“20” листопада 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12016150240000035
за апеляційною скаргою прокурора Казанківського відділу Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5
на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Казанка Казанківського району Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого в силу ст. 89 КК України
-обвинуваченого за ч. 2 ст. 309 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурори ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_9
обвинувачений ОСОБА_6 ( в режимі відео конференції з ДУ
«Казанківська ВК №93)
захисник ОСОБА_10 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року ОСОБА_6 визнаний невинуватим та виправданий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Прокурор вважає, вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновок, та за наявності суперечливих доказів, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
На думку апелянта, судом безпідставно не взято до уваги показання свідка ОСОБА_11 , який у січні 2016 року приходив зі своєю дружиною до ОСОБА_6 , у помешканні якого, крім останнього, його дружини і його батька, було ще близько 6 невідомих йому людей, в тому числі ОСОБА_12 , які перебували в нетверезому стані. При цьому, він бачив на столі саморобний пристрій для куріння коноплі «бульбулятор». Тоді ОСОБА_6 виніс паперовий пакунок саме з тієї кімнати, де в подальшому 29.01.2016 р. в ході обшуку був виявлений та вилучений працівниками поліції паперовий пакет з канабісом, та запропонував ОСОБА_11 вжити його вміст, проте той відмовився, оскільки у вказаному пакеті була конопля.
Зазначає, що судом також не враховані показання свідка ОСОБА_13 , який підтвердив, що він з ОСОБА_6 у останнього вдома неодноразово спільно вживали наркотичні засоби, при цьому ОСОБА_13 не надавав їх ОСОБА_6 , оскільки кожен шляхом куріння вживав свій наркотичний засіб. Також, при допиті свідок ОСОБА_13 повідомив, що не пам'ятає, залишав чи не залишав наркотичні засоби в помешканні ОСОБА_6 та не зміг вказати конкретне місце.
Прокурор вказує на те, що ОСОБА_6 висунуто версію, що в його помешканні у 2015 році нібито на прохання працівників міліції проживало багато квартирантів і, можливо, останні вживали наркотичні засоби та зберігали виявлені наркотичні засоби без відома господарів. Квартирантами були нібито молоді чоловіки, які працювали в СТОВ «Відродження» Казанківського району, були родом з навколишніх сіл, а саме: Троїцько-Сафоново, Володимирівка, Дмитро-Білівки та Казанка.
При цьому, на думку прокурора, вказана версія ОСОБА_6 , як і аналогічні показання свідка ОСОБА_14 , є голослівними, оскільки вони не змогли вказати жодного з квартирантів та працівників поліції. Останній раз квартиранти проживали в лютому-березні 2016 року, тобто вже після проведення обшуку.
Апелянт стверджує, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводи прокурора на спростування показань ОСОБА_13 про належність саме йому канабісу, виявленого у будинку за місцем проживання ОСОБА_6 (алібі для останнього). Зокрема, стороною обвинувачення зазначено, що на момент вчинення ОСОБА_6 злочину, свідок ОСОБА_13 був затриманий і перебував під вартою. Про що було долучено ухвалу про обрання запобіжного заходу та обвинувальний вирок суду.
Прокурор вважає, що при винесенні виправдувального вироку судом взято до уваги лише ті докази, які спростовують винуватість ОСОБА_6 , залишивши без уваги докази, що підтверджують вчинення інкримінованого йому злочину.
Також додає, що у оскаржуваному вироку відсутнє повне формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави, з огляду на ч. 1 ст. 373 КПК України, для виправдування з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, як це передбачає діюче кримінальне процесуальне законодавство.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що в період часу приблизно з серпня 2015 року, встановити точну дату та час під час досудового розслідування не представилось можливим, зберігав у домоволодінні за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , подрібнену речовину коноплі у висушеному стані, яку останній вживав самостійно шляхом куріння через саморобний пристрій «бульбулятор». 29.01.2016 р. у зазначеному вище домоволодінні було проведено санкціонований обшук в ході якого, в кімнаті будинку на ліжку було виявлено паперовий згорток з подрібненою речовиною коноплі у висушеному стані вагою (у перерахунку на висушену речовину) - 8,39 г.
Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно.
Виправдовуючи обвинуваченого, суд першої інстанції зазначив, що з обсягу пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 не визнав нічого, а жоден із допитаних судом свідків не підтвердив того, що обвинувачений ОСОБА_6 вживав наркотичний засіб - коноплю, в тому числі шляхом куріння через саморобний пристрій для куріння «бульбулятор».
Зокрема, суд зазначив, що свідок ОСОБА_11 в суді пояснив, що він не бачив особисто, щоб ОСОБА_6 курив через саморобний пристрій «бульбулятор», а також про те, що у згортку, який тримав обвинувачений ОСОБА_6 , могла бути рослинна маса коноплі, він зробив висновок через наявність на столі самого «бульбулятора».
Суд прийшов до висновку, що свідок ОСОБА_11 лише зробив своє припущення, що в згортку могла бути конопля, при цьому обвинувачений ОСОБА_6 йому такого не повідомляв.
Суд зазначив, що усі особи, які були присутні під час проведення обшуку та допитані в судовому засіданні в якості свідків, а саме: слідчі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , поняті ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , свідок ОСОБА_14 суду підтвердили, що після виявлення згортків із наркотичним засобом обвинувачений заявив, що канабіс може належати його квартирантам, у тому числі ОСОБА_12 чи ОСОБА_13 .
Допитаний свідок ОСОБА_13 також підтвердив у судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_6 , та пояснив, що дійсно в будинку обвинуваченого ховав наркотичні засоби без відома останнього.
На спростування показань ОСОБА_13 про те, що виявлений канабіс у будинку за місцем проживання ОСОБА_6 міг належати йому, прокурором надано ухвалу про обрання запобіжного заходу ОСОБА_13 у виді тримання під вартою та обвинувальний вирок суду. Однак, на думку суду, дані докази не спростовують показань свідка ОСОБА_13 з огляду на те, що свідок ОСОБА_13 був затриманий 06.08.2015 р., тобто в період часу, в який нібито було вчинено злочин обвинуваченим ОСОБА_6 (також серпень 2015 року), а отже, факт того, що наркотичний засіб було виявлено у січні 2016 року, не може спростувати те, що захований він був там значно раніше, без відома обвинуваченого.
На думку суду першої інстанції, стороною обвинувачення не надано доказів того, що зберігав виявлений наркотичний засіб саме обвинувачений ОСОБА_6 , який там проживав не один.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що вживав коноплю шляхом куріння через саморобний пристрій «бульбулятор». Однак суду не надано жодного доказу того, що такий саморобний пристрій був у обвинуваченого ОСОБА_6 , в тому числі із протоколу проведення обшуку видно що «бульбулятор» виявлений не був, що також підтвердили і свідки, які були присутні при обшуку.
Приймаючи рішення про виправдання обвинуваченого, суд першої інстанції зазначив, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а інших доказів в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано.
Тому, посилаючись на положення Конституції України, КПК України про те, що усі сумніви щодо доведеності винуватості обвинуваченого слід тлумачити на його користь, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 309 КК України у зв'язку із недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, прокурорів на підтримку апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_10 , які просили вирок залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
В постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі №712/13361/15 зазначено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Зазначені вимоги закону та роз'яснення Верховного Суду в повній мірі враховані судом першої інстанції при ухваленні судового рішення.
Виправдовуючи ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України, тобто за недоведеністю вчинення злочину, в якому він обвинувачується, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив зібрані по справі докази, проаналізував їх та надав їм належну оцінку.
Як слідує з висунутого обвинувачення, ОСОБА_6 , з метою особистого вживання, зберігав в своєму домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , подрібнену речовину коноплі у висушеному стані та вживав її шляхом куріння за допомогою саморобного пристрою «бульбулятор».
Разом з тим, з аналізу всіх досліджених судом першої інстанції доказів, які ретельно викладені у вироку, та яким надана належна оцінка, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_6 .
Так, в суді обвинувачений ОСОБА_6 вину не визнав та пояснив, що він проживає по АДРЕСА_1 разом із співмешканкою ОСОБА_14 , якій належить даний будинок. Одну із кімнат вони постійно здавали для проживання різним людям із навколишніх сіл, які приїздили до смт. Казанки чи то в пошуках роботи, чи для навчання. Наркотичні засоби були вилучені саме в кімнаті, яку вони здавали квартирантам. Стверджував, що виявлені наркотичні засоби йому не належать.
Наведені твердження обвинуваченого ОСОБА_6 в суді першої інстанції стороною обвинувачення не спростовані. Так, жоден із свідків обвинувачення не підтвердив факт вживання наркотичного засобу ОСОБА_6 через саморобний пристрій «бульбулятор» та зберігання подрібненої речовини коноплі у висушеному стані саме обвинуваченим ОСОБА_6 .
Натомість, свідок ОСОБА_12 суду першої інстанції показав, що в 2015 році, він разом із дівчиною, на декілька днів винаймав у обвинуваченого ОСОБА_6 кімнату. Деякий час із ними проживав і ОСОБА_13 . За період перебування в домоволодінні обвинуваченого ОСОБА_6 свідок ніяких наркотичних засобів чи пристрою для куріння «бульбулятора» не бачив, сам свідок ОСОБА_12 наркотичні засоби не вживає.
Свідок ОСОБА_13 пояснив, що він знає обвинуваченого ОСОБА_6 , до якого неодноразово приходив у гості та інколи ночував, там вживав наркотичні засоби шляхом куріння, та без відома ОСОБА_6 , неодноразово залишав у будинку останнього канабіс, який ховав у різних містах.
Жодного доказу того, що у обвинуваченого ОСОБА_6 був саморобний пристрій, стороною обвинувачення суду першої інстанції не надано. Згідно протоколу обшуку, «бульбулятор» виявлений не був, що також підтвердили і свідки, які були присутні при обшуку.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст протоколу обшуку від 29.01.2016 та висновок експерта № 113 від 01.02.2016 лише надає характеристики вилучених речей та їх належність до об'єкту злочину, однак не є доказом того, що зберігав його саме обвинувачений ОСОБА_6 , який за місцем проведення обшуку проживав не один. Повне коло осіб, що мали доступ до цього приміщення, не встановлено та пояснення від останніх щодо причетності до зберігання вилученого не відібрано.
З огляду на відсутність у кримінальному провадженні достовірних, належних і допустимих доказів, суд дійшов висновку, що у даному кримінальному провадженні не доведено, що вчинено злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_6 і можливість отримання доказів його вчинення вичерпана.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування виправдувального вироку, не встановлено.Не встановлено судом апеляційної інстанції також порушення судом першої інстанції і засад кримінального провадження, у тому числі, на які посилається апелянт.
З огляду на наведене, оскільки надані стороною обвинувачення докази не підтверджують обвинувачення, а усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого, що передбачено ст. 62 Конституції України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виправдання ОСОБА_6 на підставі п. 1 ч.1 ст. 373 КПК України через недоведеність вчинення злочину в якому він обвинувачується.
Статтею 415 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав, коли суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції. Однак, в апеляційній скарзі прокурор, висловлюючи вимогу призначити новий розгляд в суді першої інстанції, не навів жодної з цих підстав.
За такого, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407,424,425, 532 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора Казанківського відділу Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року у відношенні ОСОБА_6 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3