Справа № 749/322/19
Номер провадження 2/749/172/19
"15" листопада 2019 р. м. Сновськ
Щорський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді - Шаповал З.О.
з участю секретаря Михалевич М.В.
представника позивача Шадуйкіса Г.В.,
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Сновськ в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №749/322/19 за позовом ОСОБА_3 , який поданий ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
01.04.2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_5 . За життя остання заповіту не склала. Після її смерті спадщину прийняв її син та брат позивача ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого спадщину прийняв лише відповідач ОСОБА_1 .
Позивач стверджує, що у встановлений законом шестимісячний строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у зв'язку з проживанням в іншій країні - Казахстан м. Костанай, що на його думку унеможливлювало його приїзд в установлений законом строк. Крім того, позивач з 13.10.2017 року по 30.10.2017 року перебував на лікуванні з діагнозом гіпертонічний криз, потім був реабілітаційний період після хвороби та лише на початку грудня 2017 року позивач приїхав на батьківщину, що співпало зі зникненням його брата ОСОБА_6 . Позивач у грудні 2017 року звернувся з позовом до Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області, про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини, (єдиний унікальний номер справи 749/1498/17), вказаний позов, на день подання заяви, знаходився на розгляді в Щорському районному суді. Позивач стверджує, що надавав матеріальну допомогу матері та вийняв для неї доглядальницю ОСОБА_7 .
Ухвалою суду від 02.04.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.57, 58).
Ухвалою суду від 02.04.2019 року, застосовано захід забезпечення позову шляхом заборони державному нотаріусу Сновської районної державної нотаріальної контори видавати свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, яка відкрита до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 . Названою ухвалою роз'яснено, що дана ухвала діє до вирішення цивільної справи №749/322/19 по суті та набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили (а.с.52-53).
Ухвалою суду від 10.05.2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача - ОСОБА_2 про зупинення провадження у даній справі відмовлено (а.с.102,103).
Ухвалою суду від 06.09.2019 року, визнано причини неявки у підготовче судове засідання відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 - неповажними. Закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до розгляду по суті (а.с.228-230).
Ухвалою суду від 15.11.2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Щорського районного суду Чернігівської області Шаповал Зої Олексіївни у даній цивільній справі відмовлено (а.с.246,247).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.
У судовому засіданні відповідач та його представник позовні вимоги не визнавали. Заявили відвід головуючому судді та залишили залу судового засідання не дочекавшись проголошення ухвали, не повідомили причин залишення зали судового засідання, у зв'язку з чим та відповідно до положень ч.3,4,6 ст. 223 ЦПК України судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника на підставі наявних у даній справі даних та доказах.
З відзиву представника відповідача вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки позивач час від часу буває на території України, а тому, на думку представника відповідача, мав реальну можливість звернутися з відповідною заявою через консульську установу. Вважає довідку КГП «Поліклініка №2 міста Костанай» від 30.10.2017 року недопустимим доказом. Крім того, звертає суд увагу на ту обставину, що позивач не довів поважних причин не звернення до нотаріуса з відповідною заявою в період з 25.04.2017 року по 13.10.2018 року. У відзиві просив витребувати докази та викликати свідків, які можуть спростувати посилання позивача, щодо надання матеріальної допомоги матері (а.с.83-92).
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що позивач ОСОБА_3 і померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 є її двоюрідними братами. ОСОБА_6 розлучився з дружиною та подарував дітям ОСОБА_9 та ОСОБА_10 великий будинок в АДРЕСА_1 а сам перейшов жити до матері в АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 мешкав з матір'ю та співмешканкою ОСОБА_11 , працював таксистом. Він мав шкідливу звичку часто ходити в запій, який тривав по півтора місяця. І потім всі сили були спрямовані на те, щоб допомогти йому вийти з цього стану. 13 січня 2017 року з тіткою стався геморологічний інсульт, її паралізувало, доглядати матір ОСОБА_12 не міг, тому інший брат - позивач по справі ОСОБА_13 , який мешкає у м. Костонай, Казахстан, зателефонував свідку і попросив забрати матір до себе. Свідок доглядала тітку ОСОБА_5 до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_13 кожен місяць висилав їй по 200 доларів на лікування, а потім і поховання матері, що підтверджується відповідними чеками. Позивач ОСОБА_13 весь час підтримував матеріально не тільки матір, а й брата. Між братами були гарні і теплі відносини. Раз у рік ОСОБА_13 приїжджав на батьківщину у м.Сновськ Чернігівської області. У них з братом ОСОБА_14 була домовленість продати після смерті матері будинок з тим, щоб придбати ОСОБА_6 квартиру, оскільки він не хотів жити у приватному секторі, а решту грошей розділити між собою. Перебуваючі в запої 17 листопада 2019 року ОСОБА_12 пропав безвісті. Свідок повідомила дітей та брата ОСОБА_15 , який 26.11 . 2019 приїхав до м. Сновська і приймав участь у пошуках брата. Через пів року 18 травня 2018 року тіло ОСОБА_16 було виявлено в озері. Свідок вважає, що Позивач з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини, оскільки мешкає в м.Костанай Російської Федерація і поїздка на батьківщину з перетином трьох кордонів потребує значних коштів, а поїздка потягом триває взагалі цілу неділю. Їй відомо, що позивач страждає на ряд захворювань на час відкриття спадщини він знаходився на лікуванні. Пропущений строк на подачі заяви про прийняття спадщини складає один місяць 10 днів. По совісті та справедливості було б продовжити позивачу строк для прийняття спадщини, після смерті матері ОСОБА_5 . Звертає увагу, що після смерті ОСОБА_16 племінники відразу змінили замки в будинку, забрали автомобіль, всі речі, а рідного дядька не пустили на поріг будинку. Онуки та колишня невістка не спілкувалися з бабусею та не підтримували матеріально 19 років.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона проживала зі ОСОБА_17 у цивільному шлюбі з 2013 року у будинку його матері ОСОБА_5 . Раз у рік додому з м. Костаная приїжджав позивач по справі. Два брата підтримували дуже гарні стосунки. ОСОБА_13 допомагав грішми, які висилав переказами, привозив подарунки. Співмешканець таксував, а свідок по інвалідності не працювала. ОСОБА_18 була шкідлива звичка він часто ходив у тривалі запої. 13 січня 2017 року у ОСОБА_5 стався інсульт і на прохання брата чоловіка - позивача по справі, матір до себе забрала її племінниця ОСОБА_7 де вона і померла. 17 листопада 2017 року ОСОБА_12 знаходився у нетверезому стані, а ввечері пропав безвісти і тільки через пів року 18 травня 2019 року його знайшли утопленим в озері неподалік від місця проживання. Відразу ж після зникнення ОСОБА_16 його колишня дружина та діти приїхали в будинок, змінили замки, вивезли цінні речі. ОСОБА_19 не пустили на поріг будинку. В подальшому перша дружина ОСОБА_20 з ОСОБА_21 приходили до неї додому і хотіли домовитися, щоб вона дала у суді покази, які вони вважали за потрібне.
Суд, вислухавши представника позивача, заслухавши свідків, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10).
Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно (а.с.13).
Після її смерті спадщину прийняв її син ОСОБА_6 , який у встановлений законом строк в межах шестимісячного строку звернувся 15.06.2017 року до Сновської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері (а.с.71), однак не отримав свідоцтва про право на спадщину (а.с.70-74). Жодні інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 не звертались. Родинні зв'язки між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як матері та сина підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.158 т.1 справи №749/1498/17).
З повідомлення про початок досудового розслідування від 20.11.2017 року Сновського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області вбачається, що 20.11.2017 року було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017270280000386 за фактом зникнення безвісті ОСОБА_6 (а.с.40, т.1 справи №749/1498/17).
20.12.2017 року ОСОБА_22 звернувся до Щорського районного суду Чернігівської області з позовом до Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області, про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини, єдиний унікальний номер справи 749/1498/17. Названа справа розглядалась судом першої, апеляційної та касаційної інстанції більше півтора року, в ході якої неодноразово вирішувались різні клопотання в тому числі залучення третіх осіб та співвідповідача ОСОБА_6 . Кінцевим рішенням було залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з неявкою позивача.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Сновським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, дата видачі 18.05.2018 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 18.05.2018 року складено відповідний актовий запис №198 (а.с.164, т.1 справи №749/1498/17 ).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, № 00020172863, дата формування: 18.05.2018 року, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер актового запису 198, дата складання: 18.05.2018 року (а.с.204, т.1 справи №749/1498/17).
З лікарського свідоцтва про смерть №82 від 18.05.2018 року вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.203, т.1 справи №749/1498/17).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому майно.
Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 28.08.2018 року визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на три місяці з дня набрання чинності рішенням суду (а.с.79).
01.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Сновської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.76). За його заявою заведена спадкова справа №158/2018 (а.с.75-82 ). Жодні інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 не звертались.
Родинні зв'язки між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 12.03.1987 року народження (а.с.36 т. 1 справи №749/1498/17).
01.04.2019 року ОСОБА_4 повторно звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.1).
Відповідно до вимог п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК ( 435-15 ). Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК) ( 435-15 ), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За таких обставин відповідачем у даній справі повинен бути саме ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_6 , який в свою чергу також прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 .
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року (справа 6-1486цс15) і від 14 вересня 2016 року (справам № 6-1215цс16).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови
від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Як вбачається з матеріалів справи спадкодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10), а тому останнім днем для подання заяви про прийняття спадщини був 25.10.2017 року.
Позивач з першим позовом (справа №749/1498/17) звернувся 20.12.2017 року.
Отже, на момент пред'явлення першого позову позивач фактично пропустив строк менше ніж на два місяці.
Однак в силу обставин, які не залежали від позивача, смерть ОСОБА_6 , позивач змушений був повторно звернутися 01.04.2019 року з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини до належного відповідача ОСОБА_1 .
З наведеного вбачається, що фактично позивач у період з 20.12.2017 року претендує на спадщину своєї померлої матері та у вказаний період всіляко намагається вибороти право на визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, а тому суд вважає, що період з 20.12.2017 року по 01.04.2019 року позивач пропустив з поважних причин, які залежали не від нього, а від об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для спадкоємця на звернення до суду з позовом до належного відповідача ОСОБА_1 з метою визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Щодо посилання позивача на ту обставину, що останній не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у зв'язку з проживанням в іншій країні - Казахстан м. Костанай, що на його думку унеможливлювало його приїзд в установлений законом строк, слід зазначити наступне.
Підпунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.
Отже, сам факт проживання за кордоном не свідчить про те, що позивач був позбавлений можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до консула консульської установи України в Казахстані або до нотаріуса на території України за допомогою засобів поштового зв'язку передбачено пунктом 3.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Однак, як вбачається з довідки КГП «Поліклініка №2 міста Костанай» від 30.10.2017 року позивач ОСОБА_3 в період з 13.10.2017 року по 30.10.2017 року перебував на лікуванні у вказаній лікарні з діагнозом - бронхопневмонія, гіпертонічний криз, тоді як останнім днем для подання заяви про прийняття спадщини було 25.10.2017 року, що свідчить про те, що позивач в силу свого здоров'я позбавлений був можливості в межах шестимісячного строку звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до консула консульської установи України в Казахстані або до нотаріуса на території України, що свідчить про наявність істотних труднощів для спадкоємця для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов'язками щодо предмета спору (стаття 13 ЦПК України ), а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти учасникам процесу в реалізації таких прав та виконанню обов'язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Представник відповідача не навів обґрунтованих сумнівів для визнання довідки КГП «Поліклініка №2 міста Костанай» від 30.10.2017 року недопустимим доказом, а сам по собі факт не зазначення в ній вихідного номеру не може бути підставою для визнання такого доказу недопустимим.
Щодо показів свідків зі сторони позивача та заявлених представником відповідача, суд зазначає, що не приймає їх до уваги, оскільки їх покази не стосуються предмета доказування в даній справі.
Оскільки позивач є спадкоємцем першої черги майна померлої матері та пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, суд вважає за необхідне позов задовольнити та визначити позивачу додатковий строк, для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті матері, а враховуючи ту обставину, що позивач проживає за межами України, додатковий строк слід визначити строком на 6 місяців, що на думку суду буде достатньо для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті матері позивача.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 81, 89, 211, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 , який поданий ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на шість місяців з дня набрання чинності рішенням суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Щорський районний суд Чернігівської області.
Повний текст рішення складено 25.11.2019 року.
Суддя З.О.Шаповал