13.11.2019 Справа № 920/449/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А., суддів: Котельницької В.Л., Резніченко О.Ю., при секретарі судового засідання Галашан І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/449/19 в порядку загального позовного провадження,
за позовом: Лебединської міської ради, м. Лебедин,
до відповідача: фізичної особи-підприємця Скляренко Алли Миколаївни, м. Лебедин,
про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим,
та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Скляренко Алли Миколаївни, м. Лебедин,
до відповідача за зустрічним позовом Лебединської міської ради, м. Лебедин,
про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим,
за участю представників:
від позивача за первісним позовом - Петухов А.Ю., згідно ордеру № 109139 від 22.05.2019,
від відповідача за первісним позовом - Гриценко Б.Г., згідно ордеру № 1000786 від 02.08.2019.
Позивач - Лебединська міська рада звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить суд поновити строк позовної давності; визнати договір оренди земельної ділянки від 15.12.2005, дата нотаріального посвідчення: 15.12.2005, номер у реєстрі нотаріальних дій: 5552, документ посвідчено: Сумська область, приватний нотаріус Фурдилов Ю.В., укладений між Лебединською міською радою та фізичною особою-підприємцем Скляренко Аллою Миколаївною припиненим; стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 8800,00 грн; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як орендар, в установлені договором та законодавством строки не повідомила позивача про свій намір скористатись переважним правом укладення договору на новий строк, а тому втратила своє переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, і у зв'язку з припиненням дії договору оренди земельної ділянки Виконавчим комітетом Лебединської міської ради прийнято рішення № 172 від 26.07.2017 «Про визнання такими, що частково втратили чинність деяких рішень виконавчого комітету Лебединської міської ради», яким визнано такими, що втратили чинність підпункти 5.1 та 5.2 пункту 5 рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради «Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію, перепланування будівель і споруд, об'єднання жилих приміщень, затвердження актів державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 20.02.2008 № 39, а також визнано таким, що втратив чинність підпункт 4.7 пункту 4 рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради «Про надання дозволу на проведення будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування будівель і споруд, присвоєння юридичної адреси земельним ділянкам, затвердження актів державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 19.11.2008 № 287. На підставі наведеного 25.05.2017 Виконавчий комітет Лебединської міської ради, надіслав відповідачу повідомлення № 02-14/781, в якому, у зв'язку із закінченням терміну дії договору, просив звільнити орендовану земельну ділянку від стаціонарної тимчасової споруди торгівельного призначення до 05.06.2017. Проте відповідач вимог позивача не виконав, орендовану земельну ділянку не звільнив.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.05.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/449/19; справу розглядати у порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 19.06.2019, 11:30.
31.05.2019 відповідач - фізична особа-підприємець Скляренко Алла Миколаївна подала до суду зустрічну позовну заяву про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, відповідно до якого просить суд визнати поновленим договір оренди земельної ділянки (пл. Соборна № 38/І, м. Лебедин, Сумська область) для комерційного використання від 15.12.2005, укладеного між ФОП Скляренко А.М. та Лебединської міською радою, посвідченого нотаріально, зареєстрованого у реєстрі за № 5552 та зареєстрованого у Сумській регіональній філії Центру ДЗК 27.10.2006, що підтверджується записом за № 040662000148 у Державному реєстрі земель, а також стягнути з Лебединської міської ради Сумської області судові витрати, що будуть понесені відповідачем.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, належно виконуючи свої обов'язки за відсутності заперечень відповідача за зустрічним позовом протягом одного місяця після закінчення дії договору, що у відповідності до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», дає підстави для його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах.
Ухвалою суду від 21.05.2019 у справі № 920/449/19 постановлено зустрічний позов прийняти до спільного розгляду з первісним позовом в одному провадженні.
У відзиві на зустрічну позовну заяву б/н від 18.06.2019 (вх. № 4861 від 19.06.2019) представник позивача за первісним позовом проти зустрічного позову заперечує, просить суд задовольнити первісний позов, в задоволенні зустрічного відмовити та зазначає, що відповідач за первісним позовом в установлені Законом та договором строки не повідомила позивача за первісним позовом про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк.
Крім наведеного, позивач за первісним позовом просить суд застосувати строки позовної давності до зустрічної позовної заяви.
В судовому засіданні, розпочатому 19.06.2019, 10:00 відповідно до приписів частини п'ятої статті 183 та п'ятої статті 233 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 15.07.2019, 12:30.
Відповідачем з первісним позовом подано до суду відповідь на відзив б/н від 27.06.2019 (вх. № 5275 від 01.07.2019), де відповідач за первісним позовом зазначає, що підставою для звернення до суду із зустрічною позовною заявою є не порушення позивачем за первісним позовом переважного права відповідача за первісним позовом на укладення договору оренди на новий строк, як зазначає позивач за первісним позовом, а порушення права відповідача за первісним позовом на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, у визначеному частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» порядку.
Ухвалою від 15.07.2019 у справі № 920/449/19 судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкласти підготовче засідання на 05.08.2019, 14:30.
05.08.2019 від представника позивача за первісним позовом до суду надійшли письмові пояснення б/н від 03.07.2019 (вх. № 63570 від 05.08.2019), в яких представник позивача за первісним позовом зазначає, що відповідач за первісним позовом самостійно не відстежувала припинення договору оренди земельної ділянки та дізналась про припинення договору оренди земельної ділянки тоді, коли отримала листа Лебединської міської ради від 25.05.2017 за № 02-14/781, в якому їй було повідомлено про припинення права на оренду та запропоновано звільнити зазначену земельну ділянку, при цьому не скористалась переважним правом на укладення договору оренди, повідомивши орендодавця завчасно про свій намір. Також представник позивача за первісним позовом наполягає на застосуванні позовної давності до зустрічних позовних вимог.
Від представника відповідача за первісним позовом до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву б/н від 05.08.2019 (вх. № 6355 від 05.08.2019), де зазначає про необґрунтованість первісних позовних вимог, оскільки позивач за первісним позовом для припинення дії договору оренди земельної ділянки повинен був звернутися до відповідача за первісним позовом (орендаря) протягом місяця після закінчення дії договору оренди з листом-запереченням проти поновлення дії договору оренди, проте позивач за первісним позовом до відповідача за первісним позовом із зазначеним листом-запереченням не звертався. Відповідач за первісним позовом після закінчення дії договору оренди земельної ділянки продовжував належним чином користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, що не спростовано позивачем за первісним позовом, а позивач за первісним позовом протягом місяця з дня закінчення строку оренди не направив відповідачеві за первісним позовом письмове повідомлення про відмову у поновленні договору, а тому відповідач за первісним позовом вважає, що в даному випадку наявні підстави для поновлення оспорюваного договору на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».
05.08.2019 представником відповідача за первісним позовом подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій останній просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні первісного позову посилаючись на те, що строк дії договору оренди земельної ділянки сплив 27.10.2016, позивач за первісним позовом мав можливість протягом місяця (до 27.11.2016) звернутися до відповідача за первісним позовом з листом-запереченнями проти поновлення договору, враховуючи, що строк дії договору поновлено з 27.10.2016, як зазначає представник відповідача за первісним позовом, позивачем за первісним позовом пропущений строк позовної давності на звернення до суду з первісним позовом.
Відповідно до уточнення позовних вимог б/н від 05.08.2019 (вх. № 6354 від 05.08.2019) представник позивача за зустрічним позовом просить суд визнати поновленим договір оренди земельної ділянки для комерційного використання за адресою: площа Соборна (стара назва Інтернаціональна) № 38/І в м. Лебедин, Сумської області, площею 42 кв.м., укладений 15 грудня 2005 року, зареєстрований у Державному реєстрі земель 27.10.2006 за № 040662000148 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди землі, вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі в наступній редакції:
Додаткова угода
Про поновлення договору оренди від 15 грудня 2005 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 27 жовтня 2006 року за № 040662000148
м. Лебедин 27 жовтня 2016 року
Орендодавець Лебединська міська рада ( ідентифікаційний код 39449040), з однієї сторони,
та орендар фізична особа-підприємець Скляренко Алла Миколаївна (РНОКПП НОМЕР_1 ), з іншої сторони, керуючись частинами шостою - восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі» уклали цю додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 15 грудня 2005 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 27 жовтня 2006 року за № 040662000148 (далі - договір) щодо земельної ділянки загальною площею 42 кв.м., яка знаходиться м. Лебедин площа Соборна (стара назва Інтернаціональна) № 38/І, на наступних умовах:
1. Поновити договір з 27 жовтня 2016 року на 10 (десять) років.
2. Інші умови договору, не порушені даною додатковою угодою, залишаються непорушними.
Реквізити сторін
Орендодавець: Лебединська міська рада Сумської області (42200, м. Лебедин, вул. Пушкіна, 2, ідентифікаційний код 39449040).
Орендар: фізична особа-підприємець Скляренко Алла Миколаївна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) .
А також представник позивача за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом судові витрати.
В судовому засіданні, розпочатому 05.08.2019, 14:30 відповідно до приписів частини п'ятої статті 183 та п'ятої статті 233 ГПК України судом оголошено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 08.08.2019, 15:00.
Відповідно до письмових пояснень б/н від 06.08.2019 (вх. № 6407 від 06.08.2019) представник позивача за зустрічним позовом просить суд подані зміни - уточнення позовних вимог б/н від 05.08.2019 вважати зміною предмета позову.
Крім наведеного, представником позивача за зустрічним позовом подано до суду клопотання про колегіальний розгляд справи б/н від 06.08.2019 (вх. № 2399к від 06.08.2019) у зв'язку із її складністю.
У письмових поясненнях б/н від 08.08.2019 (вх. № 6471 від 08.08.2019) представник позивача за первісним позовом вважає, що відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) здійснено одночасно зміну предмету та підстав позову, що не допускається. Тому представник позивача за первісним позовом просив суд залишити без розгляду заяву відповідача за первісним позовом про уточнення зустрічних позовних вимог. Стосовно заяві представника відповідача щодо застосування строку позовної давності до первісних позовних вимог представник позивача за первісним позовом зазначає, що зазначена заява представника відповідача за первісним позовом також не підлягає задоволенню, як не підтверджена будь-якими доказами. Заява представника відповідача за первісним позовом про поновлення пропущеного строку позовної даності на звернення до суду із зустрічним позовом, на думку представника позивача за первісним позовом, не містить обгрунтування причин такого пропуску. А клопотання представника відповідача за первісним позовом про колегіальний розгляд цієї справи представник позивача за первісним позовом вважає необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою від 08.08.2019 у справі № 920/449/19 судом постановлено задовольнити клопотання представника відповідача за первісним позовом та призначити розгляд цієї справи колегіально у складі трьох суддів.
Також в судовому засіданні 08.08.2019, на підставі частини третьої статті 46 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу, відповідно до якої заяву представника позивача за зустрічним позовом від 05.08.2019 про уточнення прохальної частини зустрічної позовної заяви (заяву про зміну предмету позову) - задоволено. Подальший розгляд справи № 920/449/19 постановлено здійснювати в редакції зустрічної позовної заяви від 05.08.2019.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 09.08.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Джепа Ю.А., та судді - Котельницька В.Л., Резніченко О.Ю.
Ухвалою від 09.08.2019 у справі № 920/449/19 розгляд справи призначено в підготовче засідання на 18.09.2019, 10:30, а ухвалою від 18.09.2019 постановлено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкласти підготовче засідання на 16.10.2019, 12:30.
Разом із заявою про долучення доказів б/н від 11.10.2019 (вх. № 8356 від 15.10.2019) представником відповідача за первісним позовом надано до суду для долучення до металів цієї справи роздруківки постанов Верховного Суду з аналогічних справ.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 16.10.2019 закрив підготовче провадження у справі № 920/449/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.11.2019, 12:20 з повідомленням учасників справи.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 13.11.2019 усно зазначив, що підтримує первісні позовні вимоги, заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог та заявив усне клопотання про стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на правову допомогу.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 13.11.2019 усно зазначив, що в заяві про зміну предмету позову ним допущено описку, а саме: замість 27 жовтня 2016 року зазначено 27 грудня 2016, а також повідомив, що відмовляється від заяви про застосування строків позовної давності щодо первісного позову.
Судом постановлено протокольну ухвалу про прийняття до розгляду усного клопотання представника позивача за первісним позовом щодо відшкодування витрат на правову допомогу та відмови відповідача за первісним позовом від заяви про застосування строків позовної давності, а також про здійснення розгляду даної справи з урахуванням заяви представника відповідача за первісним позовом про зміну предмету зустрічних позовних вимог від 05.08.2019 та усної заяви про описку у цій заяві.
Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
В судовому засіданні 13.11.2019 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Господарський суд Сумської області, розглянувши позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги, перевіривши матеріали справи, встановив наступне.
04.11.2005 рішенням Лебединської міської ради Сумської області «Про надання земельних ділянок у власність та користування» затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 42 кв.м. для комерційного використання за адресою: Сумська область, м. Лебедин, пл. Соборна (Інтернаціональна) № 38/І, відповідачу за первісним позовом на правах оренди на 10 років.
15.12.2005 між Лебединською міською радою та фізичною особою-підприємцем Скляренко Аллою Миколаївною укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір) загальною площею 42 кв.м. для комерційного використання, яка знаходиться за адресою: Сумська область, м. Лебедин, пл. Соборна (Інтернаціональна) № 38/І.
Вищезазначений договір посвідчено нотаріально 15.12.2005 та зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за № 5552, а також зареєстровано у Сумській регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 27.10.2006 вчинено запис за № 040662000148.
Відповідно до пункту 2.1 договору оренди його укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 4.3 договору визначено, що підставою припинення договору є закінчення строку дії договору, а пунктом 4.7 договору визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору, орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначених у пункту 2.4 цього договору.
Згідно акту про погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу на зберігання межових знаків від 07.11.2015, а також акту приймання-передачі від 15.11.2005 позивачем за первісним позовом передано в оренду відповідачу за первісним позовом та проведено виділення в натурі на місцевості меж земельної земельні ділянки, розташованої за адресою: Сумська область, м. Лебедин, пл. Соборна (Інтернаціональна) № 38/І, для комерційного використання (роздрібна торгівля та надання комерційних послуг) загальною площею 0,0042 га.
20.02.2008 рішенням Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області № 39 «Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію, перепланування будівель і споруд, об'єднання житлових приміщень, затвердження актів державної приймальної комісії про прийняттю закінчених будівництвом об'єктів» відповідачу за первісним позовом надано дозвіл на встановлення малої архітектурної форми торгівельного призначення на земельній ділянці за адресою: пл. Соборна (Інтернаціональна) № 38/І, міста Лебедина Сумської області, а також зобов'язано замовити виготовлення паспорту прив'язки стаціонарної малої архітектурної форми.
На виконання зазначеного рішення відповідачем за первісним позовом розроблено проектно-технічну документацію на малу архітектурну форму, яку погоджено та затверджено у встановленому порядку.
31.10.2008 комісією призначеною відповідно до розпорядження міського голови від 20 жовтня 2008 року було складено акт про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію. Рішенням комісії малу архітектурну форму за адресою: пл. Соборна (Інтернаціональна) № 38/І, міста Лебедина Сумської області було прийнято в експлуатацію із зазначенням, що цей акт є підставою для оформлення права власності.
19.11.2008 рішенням Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області № 287 «Про надання дозволу на проведення будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування будівель і споруд, присвоєння юридичної адреси земельним ділянкам, затвердження актів державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» затверджено акт державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченої будівництвом малої архітектурної форми в експлуатацію.
25.05.2017 Виконавчим комітетом Лебединської міської ради надіслано на адресу відповідача за первісним позовом листа-повідомлення № 02-14/781 про звільнення земельної ділянки, наданої в оренду за договором, від стаціонарної тимчасової споруди торгівельного призначення до 05 червня 2017 року у зв'язку із закінченням терміну дії договору.
02.06.2017 відповідач за первісним позовом звернулася до позивача за первісним позовом із заявою про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки.
Виконавчий комітет Лебединської міської ради листом № 19 від 16.06.2017 на вищезазначене звернення відповідача за первісним позовом повідомив про закінчення терміну дії договору 27.10.2016 та про необхідність звільнення й повернення за актом прийму-передачі орендованої земельної ділянки.
В подальшому 26.06.2017 відповідач за первісним позовом звернувся до Виконавчого комітету Лебединської міської ради з листом-повідомленням щодо укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», до якого відповідачем за первісним позовом додано проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 15.12.2005.
На зазначену вимогу відповідача за первісним позовом позивачем за первісним позовом листами від 04.07.2017 № 22 та від 11.08.2017 № 37 відмовлено в укладенні додаткової угоди з посиланням на те, що відповідач за первісним позовом не скористалася переважним правом на укладення договору оренди та не надіслала на адресу позивача листа-повідомлення про намір укладення договору на новий строк разом із проектом додаткової угоди у порядку, визначеному частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі».
14.07.2017 відповідач за первісним позовом повторно звернулася до позивача за первісним позовом із вимогою укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15.12.2005, направивши повторно проект додаткової угоди.
Позивач за первісним позовом вважає, що договір оренди земельної ділянки від 15.12.2005 припинив свою дію, а відповідач за первісним позовом не надіслала позивачеві за первісним позовом листа-повідомлення про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк до закінчення строку дії договору, договір є припиненим, а переважне право орендаря на є абсолютним, у зв'язку з чим у відповідача за первісним позовом відсутні підстави для користування земельною ділянкою.
Відповідач, у свою чергу зазначає, що продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою протягом двох років після припинення дії договору оренди земельної ділянки, сплачує відповідні платежі за користування землею та від позивача за первісним позовом не надходило відповідачеві за первісним позовом листа-повідомлення із запереченнями у поновленні договору оренди землі протягом місяця після припинення дії договору, а тому наявні підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки у відповідності до частини шостої статі 33 Закону України «Про оренду землі».
Позивач за первісним позовом у позовній заяві як на підставу своїх первісних позовних вимог посилається на рішення Виконавчого комітету Лебединської міської ради від 26.07.2017 № 172 «Про визнання такими, що частково втратили чинність деяких рішень Виконавчого комітету Лебединської міської ради», яким визнано такими, що втратили чинність підпункти 5.1 та 5.2 пункту 5 рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради «Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію, перепланування будівель і споруд, об'єднання жилих приміщень, затвердження актів державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 20.02.2008 № 39, а також визнано таким, що втратив чинність підпункт 4.7 пункту 4 рішення Виконавчого комітету Лебединської міської ради «Про надання дозволу на проведення будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування будівель і споруд, присвоєння юридичної адреси земельним ділянкам, затвердження актів державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 19.11.2008 № 287.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 27.09.2018 у справі № 580/1598/17 скасовано вищезазначене рішення Виконавчого комітету Лебединської міської ради № 172 від 26.07.2017 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі № 580/1598/17 рішення Лебединського районного суду від 27.09.2018 у справі № 580/1598/17 скасовано у повному обсязі.
Проте суд не приймає до уваги рішення Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області № 172 від 26.07.2017, оскільки вищезазначене рішення стосується порядку надання дозволу відповідачу за первісним позовом на встановлення малої архітектурної форми торгівельного призначення на земельній ділянці за адресою: пл. Соборна (Інтернаціональна) № 38/І, міста Лебедина Сумської області та виготовлення паспорту прив'язки стаціонарної малої архітектурної форми, що не є предметом розгляду за первісними позовними вимогами у цій справі.
Крім наведеного, позивач за первісним позовом у позовній заяві звертає увагу суду, на твердження, що наводяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року у справі № 625/166/18, а саме: що наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - у розумний строк. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється. Таким чином реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Наведена правова позиція також не приймається судом до уваги, оскільки правовідносини між сторонами у цій справі та справі № 625/166/18 не є подібними, оскільки в даному випадку позивач за зустрічним позовом просить суд визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі частини шостої, а не на підставі частин першої - п'ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України «Про оренду землі», яким встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
За змістом статті 792 Цивільного кодексу України, майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За змістом частини четвертої статті 791 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 2.1 договору оренди земельної ділянки від 15.12.2005 передбачено, що орендар має право на продовження дії цього договору на новий строк, при цьому він повинен повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Це положення договору узгоджується із загальною нормою частини першої статті 777 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
Так, у частині першій статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.
Стаття ж 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.
Так, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини перша - п'ята цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шоста цієї норми).
Частиною шостою статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на пролонгацію договору).
При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.
Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у «мовчазній згоді».
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини шостої зазначеної статті.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині восьмій статті 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.
Правову позицію щодо розрізнення цих підстав (застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі») було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, а також Верховним Судом у постановах від 22.05.2019 у справі № 917/439/18, від 30.01.2019 у справі № 908/1567/17, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 30.01.2019 у справі № 905/1877/17, від 20.03.2019 у справі № 908/2460/17.
Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах першій - п'ятій і частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі», не пов'язані одна з іншою.
Як зазначалось вище, частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: (1) користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і (2) відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору).
Тобто, до кола обставин, які підлягають доказуванню у даній справі, підлягають обставини користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди та наявність чи відсутність заперечень орендодавця проти такого користування.
Щодо прав та обов'язків орендодавця (позивача за первісним позовом) суд вважає за необхідне зазначити, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України «Про оренду землі», і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини шостої зазначеної статті.
У подальшому, якщо орендар (відповідач за первісним позовом) продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк.
Судом встановлено, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 28.10.2016, після закінчення дії договору відповідач за первісним позовом продовжував користуватися виділеною земельною ділянкою, належно виконував свої обов'язки за договором (сплачував орендну плату), докази сплати орендних платежів наявні в матеріалах цієї справи (а.с. 80-90), позивач за первісним позовом не направив відповідачу за первісним позовом листа-заперечення в поновленні договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах протягом одного місяця після закінчення його строку дії, що у сукупності дало підстави відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) розраховувати на застосування положень частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» з метою пролонгації договору оренди земельної ділянки на той самий термін на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди.
В подальшому, з метою реалізації свого права, відповідач за первісним позовом звертався до позивача за первісним позовом з листами (заявами-повідомленнями) від 02.06.2017, від 26.06.2017 та від 14.07.2017 про поновлення договору оренди землі на той самий строк на тих самих умовах, додавши до листів (заяв-повідомлень) від 26.06.2017 та від 14.07.2017 проект додаткової угоди.
При цьому позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) листами від 16.06.2017, від 04.07.2017 та від 11.08.2017 висловив заперечення проти поновлення договору оренди земельної ділянки та просив повернути земельну ділянку.
Суд вважає таку відмову відповідача за зустрічним позовом такою, що суперечить вимогам закону, оскільки позивачем за зустрічним позовом було дотримано всіх умов, встановлених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» для поновлення оспорюваного договору оренди земельної ділянки, а листи відповідача за зустрічним позовом від 16.06.2017, від 04.07.2017 та від 11.08.2017 щодо заперечення проти поновлення договору оренди землі надіслані останнім з порушенням строку, встановленого вищезазначеним Законом.
Відповідачем за зустрічним позовом факт продовження належного користування позивачем за зустрічним позовом земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення протягом строку, встановленого частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» суду не надано.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За обставинами справи «Стретч проти Сполученого Королівства» вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003 відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.
Пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява № 38722/02) ЕСПЛ зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі.
Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення «Айдин (Aydin) проти Туреччини» від 22 вересня 1997 року, звіти 1997-VI, сс. 1895-96, параграф 103 та «Кайя (Kaya) проти Туреччини» від 19 лютого 1998 року, звіти 1998-1, сс. 329-30, параграф 106).
В силу положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» врахування у контексті розгляду даної справи висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 року у справі «Щокін проти України» та від 07.10.2011 року у справі «Серков проти України» в частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення, тлумачення здійснюється у найсприятливіший для заявника спосіб.
Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки.
Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині восьмій статті 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 06.02.2019 у справі № 922/703/18 та від 29.01.2019 у справі № 922/1032/18.
Таким чином, із зустрічною позовною заявою суду надані всі необхідні і достатні докази та повідомлені всі обставини вчинення сторонами конклюдентних дій - волевиявлення позивача за зустрічним позовом щодо продовження оренди спірної земельної ділянки після закінчення строку договору оренди землі та «мовчазної згоди» відповідача за зустрічним позовом (орендодавця) на таке продовження, що повинно мати наслідком визнання договору поновленим (укладеним) на тих самих умовах і на той самий строк, у відповідності до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Щодо позиції відповідача за зустрічним позовом про те, що заявою про зміну предмету зустрічного позову представником позивача за зустрічним позовом змінено одночасно предмет та підставу зустрічного позову, суд зазначає, що в даному випадку позивачем за зустрічним позовом змінено лише предмет зустрічного позову, а правова підстава зустрічного позову залишилася не змінною - частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки позивач за зустрічним позовом просить суд визнати поновленим договір оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, на яких він був укладений.
Щодо заяви представника позивача за первісним позовом про застосування до зустрічних позовних вимог строків позовної давності суд зазначає наступне.
В судовому засіданні 13.11.2019 представник позивача за первісним позовом пояснив суду, що він вважає, що право позивача за зустрічним позовом на звернення до суду із зустрічними позовними вимогами виникло з 15.12.2015, а відповідно з цієї дати починається відлік строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, а саме, строк позовної давності починає спливати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В силу статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
За приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною п'ятою статті 126 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Як встановлено судом договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами 15.12.2005, зареєстровано у Сумській регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 27.10.2006 вчинено запис за № 040662000148.
В такому випадку, оскільки право оренди земельної ділянки за вищезазначеним договору у відповідача за первісним позовом виникло з 27.10.2006 (з моменту державної реєстрації цього права), то договір оренди, укладений між сторонами на десять років (пункт 2.1 договору), припинив свою дію 28.10.2016, а з зустрічними позовними вимогами позивач за зустрічним позовом звернувся до суду, як свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду Сумської області (а.с. 35), 31.05.2019, колегія суддів приходить до висновку, виходячи із фактичних обставин цієї справи, що позивач за зустрічним позовом не пропустив строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.
Тому суд відмовляє в задоволенні заяви представника позивача за первісним позовом про застосування до зустрічних позовних вимог строків позовної давності.
За таких обставин позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням зустрічних позовних вимог, первісні позовні вимоги та клопотання представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.
Крім наведено, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача за первісним позовом на те, що відповідно до статі 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Зазначеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим.
Наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України з Лебединської міської ради підлягають стягненню на користь фізичної особи-підприємця Скляренко Алли Миколаївни витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову в сумі 1921,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні первісного позову Лебединської міської ради до фізичної особи-підприємця Скляренко Алли Миколаївни про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим - відмовити.
2. Зустрічний позов фізичної особи-підприємця Скляренко Алли Миколаївни до Лебединської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим - задовольнити.
3. Визнати поновленим договір оренди земельної ділянки для комерційного використання, яка знаходиться: площа Соборна (колишня Інтернаціональна) № 38/І в місті Лебедин Сумської області, площею 42 кв. м, укладений 15 грудня 2005 року (зареєстрований у Державному реєстрі земель 27.10.2006 року за № 040662000148) між Лебединською міською радою та фізичною особою-підприємцем Скляренко Аллою Миколаївною на той самій строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди землі, вважаючи укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі в наступній редакції:
Додаткова угода
про поновлення договору оренди від 15 грудня 2005 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 27 жовтня 2006 року за № 040662000148
м. Лебедин 27 жовтня 2016 року
Орендодавець - Лебединська міська рада (код за ЄДРПОУ 04057899), з однієї сторони, та Орендар - фізична особа-підприємець Скляренко Алла Миколаївна (код НОМЕР_1 ), з іншої сторони, керуючись частинами 6-8 статті 33 Закону України «Про оренду землі» уклали цю додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 15 грудня 2005 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 27 жовтня 2006 року за № 040662000148, (далі - Договір) щодо земельної ділянки загальною площею 42 кв. м, яка знаходиться в м. Лебедин Сумської області, площа Соборна (колишня Інтернаціональна) № 38/І, на наступних умовах:
1. Поновити договір з 27 жовтня 2016 року на 10 (десять) років.
2. Інші умови Договору, не порушені даною додатковою угодою, залишаються непорушними.
Реквізити сторін:
Орендодавець: Лебединська міська рада Сумської області, 42200, м. Лебедин, вул. Пушкіна, 2, код 39449040, Т. НОМЕР_2 , E-mail-lbd.mr-control@sm.gov.ua.
Орендар: фізична особа-підприємець Скляренко Алла Миколаївна, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 .
4. Стягнути з Лебединської міської ради Сумської області, (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Пушкіна, 2, код ЄДРПОУ 39449040) на користь фізичної особи-підприємця Скляренко Алли Миколаївни, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн 00 коп.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повне рішення складено 25 листопада 2019 року.
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: В.Л. Котельницька
О.Ю. Резніченко