Номер провадження: 22-ц/813/5984/19
Номер справи місцевого суду: 523/3702/14-ц
Головуючий у першій інстанції Середа І. В.
Доповідач Комлева О. С.
25.11.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С. ,
суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,
з участю секретаря Ткачука В.О.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2019 року, постановлену під головуванням судді Середи І.В., повний текст ухвали складено 28 лютого 2019 року, -
У лютому 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (далі ТОВ «Вердикт Фінанс») звернулося до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа, виданого на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31.07.2014 року по справі за позовом ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, у зв'язку з його втратою при пересилці з органів державної виконавчої служби стягувачу.
УхвалоюСуворовського районного суду м. Одесивід 28 лютого 2019 року заява ТОВ «Вердикт Фінанс» про видачудублікатувиконавчого листа задоволена.Виданий ТОВ «Вердикт Фінанс» дублікат виконавчого листа на виконання рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 31.07.2014 року по справі за позовом ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подалаапеляційнускаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, відмовити у задоволені заяви про видачу дублікату виконавчого листа, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, у зв'язку з неповнотою і неправильним встановленням обставин справи, та порушенням норм процесуального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що суд не надав належної оцінки строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, тазадовольняючи заяву, в мотивувальній частині ухвали зазначив, що рішення суду не виконане і не втратило законної сили.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Вердикт Фінанс» зазначило, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи, при цьому дії боржника спрямовані на ухилення від цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання кредитних зобов'язань.
В провадженні апеляційного суду справа перебуває з травня 2019 року.
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 06 червня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було відкрито та справа призначена до розгляду на 20 листопада 2019 року, з урахуванням навантаження на суддів Одеського апеляційного суду.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Поняття розумних строків розгляду справи в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нетотожне (неідентичне) поняттю процесуальних строків в національних системах права. Право Європейського Суду з прав людини є «автономним» і його тлумачення Судом Конвенції не пов'язане з тлумаченням права національними судами.
В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 р.) з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом» зазначено, що на державу покладається обов'язок забезпечувати суддів всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу.
У пункті 33, 35 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст.6 Конвенції, а також щоб судді могли ефективно працювати.
У судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал.
Тому, незабезпечення належного функціонування судової системи через відсутність достатньої кількості суддів, у зв'язку з надмірним навантаженням, унеможливлює розгляд справ у строки, передбачені національним законодавством.
З січня по листопада2019 року внаслідок автоматизованого розподілу до судді Комлевої О.С. надійшло понад 700 справ.
З урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці і т.п.), суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі, призначити справу до розгляду, вирішити інші процесуальні питання, пов'язані з розглядом справи, та розглянути справу у строки, передбачені національним законом.
В судове засідання, призначене на 20 листопада 2019 року сторони не з'явились, всі були сповіщені належним чином (а.с. 30-33 т.2).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що рішеннямСуворовського районного суду м. Одесивід. 31 липня 2014 року був задоволенийпозовТОВ«Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. Звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» предмет застави автомобіль, який належить ОСОБА_1 на праві власності шляхом продажу та укладення ТОВ «Вердикт Фінанс» від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем зі зняттям вказаної застави з обліку в органах ДАІ України, а також з наданням ТОВ «Вердикт Фінанс» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» судові витрати у розмірі 3 654 грн.
Рішення суду набрало законної сили 12 серпня 2014 року.
25 листопада 2014 року, на підставі рішення суду був виданий виконавчий лист.
27 липня 2016 року відкрито виконавче провадження.
Також з матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про повернення виконавчого документу від 18.12.2017р., виконавчий лист №523/3702/14-ц повернуто стягувачу оскільки майно, яке було оголошено в розшук, протягом року не виявлено (п.1ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Згідно інформації, наданої заявником, на юридичну адресу ТОВ «Вердикт Фінанс» був надісланий оригінал виконавчого листа №523/3702/14-ц щодо боржника ОСОБА_1 , який був втрачений при поштовій пересилці з Першого Суворовськго відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області.
Задовольняючи заяву ТОВ «Вердикт Фінанс» про видачу дублікату виконавчого листа, судпершої інстанції виходив з того, щорішення суду не виконане і не втратило законної сили.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
У пункті 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Стаття 431 ЦПК України визначає що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції.
Відповідно до п. 17.4. Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду ( пункт 43).
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд не надав належної оцінки строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, та задовольняючи заяву, в мотивувальній частині ухвали зазначив, що рішення суду не виконане і не втратило законної сили, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону, а саме Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття(частини 1,2 статті 12).
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2019року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 листопада 2019 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ С.М. Сегеда
______________________________________ Т.В. Цюра