 3 140,74 гривень заборгованості за простроченим тілом кредиту, 5 412,63 гривень пені за прострочене зобов'язання, 1 050 гривень пені за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 гривень, 550 гривень штрафу (фіксована частина) і 690,59 гривень штрафу (процентна складова), виходив з недоведеності позовних вимог Банка у цій частині (а.с.43-45).
Банк зазначає, що відповідачка має заборгованість за тілом кредиту, яка складається з 2/х складових: 4 308,47 гривень (тіло кредиту на звітну дату, тобто поточна заборгованість за кредитом) і 3 140,74 гривень (тіло кредиту прострочене на звітну дату, тобто прострочена заборгованість за кредитом).
При цьому, Банк стверджує, що платіж за умовами договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості, а у разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою, а прострочений кредит, це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, як щодо стягнення 3 140,74 гривень «заборгованості за простроченим тілом кредиту», так і щодо стягнення процентів та неустойки.
З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2015 року відповідачка підписана анкету-заяву, яка не зазначає процентну ставку по кредиту й не містить умови про встановлення відповідальності позичальника у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с. 6).
Анкета-заява позичальника не містить Умов та Тарифів Банку, зокрема відомостей про додаткову відповідальність позичальника у разі несвоєчасного або не у повному обсязі внесення нею щомісячного мінімального платежу, внаслідок якого сума кредиту буде вважатись простроченою і позичальник повинна буде відшкодувати тіло кредиту, а також прострочене тіло кредиту.
Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами, Банк, крім розрахунку заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини кредитного договору.
Матеріали справи не містять належних доказів того, що саме із зазначеним Витягом з Тарифів та Витягом з Умов позичальник ОСОБА_1 була ознайомлена і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов ПриватБанку, а також, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
До правовідносин сторін не може бути застосована ч.1 ст. 634 ЦК України стосовно того, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або в інших стандартних нормах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ неодноразово змінювались самим Банком, зокрема, в період з вересня 2015 року і по червень 2019 року, тобто Банк мав можливість додати до позовної заяви Витяг з тарифів та Витяг з Умов у будь-якій редакції, у тому числі, що найбільш сприятливі для задоволення позову (а.с.8-22).
Сама по собі роздруківка із сайту Банка не може бути належним доказом підтвердження вказаних обставин, оскільки зазначений доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (Банка), яка у будь-який час може вносити і вносить відповідні зміни щодо умов та правил споживчого кредитування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ч.6 ЦПК України).
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень.
Виходячи з того, що Банк не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження про конкретно запропоновані відповідачу Умови, анкета-заява не містить відомостей про домовленості сторін щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами й не містить умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть прийматись як стандартна (типова) форма, що встановлена на підтвердження укладення із відповідачем кредитного договору через те, що достовірно не підтверджують вказаних обставин, колегія суддів залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Банк просив стягнути із позичальника, як кредит (суму, яку позичальник фактично отримав у позику), так і складові його повної вартості: заборгованість по відсоткам, пеню та штрафи.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 549 ч.1, ст. 551 ч.1 ЦК України).
Заява позичальника від 03.09.2015 року не містить умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі розмір і порядок нарахування пені та штрафів, крім розрахунку заборгованості за договором, Банк посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини кредитного договору.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів того, що саме із зазначеним Витягом з Тарифів та Витягом з Умов ознайомилась позичальник ОСОБА_1 та погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Зважаючи на те, що відсутні докази на підтвердження того, що Банк запропонував позичальнику конкретні Умови та Привала банківських послуг, анкета-заява не зазначає домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть доводи про укладення стандартної (типової) форми договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові щодо стягнення неустойки у вигляді пені та штрафів.
(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)
Доводи представника Банка у скарзі, що: суд неправильно виходив з того, що Витяг з Тарифів та Витяг з Умов ПриватБанку ресурс: Архів Умов, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети; суд необґрунтовано відмовив у стягненні 3 140,74 гривень (прострочену заборгованість за тілом кредиту), - не заслуговують на увагу.
Анкета-заява, а також інші матеріали справи не містить належних доказів того, що позичальник ОСОБА_1 була ознайомлена із зазначеним Витягом з Тарифів та Витягом з Умов і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов Банку.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із позичальником Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які Банк вважав узгодженими.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності і призвів би до покладення на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Анкета-заява позичальника не містить відомостей про додаткову відповідальність позичальника у разі несвоєчасного або не у повному обсязі внесення нею щомісячного мінімального платежу, внаслідок якого сума кредиту буде вважатись простроченою й позичальник повинна буде відшкодувати, як тіло кредиту, так і прострочене тіло кредиту.
(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)
Право Банка на стягнення заборгованості по кредиту захищено судом першої інстанції шляхом частково задоволення позову про стягнення заборгованості в розмірі 4 308,47 гривень за кредитом.
Разом з тим, оскільки Банк не довів своїх вимог в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за тілом кредиту, а також відсотків за користування кредитним коштами, пені та штрафів, відсутні підстави для ствердження про порушення прав або інтересів позивача у цій частині, за захистом яких він звернувся до суду.
(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦІПК України).
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України).
Колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги, у зв'язку з чим Банк не має права на відшкодування судових витрат.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 25.11.2019 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Є.С. Сєвєрова
Л.М. Вадовська