Справа № 947/26310/19
Провадження № 1-кп/947/969/19
22.11.2019 року місто Одеса
Київський районний суд м. Одеси, у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі с/з - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019161480001984 від 27.09.2019 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сухий Очерет Миколаївського району Одеської області, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 05.07.2016 року Київським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.15, ч.1 ст.309, ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1 700 гривень, штраф не сплачено; 2) 17.05.2019 року Київським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України (далі - КК України), -
Повторно, 15.08.2019 року о 16:00 год., ОСОБА_4 , перебуваючи біля приміщення кафе-бара «Помодоро», що розташований за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, біля будинку № 14/7, діючи умисно та за попередньою змовою з Особою_М, (матеріали кримінального провадження, у відношенні якого відділені в окреме провадження) з метою особистої наживи, маючи корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у сховище, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає та вони залишаться непоміченими, Особа_М шляхом натиснення на ручку металевих дверей, відчинив їх та вони потрапили до службового приміщення кафе-бара «Помодоро», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Глушка, буд. № 14/7, де визначили об'єктом свого злочинного посягання дві металеві кеги для пива, ємкістю по 30 літрів, вартістю 975 гривень, за одну одиницю, що належить потерпілому ОСОБА_6 .
Після чого, ОСОБА_4 спільно з Особою_М заволоділи вищезазначеними металевими кегами для пива та зникли з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим причинили ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1950 гривень.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, шляхом проникнення у сховище.
Допитний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, при цьому не оспорюючи фактів викладених у обвинувальному акті та надав наступні покази.
Так, дійсно 15.08.2019 року о 16:00 год., він разом з ОСОБА_7 скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, потрапили до службового приміщення кафе-бара «Помодоро», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Глушка, де таємно викрали металеві кеги для пива, після чого з місця вчинення правопорушення зникли. Після чого були затриманні співробітниками поліції, а металеві кеги повернути власнику.
У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати, запевнив, що більше не буде скоювати кримінальних правопорушень. Просив розглянути справу в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, суд, з'ясувавши думку учасників судового засідання, роз'яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч.3 ст.349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, за згодою учасників судового засідання, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого, відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують його особистість. Також, обвинуваченому було роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи.
За таких обставин, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особистість, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, шляхом проникнення у сховище - доведена у повному обсязі.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети, кари, виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, посередню характеристику, його щире каяття в скоєному, активну участь у розкритті кримінального правопорушення, відсутність матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також думку потерпілого, якій претензій матеріального та морального характеру не має, пом'якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, у зв'язку з чим, керуючись вимогами виваженості та справедливості, з метою виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі, із застосуванням ч.1 ст.71 КК України, оскільки останній вчинив злочин у період іспитового строку.
Разом з тим, вироком Київського районного суду м. Одеси від 05.07.2016 року, ОСОБА_4 був засуджений за ч.2 ст.15, ч.1 ст.309, ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1 700 гривень, штраф не сплачено.
Відповідно до ч. 3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Відповідно до ст.71 КК України та п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, то суд на підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.
В п.10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що у разі засудження особи за злочин, вчинений у період не відбутого покарання за попереднім вироком, та призначення покарання, яке згідно з ч.3 ст.72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст.71 КК України і призначити за сукупністю вироків остаточне покарання. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності не відбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.
Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне визначити остаточно покарання ОСОБА_4 з урахуванням вимог ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків з самостійним виконанням призначених покарань відповідно до ч.3 ст.72 КК України.
На підставі ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_4 документально підтвердженні витрати на залучення експертів у сумі 628, 04 грн.
Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100, 110, 124, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395, КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 та ч.3 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного цим вироком покарання частково приєднати ОСОБА_4 не відбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 17.05.2019 року у вигляді 1 (одного) місяця позбавлення волі, визначивши остаточне покарання ОСОБА_4 у вигляді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі та штрафу у розмірі 1 700 грн. в дохід держави, за вироком Київського районного суду м. Одеси від 05.07.2016 року, визначивши самостійне виконання покарань.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 , залишити без змін - тримання під вартою, обчислюючи термін відбування призначеного покарання з моменту його фактичного затримання, тобто з 11.10.2019 року.
Речові докази по кримінальному провадженню: металеві кеги для пива вважати повернутими за належністю - згідно гарантійної розписки.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Одеського НДЕКЦ МВС України документально підтверджені витрати на залучення експертів у сумі 628, 04 грн., за проведення судової товарознавчої експертизи № 360 ТГ від 24.09.2019 року.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1