Справа № 127/17092/19
Провадження №11-кп/801/1145/2019
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
20 листопада 2019 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7
та його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, визначення терміну можливого перегляду покарання та встановлення проміжків часу для його повторення, а також встановлення чітких критеріїв, на підставі яких він має відбуватися,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, визначення терміну можливого перегляду покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, встановлення проміжків часу для його повторення, а також встановлення чітких критеріїв, на підставі яких він має відбуватись.
Розглянувши клопотання, суд першої інстанції відмовив у його задоволенні, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
В апеляційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , вважаючи рішення суду незаконним, просить його скасувати та постановити ухвалу, якою клопотання ОСОБА_7 задовольнити. Апеляційну скаргу мотивує тим, що у Кримінальному кодексі України відсутній механізм дострокового звільнення від довічного позбавлення волі чи його заміни більш м'яким, що не узгоджується з Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та практикою Європейського суду з прав людини, які мають бути застосовані безпосередньо, оскільки вони мають вищу юридичну силу, ніж Кримінальний кодекс України. Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини перегляд довічного позбавлення волі має відбуватись після відбуття засудженим 8-14 років позбавлення волі та повторюватись через регулярні проміжки часу.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Висновок суду про необхідність залишення клопотання засудженого ОСОБА_7 без задоволення є законним та обґрунтованим, зважаючи на наступні обставини.
Згідно матеріалів судового провадження, вироком Херсонського обласного суду від 26.02.1998 року ОСОБА_7 засуджений за ст. 229-6, ст. 102, п.п. «г,ж» ст. 93, ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді смертної кари розстрілу.
Ухвалою Верховного Суду України від 05.05.1998 року вирок Херсонського обласного суду від 26.02.1998 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Постановою Херсонського обласного суду від 28.08.2000 року вирок Херсонського обласного суду від 26.02.1998 року щодо ОСОБА_7 змінено, постановлено вважати ОСОБА_7 засудженим за ст. 229-6, ст. 102, п.п. «г,ж» ст. 93, ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно характеристики на засудженого ОСОБА_7 , вбачається, що він за час тримання в державній установі «Херсонській слідчий ізолятор» з 22.04.1997 до 22.01.1999 та з 11.04.1999 до 09.01.2002 допускав порушення вимог режиму тримання, за що тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності. Заходи заохочення не застосовувались. За час тримання в державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)» до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заходи заохочення не застосовувались. За час перебування в ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)», працевлаштований у виробничій майстерні на дільниці з поклейки паперових мішків. За час відбування покарання один раз порушував установлений порядок відбування покарання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Допущене порушення виражалось в порушенні розпорядку дня установи. Згідно частини 14 статті 134 КВК України вважається таким, що не має стягнень. Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за що був заохочений чотирнадцять разів. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Спальне місце утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Підтримує зв'язки з рідними шляхом, телефонних розмов, отримує від них передачі. Згідно постанови начальника установи від 27.11.2014 року, переведено з приміщень камерного типу для тримання двох осіб до багатомісних приміщень камерного типу.
Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено, що під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким передбачені статтями 81, 82 Кримінального кодексу України відповідно та можуть застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
Застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким до засуджених до довічного позбавлення волі законодавством України не передбачені.
При розгляді справи «Вінтер і інших проти Об'єднаного Королівства» 09.07.2013 в Європейському суді було обговорено питання законності застосування довічного ув'язнення в Договірних країнах, де Україна була згадана в числі 5 країн, в якій хоча законодавством і не передбачено умовно-дострокове звільнення при пожиттєвому ув'язненні, проте довічно засудженим дозволено клопотати перед Президентом про помилування, що не було визнано порушенням міжнародних норм.
В 32 інших Договірних країнах існує інший механізм перегляду покарання, призначеного довічно ув'язненим, інтегрований в рамках закону і на практиці, де здебільшого, мінімальний строк, за яким засуджений при відбутті довічного ув'язнення вправі звернутися за переглядом покарання. Цей строк, як і в Україні становить 20-25 років.
Таке право на помилування в Україні передбачено ст.87 КК України.
Правом помилування наділений лише Президент України стосовно індивідуально визначеної особи. При прийнятті рішення про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на строк не менше 25 років.
У підсумкових висновках стосовно довічного ув'язнення при розгляді справи «Вінтер і інших проти Об'єднаного Королівства» в Європейському суді було зазначено, що ст.3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна тлумачитись в контексті перегляду покарання у виді довічного ув'язнення таким чином, щоб національна влада могла визнати, що в результаті відбування покарання засудженим був досягнутий такий прогрес і виправлення, в результаті якого тривале тримання засудженого в ізоляції не може бути виправданим нелогічними обставинами.
Суду не надано право оцінювати достатність чи недостатність даних для звільнення від довічного ув'язнення.
Відповідно до пунктів 2-5, 9 Положення «Про порядок здійснення помилування», затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 223/2015, помилування засуджених здійснюється у виді: заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років; повного або часткового звільнення від основного і додаткового покарань. Право клопотати про помилування має в тому числі особа, яка засуджена судом України і відбуває покарання в Україні. Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а у разі оскарження вироку в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом. У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше двадцяти років призначеного покарання. Особи, які засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини або мають дві і більше судимостей за вчинення умисних злочинів чи відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, можуть бути помилувані у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин. Під час розгляду клопотання про помилування враховуються: ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, його поведінка, щире каяття, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, сімейні та інші обставини; думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах дітей, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських об'єднань та інших суб'єктів про доцільність помилування.
Отже, чинним законодавством передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
Таким чином, на думку колегії суддів, судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування якого відсутні.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, визначення терміну можливого перегляду покарання та встановлення проміжків часу для його повторення, а також встановлення чітких критеріїв, на підставі яких він має відбуватися - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом: