Справа № 493/1584/19
Провадження № 2/493/672/19
22 листопада 2019 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі
головуючого-судді ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.
за участю секретаря АНТОСЮК Н.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняв залі суду в м. Балті цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
13.09.2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свою вимогу позивач мотивує тим, що 02.02.2016 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими банком умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 15.08.2019 року має заборгованість в загальній сумі 12260,55 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 2177,22 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 2606,73 грн., нарахована пеня за прострочене зобов'язання - 5166,79 грн., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1249,78 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 560,03 грн.
В добровільному порядку відповідач не погашає борг. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитом та понесені судові витрати у розмірі 1921 грн.
Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не з'явився, але надав заяву в якій просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судові засідання двічі не з'явився, про причини неявки не повідомив. Оголошення про його виклики в судові засідання, призначені на 06.11.2019 року, 22.11.2019 року були розміщені на офіційному сайті Балтського районного суду Одеської області, у в зв'язку з чим відповідно до ст. 280 ЦПК України судом застосовано заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 02.02.2016 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими банком умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У разі порушення боржником зобов'язання він повинен сплатити кредиторові пеню (ст. 549 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В силу ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 02.02.2016 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім заборгованості за простроченим тілом кредиту та за тілом кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема нараховану пеню за прострочене зобов'язання - 5166,79 грн., нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1249,78 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 560,03 грн. АТ КБ «ПРИВАТБАНК», обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02.02.2016 року, посилався на Витяг з «Тарифів банку» та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з «Тарифів банку» та Витягом з «Умов та правил надання банківських послуг» в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, позивач не надав доказів того, що саме даний Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Отже, в таких випадках неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (02.02.2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13.09.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19).
Крім того, з постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19 вбачається, що Витяг з «Тарифів банку» та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02.02.2016 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору і ОСОБА_1 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та повідомив споживачу про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Отже, що стосується заборгованості по нарахованій пені за прострочене зобов'язання - 5166,79 грн., нарахованій пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1249,78 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 560,03 грн. суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» зазначених сум, у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 02.02.2016 року, оскільки Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Таким чином, належить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту - 2177,22 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 2606,73 грн., а всього: 4783,95 грн.
Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн., який він просить стягнути з відповідача на свою користь.
Беручи до уваги наведені норми закону і те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 слід присудити стягнення понесених позивачем судових витрат з оплати судового збору в пропорційному відношенні до задоволених вимог у розмірі 749,55 грн. (4783,95 грн.? 1921 грн. ? 12260,55 грн.).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 551, 625, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 89, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, суд
Позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299, заборгованість за кредитним договором від 02.02.2016 року у розмірі 4783,95 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 2177,22 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 2606,73 грн., а також судовий збір у розмірі 749,55 грн., а всього: 5533, 50 грн.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Балтський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копій.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.