Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2248/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Руденко О.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м.Харків, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Державний концерн "Укроборонпром", м. Київ, - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків, Державний концерн "Укроборонпром", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "ФЕД", м.Харків,
про визнання недійсним пункту договору
за участю представників:
позивача - Ковальової Л.В. (довіреність № 63юр від 27.11.2019);
відповідача - Єршової О.І. (довіреність № 77 від 05.08.2019);
третьої особи (ДК "Укроборонпром") - Скринніка І.А. (довіреність № Д-952/2019 від
04.04.2019);
третьої особи (РВ ФДМУ по Харківській області) - не з'явився;
Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м.Харків, 16.07.2019 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ФЕД", м.Харків, про визнання недійсним пункту 10.8 Договору оренди № 1463-Н від 06.04.2005 (в редакції від 06.11.2018), в частині умов компенсації Орендарю невід'ємних поліпшень у випадку приватизації, а саме текст: "крім випадку приватизації. В разі приватизації, компенсація Орендарю здійснюється у відповідності до норм чинного законодавства". Позовні вимоги обґрунтовано тим, що умови вищевказаного пункту Договору суперечать ст. 203 ЦК України, ст.ст. 179, 180 ГК України, ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2019 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі №922/2248/19 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 06.08.2019, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що пункт 10.8. Договору оренди № 1463-Н від 06.04.2005 відповідає чинному законодавству, що перевірено під час затвердження 02.08.2018 Харківським апеляційним господарським судом мирової угоди у справі № 922/3935/17. Зміни до п. 10.8 Договору набрали чинності з 02.08.2018 з моменту затвердження мирової угоди. Тобто спірна додаткова угода від 06.11.2018 про внесення змін до Договору оренди № 1463-Н від 06.04.2005 не змінює п. 10.8. Договору. Чинним законодавством прямо передбачена можливість компенсації орендарю невід'ємних поліпшень, за умови отримання на їх здійснення згоди орендодавцем. Тобто, чинне законодавство дозволяє викласти п. 10.8 Договору оренди у спірній редакції. У разі приватизації, відповідно до ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця, які неможливо відокремити від орендованого майна без заподіяння йому шкоди, є власністю орендаря. Одночасно у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи в сумі першої інстанції становить 25000,00 грн.
19.08.2019 позивач надав відповідь на відзив відповідача, в якому зазначив, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов (зокрема, відновлення орендованого майна та умови його повернення) повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Отже, сторони не наділені повноваженнями (правом) врегулювати істотні умови договору оренди, всупереч умовам, визначеним Типовим договором. Згідно з приписами ч. 4 ст. 179 ГК України, сторони не можуть відступати від змісту типового договору. Позивач також зазначив, що суму судових витрат заявлено відповідачем без наведення її розрахунку, що суперечить вимогам п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України.
Ухвалою господарського суду від 19.09.2019 були задоволені заява Державного концерну "Укроборонпром" та клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області про їх вступ у справу в якості третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
07.10.2019 за клопотанням представника ПрАТ "ФЕД" до матеріалів справи було долучено копію Додаткової угоди, укладеної між сторонами 20.09.2019, якою пункт 10.8 Договору змінено та викладено в новій редакції.
17.10.2019 третьою особою на стороні позивача, Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області, було подано до суду заяву про розгляд справи без його участі. У своїй заяві третя особа, зокрема, зазначила, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 у справі № 922/3935/17 було задоволено заяву про затвердження мирової угоди між РВ ФДМУ по Харківській області, ПрАТ "ФЕД" та ДП "ФЕД". Відповідно до вищезазначеної мирової угоди, договір оренди визнано чинним та замінено орендодавця РВ ФДМУ по Харківській області на ДП "ФЕД" та ПАТ ФЕД" на ПрАТ "ФЕД".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2019, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/2248/19 закрито; розгляд справи по суті розпочато безпосередньо після закінчення підготовчого засідання.
У судовому засіданні, яке відбулося 12.11.2019, представники позивача та третьої особи на стороні позивача, ДК "Укроборонпром" підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції у справі представник позивача надала письмові пояснення, які були долучені судом до матеріалів справи.
Представник відповідача проти позову заперечувала повністю, посилаючись на укладену між сторонами додаткову угоду від 20.09.2019, оригінал якої надала суду для огляду. Також представником відповідача з метою розподілу судових витрат було надано для долучення до матеріалів справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, суд, з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, встановив наступне.
06.04.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, як орендодавцем, та Акціонерним товариством "ФЕД", як орендарем, було укладено Договір оренди № 1463-Н, згідно з умовами якого орендарю передано в оренду нежитлові приміщення підвалу № 1-3 площею 48,7 кв.м., № 1-22 1-го поверху площею 814,5 кв.м., № 1-16 2-го поверху площею 817,3 кв.м., № 1-8 3-го поверху площею 180,7 кв.м. виробничого корпусу № 39 літ. "И-3", загальною площею 1861,2 кв.м, що розміщене за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 132 та перебуває на балансі Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД".
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 29.12.2010 № 1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром", Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" входить до складу Державного концерну "Укроборонпром".
Згідно з ч. 8 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини оренди рухомого та нерухомого майна державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, оборонно-промислового комплексу, які включені до складу ДК "Укроборонпром", регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", який набув чинності 30.10.2012.
Пунктом 3 статті 3 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників ДК "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" визначено, що передача в оренду нерухомого майна, загальна площа яких перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, здійснюється безпосередньо підприємствами оборонно-промислового комплексу за погодженням з Концерном, окрім випадків передачі в оренду цілісних майнових комплексів підприємств оборонно-промислового комплексу, щодо яких орендодавцем є Фонд державного майна України, його регіональне відділення та представництва.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 було затверджено мирову угоду у справі № 922/3935/17, укладену між Приватним акціонерним товариством "ФЕД", Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" та Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області.
Відповідно до умов вказаної мирової угоди з метою приведення тексту Договору оренди № 1463-Н від 06.04.2005 у відповідність до норм Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" від 06.09.12 № 5213-VІ, сторони, шляхом взаємних поступок дійшли згоди про те, щоб визнати Договір оренди №1463-Н від 06.04.2005, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Публічним акціонерним товариством "ФЕД" (далі - Договір оренди № 1463-Н від 06.04.2005), чинним, а також дійшли згоди про те, щоб внести зміни до Договору оренди № 1463-Н від 06.04.2005 та замінити в ньому Орендодавця - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області на Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", замінити орендаря Публічне акціонерне товариство "ФЕД" на Приватне акціонерне товариство "ФЕД".
З урахуванням викладених положень законодавства та згідно ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 по справі № 922/3935/17, орендодавцем за спірним Договором оренди визначено ДП "ФЕД", у зв'язку з чим між позивачем та АТ "ФЕД" 06.11.2018 укладено додаткову угоду, якою Договір оренди № 1463-Н від 06.04.2005 викладено в новій редакції.
Згідно пункту 10.8 Договору оренди № 1463-Н від 06.04.2005 (в редакції додаткової угоди), у разі припинення або розірвання Договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невід'ємне поліпшення - власністю орендодавця і компенсації не підлягають, крім випадку приватизації. В разі приватизації, компенсація орендарю здійснюється у відповідності до норм чинного законодавства.
Позивач зазначає, що наведені умови договору, в частині умов компенсації орендарю невід'ємних поліпшень у випадку приватизації, суперечать приписам ст. 203 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України, ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Крім того, в спірних правовідносинах істотні умови договору встановлюють обов'язок відшкодування орендодавцем невід'ємних поліпшень, здійснених орендарем, що суперечить положенням Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 (в редакції з 09.10.2018), яким встановлено, що у разі припинення або розірвання Договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невід'ємне поліпшення - власністю орендодавця. Поліпшення майна, зроблені орендарем як за згодою, так і без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, є власністю держави та їх вартість компенсації не підлягає.
ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" на вимогу ДК "Укроборонпром" (лист № UОР 13.1.2-11571 від 10.12.2018), листами № 232/18-861 від 18.12.2018, №232-08/42 від 27.02.2019, № 232-08/56 від 25.03.2019, № 232-08/70 від 05.04.2019, № 232-08/84 від 16.04.2019 ініціювало перед відповідачем внесення змін до Договору оренди № 1463-Н від 06.04.2005 в частині зміни пункту 10.8 та викладення його в наступній редакції: "У разі припинення або розірвання Договору, поліпшення орендованого Майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого Майна не завдаючи йому шкоди, є власністю Орендаря, а невід'ємне поліпшення - власністю Орендодавця і компенсації не підлягають", яка відповідає умовам Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1774 від 23.08.2000, з урахуванням змін, внесених наказом від 27.08.2018 № 1113.
Однак, відповідач ухилявся від приведення умов пункту 10.8 Договору оренди у відповідність до Типової договору та викладення його в вищезазначеній редакції (листи АТ "ФЕД" № 00977/0/2-19 від 18.03.2019, № 01283/0/2-19 від 08.04.2019).
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом на захист його порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
Як вбачається з позовної заяви, спір у даній справі полягає у визначенні наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним пункту 10.8. Договору.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У даному випадку оспорюваний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Згідно з приписами ч. 8 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майн", відносини оренди рухомого та нерухомого майна державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, оборонно-промислового комплексу, які включені до складу ДК "Укроборонпром", регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", який набув чинності 30.10.2012.
Водночас, за приписами ч. 2 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов, (зокрема відновлення орендованого майна та умови його повернення) повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.
Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, сторони не можуть відступати від змісту типового договору.
Ця норма є імперативною та такою, що закладає законодавчий базис для визнання договорів або його окремих частин недійсними у зв'язку з їх невідповідністю змісту типових договорів.
Зазначене є цілком необхідним виходячи також з такого, що:
- Типові договори закріплені у формі підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих спеціально уповноваженими на те державними органами, тому їх недотримання (або ж невідповідність договорів змісту типових договорів) має ті самі наслідки, що і недотримання вимог підзаконних нормативно-правових актів;
- посилання на типовий договір (типові форми договорів) наявні в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" (ст. 10 Закону).
Отже, сторони не наділені повноваженнями (правом) врегулювати істотні умови договору оренди, всупереч умовам, визначеним Типовим договором.
Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затверджений Наказом ФДМ України від 23.08.2000 року № 1774.
Типовим договором (в редакції до 09.10.2018) умови повернення орендованого майна, зокрема здійснених у ньому поліпшень, були врегульовані пунктами 10.7 та 10.8, якими встановлені наступні умови:
"10.7. У разі припинення або розірвання Договору поліпшення орендованого Майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого Майна не завдаючи йому шкоди, є власністю Орендаря, а невід'ємне поліпшення - власністю Орендодавця.
10.8. Вартість невід'ємних поліпшень орендованого Майна, здійснених Орендарем за згодою Орендодавця, компенсується Орендодавцем після припинення (розірвання) Договору оренди або не підлягає компенсації".
Наказом ФДМ України від 27.08.2018 року № 1113 (набув чинності 09.10.2018) до вищезазначеного Типового договору були внесені зміни, зокрема змінена нумерація пунктів 10.7, 10.8 відповідно на 10.8, 10.9 та пункт 10.9 викладено у новій редакції, яким встановлено, що поліпшення майна, зроблені орендарем як за згодою, так і без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, є власністю держави та їх вартість компенсації не підлягає".
У даному разі, умови п. 10.8. Договору встановлюють обов'язок відшкодування орендодавцем невід'ємних поліпшень, здійснених орендарем, що суперечить положенням Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 20.09.2019 року сторони уклали Додаткову угоду № 02003/1/1-19 до Договору оренди № 1463-Н від 06.04.2005 (т.с. І а.с. 164), в якій пункт 10.8. Договору змінено та викладено у наступній редакції:
"У разі припинення або розірвання Договору:
поліпшення орендованого Майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів за згодою Орендодавця, які можна відокремити від орендованого Майна, не завдаючи йому шкоди, є власністю Орендаря, а невід'ємні поліпшення - власністю держави;
поліпшення Майна, зроблені Орендарем без згоди Орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для Майна, є власністю держави та їх вартість компенсації не підлягає.
У разі приватизації відповідно до статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" поліпшення орендованого Майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів за згодою Орендодавця, які неможливо відокремити від орендованого Майна без заподіяння йому шкоди, є власністю Орендаря."
Із наявних матеріалів справи вбачається, що Додаткова угода № 02003/1/1-19 до Договору була підписана саме 20.09.2019, про що свідчить відповідний штрих-код документообігу із зазначення номеру та дати.
При цьому, зі сторони ДП "ХМЗ "ФЕД" Додаткова угода була підписана ОСОБА_1 , а зі сторони ПрАТ "ФЕД" Авершиним С.В., які станом на 20.09.2019, мали необхідні повноваження, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними наказами (т.с. І а.с. 165-166).
Враховуючи викладене, суд вважає додаткову угоду № 02003/1/1-19 від 20.09.2019 до Договору оренди № 1463-Н від 06.04.2005 укладеною.
Як зазначено у пункті 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 Цивільного кодексу України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі.
Враховуючи наведене, дослідивши зміст Договору, беручи до уваги наявність Додаткової угоди до нього, якою сторони внесені зміни до правочину з метою приведення його у відповідність із Типовим договором, встановивши відсутність порушених прав позивача (після внесення таких змін до оспорюваного правочину), суд дійшов висновку про недоведеність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція щодо необхідності відмови у позові у зв'язку з внесенням змін до спірного правочину, з метою приведення його у відповідність до закону, викладена Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі №910/11005/17.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову Державного підприємства "Харківській машинобудівний завод "ФЕД".
Отже, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою у позові, витрати зі сплати судового збору за подання даного позову покладаються на позивача.
Крім того, відповідачем у справі заявлено про відшкодування судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00грн.
Так, відповідно до вимог частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 1 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частиною 8 ст. 129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом також враховано правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У даному разі, на підтвердження понесених витрат у сумі 25000,00 грн представник відповідача надав копії наступних документів: Договору про надання юридичних послуг № 234-1Ф/19 від 01.08.2019, свідоцтва про право на заняття Єршової О.І. адвокатською діяльністю, довідки № 11/ІІ-3 від 11.11.2019 про те, що Єршова О.І. дійсно працює в ТОВ "Юридична компанія "Тацій і партнери" з 20.09.2017 по теперішній час; акту прийому-передачі наданих послуг від 11.11.2019, платіжного доручення № 8160 від 08.11.2019 про сплату 25000,00 грн із призначенням платежу: оплата за надання юр. послуг в Госп. суді по справі 922/2248/19 згідно дог. № 234-1Ф/19 від 01.08.2019.
Оригінали вказаних документів були досліджені судом під час судового засідання.
Так, відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 11.11.2019, вартість юридичних послуг склала 25000,00 грн, до яких входило представництво інтересів Замовника (участь у судовому розгляді справи) у Господарському суді Харківської області, як суді першої інстанції, у справі № 922/2248/19 за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод ФЕД" до ПрАТ "ФЕД" про визнання договору недійсним в частині, а саме:
- правовий аналіз позовної заяви та розробка правової позиції у справі;
- підготовка та направлення проекту відзиву на позовну заяву;
- підготовка клопотань;
- участь у судових засіданнях.
При цьому, позивач з клопотанням про неспівмірність судових витрат до суду не звертався.
З урахуванням наведеного, витрати на правничу допомогу в сумі 25000,00 грн суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст. 129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з представництва інтересів відповідача, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову, господарський суд дійшов висновку про обґрунтування заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 202, 203, 215, 626, 628, 638 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Приватного акціонерного товариства "ФЕД" про визнання недійсним пункту договору - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132; код ЄДРПОУ: 14310052) на користь Приватного акціонерного товариства "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, код ЄДРПОУ: 14315552) - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "21" листопада 2019 р.
Суддя Н.М. Кухар