79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.11.2019 справа № 914/2078/19
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянув матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонікс", м. Львів,
до відповідача: Приватного підприємства "Валенс Груп", с. Зубра, Пустомитівський район, Львівська область,
предмет позову: стягнення 19 690,17 грн.,
підстава позову: порушення зобов'язань по договору поставки №24/05-1 від 24.05.2019 року,
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився.
09.10.2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонікс" до Приватного підприємства "Валенс Груп" про стягнення 19 690,17 грн.
Ухвалою суду від 16.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 06.11.2019 року.
Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі отримана позивачем 29.10.2019 року, відповідачем - 24.10.2019 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 06.11.2019 року через неявку представника відповідача відкладено судове засідання на 20.11.2019 року.
У судове засідання 20.11.2019 року сторони явку представників не забезпечили, хоча про дату і час судового засідання повідомлені належним чином: представник позивача в попередньому судовому засіданні під розписку, відповідач - шляхом отримання ухвали суду 16.11.2019 року, що підтверджується відстеженням пересилання поштового відправлення за трек-кодом 7901412823063.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи наведене, беручи до уваги належне повідомлення сторін про дату та час судового засідання, обізнаність сторін про відкриття провадження в даній справі, зважаючи на відсутність повідомлень про причини неявки представника відповідача, суд не вважає неявку представників сторін у дане судове засідання перешкодою для вирішення справи по суті в даному судовому засіданні. Крім цього, явка представника позивача судом у попередньому судовому засіданні обов'язковою у судове засідання не визнавалася.
У судовому засіданні 20.11.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Спір між сторонами виник внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов'язання по своєчасній оплаті отриманого товару. Так, позивач стверджує, що на виконання умов договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 17 700,00 грн., однак відповідач не здійснив оплати за отриманий товар. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував також 1 829,17 грн. пені та 161,00 грн. 3% річних.
Відповідач, повідомлений належним чином про судове провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонікс", відзиву на позовну заяву не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
24.05.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) та Приватне підприємство "Валенс Груп" (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) уклали договір поставки № 24/05-1 (надалі - договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 1.3 договору під «продукцією» слід розуміти наступні товари: бетон товарний; пісок; щебінь; цемент.
Згідно з видатковою накладною № 4/06-014 від 04.06.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» поставило Приватному підприємству "Валенс Груп" бетон М100, вартістю 17 700,00 грн. Видаткова накладна підписана та скріплена печатками обох сторін. Додатково факт поставки товару також підтверджується товарно-транспортною накладною № 4/06-014 від 04.06.2019 року про перевезення вантажу - бетону М100, вартістю 17 700,00 грн., та прийняття його Приватним підприємством "Валенс Груп".
Визначаючи порядок розрахунків, сторони погодили, що загальна вартість продукції, що поставляється за цим договором складає загальну вартість всієї поставленої продукції покупцю, що засвідчується підписаними уповноваженими представниками сторін видаткових накладних на продукцію. Найменування, кількість, ціна продукції вказуються у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємними частинами даного договору і передаються покупцеві при постачанні чергової партії. Покупець оплачує поставлену постачальником партію продукції за ціною, передбаченою рахунком, що виписується постачальником на підставі замовлення, зробленого покупцем. Попередня оплата по кожній партії продукції становить 70 % вартості товару і повинна бути сплачена покупцем протягом трьох банківських днів з моменту письмового погодження чергового замовлення. Кінцевий розрахунок з постачальником за партію продукції покупець проводить не пізніше 10 банківських днів з моменту прийняття поставленої згідно цього договору партії товару.
15.08.2019 року відповідачу надіслано претензію вих. №13/08-01 від 13.08.2019 року про оплату отриманої продукції.
Докази оплати відповідачем поставленого згідно з видатковою накладною від 04.06.2019 року товару у матеріалах справи відсутні.
Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України).
Як встановлено вище, підтверджується матеріалами справи (описаними вище видатковою та товарно-транспортною накладною) та не спростовано відповідачем, 04.06.2019 року постачальником поставлено покупцю товар на суму 17 700,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено вище, договором сторони погодили, що попередня оплата по кожній партії продукції становить 70 % вартості товару і повинна бути сплачена покупцем протягом трьох банківських днів з моменту письмового погодження чергового замовлення, а кінцевий розрахунок з постачальником за партію продукції покупець проводить не пізніше 10 банківських днів з моменту прийняття поставленої згідно цього договору партії товару. Оскільки доказів здійснення відповідачем передоплати немає, то після отримання товару у відповідача виник обов'язок здійснити оплату отриманого товару в повному обсязі.
Згідно зі ст.256 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, останнім днем строку виконання відповідачем свого обов'язку було 15.06.2019 року. Оскільки останній день строку придав на вихідний день, то строк виконання обов'язку по сплаті коштів у відповідача спливав 17.06.2019 року. Відповідно, з 18.06.2019 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого обов'язку по сплаті грошових коштів у сумі 17 700,00 грн.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Позивачем за період прострочення 19.06.2019-08.10.2019 року нараховано пеню в розмірі 1 829,17 грн.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Договором сторони передбачили, що у випадку невиконання п. п. 2.6, 2.7 цього договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 5.2). Саме п. 2.7 договору встановлено строк кінцевого розрахунку за поставлений товар.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Перевіривши правильність розрахунку пені, не виходячи за періоди, визначені позивачем, та за отримані позивачем суми, суд зазначає, що позивачем правильно порахована пеня за період 19.06-08.10.2019 року і її сума 1 829,17 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України). Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Здійснюючи перевірку проведеного позивачем розрахунку, не виходячи за періоди, визначені позивачем, та за отримані позивачем суми, суд зазначає, що 3 % річних пораховані правильно, тому позовна вимога в частині стягнення 161,00 грн. 3% річних за період 19.06-08.10.2019 рр. підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129 ,ч. 9 ст. 165, ст. ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Валенс Груп" (81135, Львівська обл., Пустомитівський район, село Зубра, вул. Івана Франка, будинок 81, код ЄДР 35327079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонікс" (код ЄДР 37800875, 79049, Львівська обл., місто Львів, вул Коломийська, будинок 5, квартира 29) 17 700,00 грн. основного боргу, 1 829,17 грн. пені, 161,00 грн. 3% річних і 1 921,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 25.11.2019 року.
Суддя Матвіїв Р.І.