Номер провадження: 11-кп/813/1585/19
Номер справи місцевого суду: 522/20316/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
19.11.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 19.09.2019 року, постановленої під час судового розгляду кримінального провадження №12018160500006487, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.09.2018 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч.2 ст.187 КК України,
установив
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2019 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, тобто до 18.11.2019 року, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_8 є громадянином іншої держави, не має на території України постійного місця проживання, не має офіційного місця роботи, навчання, не одружений, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв'язків, а тому є ризики того, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні, які ще не допитані та вчинити інше кримінальне правопорушення, та неможливість їх запобіганню вжиттям інших більш м'яких запобіжних заходів.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 не погоджуючись з ухвалою, вважає її незаконною та необґрунтованою,посилаючись при цьому на те, що оскаржена ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, за відсутності правових підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому зазначає, що обвинувачений тримається під вартою більше десяти місяців; за час розгляду справи, стороною обвинувачення свідки та потерпілі не викликались, а створювались штучні обставини затягування її розгляду; жодних доказів на підтвердження доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 не надавалось. Крім того вказує, що ОСОБА_8 має на утриманні п'ять неповнолітніх дітей та зареєстроване місце проживання.
На підставі викладеного, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржувану ухвалу без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч.1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно п.2 ч.1 ст.372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначається: суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 2 ст.331 КПК України встановлено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суддя при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Колегією суддів встановлено, що заявлені ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, не зменшились.
Не погоджуючись із доводами захисника про те, що судом не наведено належного обґрунтування висновків та доказів, які стали підставою для продовження обвинуваченому найсуворішого запобіжного заходу, колегія суддів наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Колегія суддів вважає, що в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором ризики того, що обвинувачений може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення, обумовлені тим, що: останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, який карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна, не має міцних соціальних зав'язків, оскільки є громадянином іншої держави, не має на території України постійного місця проживання, не має офіційного місця роботи, навчання, не одружений.
Окрім того, з урахуванням обставин вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , а також того, що останньому відомі особи потерпілого та свідків злочину, апеляційний суд вважає, що існує ризик того, що останній може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на теперішній час допитані на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного можуть змінити показання під час судового розгляду.
Крім того, як вбачається з обвинувального акту, інкриміновані дії ОСОБА_8 вчиняв з іншими особами, таким чином в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, обвинувачений може впливати й на цих осіб.
Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту стосовно того, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, а саме; обвинувачений має на утриманні п'ять неповнолітніх дітей та постійне місце проживання в м. Одеса, оскільки на підтвердження них не надано жодних належних та допустимих доказів та, враховуючи обставини вчинення інкримінованого йому злочину, не зменшують вищенаведені ризики та не можуть слугувати підставою для обрання відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу.
Щодо посилань сторони захисту стосовно того, що ОСОБА_8 перебуває під вартою більше десяти місяців, апеляційний суд звертає увагу на те, що на теперішній час здійснюється судовий розгляд вказаного кримінального провадження, а тому існують вищевказані ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Крім того, відсутність зареєстрованого місця проживання обвинуваченого у м.Одеса позбавляють суд можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги та застосувати запобіжних захід у вигляді домашнього арешту.
Таким чином, обставин передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Апеляційний суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Окрім того, на момент розгляду апеляційної скарги дія ухвали суду щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою втратила чинність, оскільки строк її дії складав до 18.11.2019 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що районний суд об'єктивно врахував обставини справи, дані про особу обвинуваченого та дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою, тому апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а ухвала суду є обґрунтованою та відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Керуючись ст.176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409, 411, 419, 422, 532КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2019 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України - залишити без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4