Номер провадження: 22-ц/813/3499/19
Номер справи місцевого суду: 523/15370/17
Головуючий у першій інстанції Середа І. В.
Доповідач Черевко П. М.
18.11.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Черевка П.М.,
суддів - Дрішлюка А.І., Громіка Р.Д.,
за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-19» про визнання договору укладеним,
встановив:
03.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ЖБК «Іллічівський-19» про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.09.2017 року укладеним. В обґрунтування вимоги позивач вказував на те, що з 2011 року він усно і письмово неодноразово звертався до голови правління ЖБК «Ілічівський -19» та просив підготувати та укласти з ним договір на надання житлово-комунальних послуг відповідно до чинного законодавства, для чого надати йому проекти, однак відповіді до теперішнього часу не отримав.
У зв'язку з зазначеним він був змушений звернутися за юридичною допомогою підготувати проект договору, який відповідає типовому договору, затвердженому постановою КМУ від 20.05.2009 року №529, 18.09.2017 року вручив два примірника голові правління, однак знову відповідь не отримав.
Посилаючись на ці обставини, просив задовольнити позов.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 27.11.2018 року позов ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-19» про визнання договору укладеним залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувсядо суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд в порушення ст.ст.263, 264 ігнорував та не дав належної оцінки рішенню виконавчого комітету Одеської міської ради №149 від 14.04.2011 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території», яке не скасовано та є чинним як на момент виникнення спору в 2017 року, так і на момент вирішення спору в 2018 року, а тому підлягало застосуванню під час вирішення спору.
В судове засідання, призначене на 07 листопада 2019 року, сторони не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
У відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 і неодноразово звертався до ЖБК «Іллічівський-19» з пропозицією укласти договір на отримання житлово-комунальних послуг. Оскільки на його пропозицію відповіді не отримано, ним було складено проект договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.09.2017 року.
Залишаючи без задоволення позов ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-19» про визнання договору укладеним, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Частиною 3 ст.31 Закону № 1875-IV Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
За вимогами ч.4 ст.32 Закону № 1875-IV розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №149 від 14.04.2011 року встановлено для ЖБК «Іллічівський-19» тарифи на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон N 2866-III) житлово-будівельні кооперативи можуть бути реорганізовані в об'єднання. Реорганізація відбувається за рішенням загальних зборів. Відповідно до статуту (положення) кооперативу збори можуть прийняти рішення про реорганізацію кооперативу в об'єднання. З моменту прийняття цього рішення зазначені збори вважаються установчими зборами об'єднання і далі проводяться відповідно до вимог цього Закону.
Частиною 3 ст.12 Закону N 2866-III визначено, що об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Як видно із змісту попередньої редакції вказаної частини 9 ст.10 Закону N 2866-III, яка була на час прийняття рішення територіальною громадою №149, до виключної компетенції загальних зборів членів об'єднання відноситься визначення розмірів внесків та платежів членами об'єднання.
Згідно з переліком повноважень передбачених нормами ч.9 ст.10 Закону N 2866-III до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься в тому числі і визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців органом управління юридичної особи ЖБК «Іллічівський-19» органом управління юридичної особи є загальні збори, що відповідає вимогам ч.2 ст.10 Закону.
Частинами 5, 8 ст.10 Закону N 2866-III встановлено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
Таким чином, враховуючи норми, які регулюють встановлені правовідносини та з урахуванням критеріїв необхідних для визначення тарифів, колегія суддів вважає, що посилання представника відповідача на наявність повноважень у загальних зборів щодо визначення розміру тарифів є обґрунтованими.
Виходячи із меж заявлених вимог та заперечень відповідача щодо п.2 договору, враховуючи вказані норми, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави для визнання договору запропонованого позивачем укладеним, вказаний пункт містить умови, які суперечать вимогам ст.10 Закону N 2866-III.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд в порушення ст.ст.263, 264 ігнорував та не дав належної оцінки рішенню виконавчого комітету Одеської міської ради №149 від 14.04.2011 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території», яке не скасовано та є чинним як на момент виникнення спору в 2017 року, так і на момент вирішення спору в 2018 року, а тому підлягало застосуванню під час вирішення спору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно з переліком повноважень передбачених нормами ч.9 ст.10 Закону N 2866-III до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься в тому числі і визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, то вони зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення.
Суд першої інстанції у рішенні повно відобразив обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні першої та апеляційної інстанціях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення немає.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в зв'язку з чим, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.374, ст.ст.375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 27 листопада 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 18.11.2019 року.
Судді Одеського апеляційного суду П.М. Черевко
А.І. Дрішлюк
Р.Д. Громік