Справа № 766/11641/16-ц
н/п 2/766/2323/19
15 жовтня 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
при секретарі Красновському В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що відповідно до укладеного договору №б/н від 12.11.2013 року ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачем умови кредитного договору не виконуються. Станом на 21.09.2016 року заборгованість за кредитним договором становить 13739,56 гривень. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути вказану заборгованість та судові витрати.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.01.2017 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.06.2018 року розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Надав до суду відповідь на відзив, згідно якої зазначив, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було направлено для ознайомлення Умови та правилами в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заявці про приєднання. Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правих надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи викладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. Також до матеріалів позовної заяви додано «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна GOLD» з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,3 % (27,60% на рік), вказано розміри комісій та штрафів. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені і штрафу. Відповідач мав можливість самостійно знайомитися з балансом свого карткового рахунку шляхом отримання інформації через Інтернет. Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом того є факт підписання сторонами кредитного договору. Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, просили відмовити у задоволенні позову. Надали до суду заперечення, в якому зазначили, що в повному обсязі не погоджуються з позовними вимогами з огляду на наступне. Відповідач заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, а саме: позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір шляхом приєднання останнього до Умов та правил надання банківських послуг. Приєднатись до будь-яких умов договору можливо, на думку відповідача, тільки після попереднього ознайомлення з ними, в порядку,передбаченому, зокрема, ч.2 ст.11 Закону про захист прав споживачів. Відповідач вважає, що в порушення законодавства, чинного на дату виникнення спірних правовідносин, позивач не ознайомив відповідача з Тарифами. Умовами та правилами надання банківських послуг, ні до підписання відповідачем Анкети-заяви, ні після. Зазначене, в свою чергу, призвело до порушення права споживача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Отже, твердження позивача, що підписавши Анкету-заяву 12.11.2013 року, відповідач автоматично уклав договір кредитування шляхом приєднання до умов, запропонованих банком, не ґрунтується на фактичних обставинах справи. Анкета-заява від 12.11.2013 року не містить умов щодо розміру відсотків, типу відсоткової ставки, порядку її зміни, розміру неустойки, комісій та порядку їх сплати. Отже, зазначена Анкета-заява за своїм змістом не є стандартизованою формою кредитного договору, до умов якого міг би приєднатись відповідач, шляхом її підписання. Відповідач не здійснював погашення кредиту, як стверджує позивач, що спростовує доводи останнього про ознайомлення відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг та прийняття цих умов в частині визначення розміру та типу відсоткової ставки, порядку її зміни, розміру пені, штрафів, комісій. Саме не ознайомлення позивачем відповідача в установленому законом порядку з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, іншими істотними умовами кредитування й призвели до виникнення спірних правовідносин. Крім цього, позивач нарахував відповідачу відсотки у збільшеному розмірі, а саме 32,4 % річних (2,7% щомісяця), починаючи з 01.09.2014 року. Починаючи з 01.04.2015 року позивач ще раз збільшив відсоткову ставку та нарахував відсотки в розмірі 42% річних (3,5% щомісяця). При цьому, позивач жодного разу не повідомив відповідача про майбутню зміну відсоткової ставки в порядку, передбаченому ст.1056-1 ЦК України. Відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №б/н від 12.11.2013 року ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ОСОБА_1 умови кредитного договору виконуються неналежним чином.
Так, згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 21.09.2016 року заборгованість за кредитним договором становить 13739,56 гривень, із якої:
- 476,68 гривень - заборгованість за кредитом;
- 9132,42 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 3000,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією;
- 500,00 гривень - штраф (фіксована частина);
- 630,46 гривень - штраф (процентна складова).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом, заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 630,46 грн. - штраф (процентна складова).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 12.11.2013 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 476,68 грн.
Також, відповідно до ч.1, ч.2, п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Крім цього, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
З урахуванням викладеного, а також того, що судом задоволено заявлені позовні вимоги в частині 476,68 гривень, що складає 3,47% від заявленої позивачем суми заборгованості, що становить 13739,56 гривень, у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, суд дійшов переконання, що з відповідача на користь позивача підлягає, стягненню судовий збір у сумі 47,82 гривень, що відповідає 3,47% від сплаченої позивачем суми судового збору під час звернення до суду - 1378,00 гривень.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 633, 634 ЦК України, суд
вирішив:
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.11.2013 року в сумі 476,68 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 47,82 гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.І. Майдан