Справа № 732/358/17
Провадження 2/732/933/19
15 листопада 2019 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі : головуючої судді - Лиманської М.В., у присутності секретаря - Бруй І.В., за участі відповідача - ОСОБА_1 , його представника - адвоката Яковлева А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня цивільну справу за позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, -
09.03.2017 року представник Військового інституту телекомунікацій та інформатизації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, в сумі 45749,92 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом начальника Військового інституту від 17.08.2015 року № 164 ОСОБА_1 , старшого матроса військової служби за контрактом, було зараховано курсантом першого курсу та поставлено на всі види забезпечення по курсантській нормі.
Наказом начальника Військового інституту від 21.04.2016 року № 29 відповідач був відрахований зі списків інституту телекомунікацій та інформатизації у зв'язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання.
Відповідно до абз. 2 п. 15.3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 ОСОБА_1 було запропоновано підписати контракт на проходження військової служби (навчання) у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації. В присутності заступника начальника факультету по роботі з особовим складом підполковника ОСОБА_2 , ТВО начальника факультету підполковника ОСОБА_3 , курсового офіцера капітана ОСОБА_4 , відповідач відмовився підписати даний контракт та подав рапорт, в якому зобов'язався виплатити добровільно витрати, пов'язані з утриманням у ВВНЗ. Також при відрахуванні відповідача ознайомили з розміром фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у ВВНЗ. Відповідно до Постанови № 964 КМУ відповідач повинен відшкодувати позивачу завдані збитки. Загальна сума витрат на утримання ОСОБА_1 у ВВНЗ складає 45749,92 грн., з яких: витрати, пов'язанні з послугами харчування (продовольче забезпечення) протягом навчання - 5853,48 грн., витрати, пов'язанні з речовим забезпеченням - 397,32 грн., витрати, пов'язанні з грошовим забезпеченням - 39139,12 грн., витрати, пов'язанні з медичним забезпеченням - 360,00 грн. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації 45749,92 грн. витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, а також стягнути з відповідача судові витрати.
У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. В поданій до суду заяві представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.( а.с. 100, 214.).
Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, та просили відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що контракт на проходження військової служби (навчання) у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації, бланк якого міститься в матеріалах справи, відповідач не укладав, та не підписував, наявний в контракті запис про відмову його підписати не має жодного юридичного наслідку. Відповідач пояснив, що з 2013 року він проходив військову службу за контрактом, укладеним з Міністерством оборони України, який був розірваний у 2018 році. Під час дії цього контракту він був направлений на проходження навчання у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації. Прибувши до інституту, він ознайомився з умовами та одразу відмовився від проходження навчання, у зв'язку з чим подав рапорт та просив направити його для подальшого проходження служби за укладеним раніше контрактом. Але з невідомої йому причини керівництво навчального закладу не поспішало з оформленням його документів та направленням його до військової частини. Як військовозобов'язаний він не мав права самовільно, без відповідного документу про його направлення у військову частину, залишити інститут та повертатись до попереднього місця служби. Тому декілька місяців він всупереч своїй волі перебував у вказаному навчальному закладі, де йому декілька разів надавали вказівку подавати рапорт про відмову проходити навчання. Врешті його відправили до учбової частини, звідки перевели в АТО.
Суд, заслухавши в судовому засіданні відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступних висновків.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 з 25.10.2013 року по 30.07.2018 проходив військову службу за контрактом, укладеним з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 . (а.с.223)
Наказом начальника Військового інституту від 17.08.2015 року № 164 ОСОБА_1 , старшого матроса військової служби за контрактом, було зараховано курсантом першого курсу та поставлено на всі види забезпечення по курсантській нормі. (а.с.12)
Дослідженням бланку контракту без дати, доданого позивачем до матеріалів справи, встановлено, що вказаний договір не підписаний сторонами, на ньому міститься запис про відмову ОСОБА_1 підписати контракт (а.с.14).
Позивачем також додано до справи рапорт відповідача про відмову укладати контракт та проходити навчання. Вказаний рапорт також не містить дати його складання та подання ( а.с.15).
Наказом начальника Військового інституту від 21.04.2016 року № 29 відповідач був відрахований зі списків інституту телекомунікацій та інформатизації у зв'язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання. (а.с.13)
Дослідженням матеріалів особової справи К508 ОСОБА_1 (а.с. 120-195) встановлено, що контракт, укладений 25.10.2013 року між ним та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 на проходження військової служби у 2015 році не припинявся та не розривався. Контракт припинений 30.07.2018 року у зв'язку зі звільненням у запас за ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». (а.с.171-174). Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №197 від 30.07.2018 року на підставі наказу командира 30 окремої механізованої бригади (по особовому складу) №122-рс від 30.07.2018 року сержанта контрактної служби ОСОБА_1 , командира інженерно-саперного взводу 2 механізованого батальону військової частини НОМЕР_2 , виключено зі списків особового складу частини та направлено до Городнянського районного військового комісаріату Чернігівської області. (а.с.189-190)
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон) проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
При цьому, відповідно до ч.6 ст. 2 Закону видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
За змістом ст. 25 вказаного Закону зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання).
Курсанти з числа військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладають новий контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону (ч.7 ст. 25 Закону).
При цьому, відповідно до п. 34 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення), контракт припиняється (розривається), зокрема, у день набрання чинності контрактом про навчання у разі вступу особи рядового складу, сержантського та старшинського складу, яка проходить військову службу за контрактом, до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти.
Відповідно до п. 15 Положення з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються: контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - контракт про навчання) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (навчання).
Право на укладення від імені Міністерства оборони України або іншого військового формування контракту про навчання з курсантами надається керівнику вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (п.17 Положення).
Контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту. Підпис посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою. Один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця.
Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби (п.26 Положення).
Контракт про навчання укладається з громадянами, які зараховані до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти для підготовки до проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу, офіцерського складу (п.30 Положення).
В силу ч. 10 ст.25 Закону визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Згідно п. 1 «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утримання у вищому навчальному закладі.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що обов'язок відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі виникає у тих осіб, які за письмовим контрактом про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України здійснюють здобуття певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів. Стягнення зазначених витрат з осіб, з якими не укладено вказаний письмовий контракт, Законом «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, не передбачено.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтями 15 та 20 ЦК України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч.1 ст.77, ст. 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями ст.81 ЦПК України обов'язок доведення обставин покладений на сторони.
Враховуючи вищевикладене, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із вимог ч.1 та ч.2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.4, 5, 13, 17, 81-84, 211,223, 264, 268, 354 ЦПК України суд, -
В задоволенні позовних вимог Військового інституту телекомунікацій та інформатизації до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.
Суддя М.В. Лиманська