Рішення від 21.11.2019 по справі 910/9856/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2019Справа № 910/9856/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/9856/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МГТ БЛЕК СІ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КОЛОС УКРАЇНИ"

про стягнення 72 290,62 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мусихін П.Е., довіреність б/н від 26.06.2019;

від відповідача: Калусовський А.С., довіреність № 45 від 02.10.2019.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МГТ БЛЕК СІ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України" про стягнення 72 290,62 грн. пені та штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки № МГТ-98/18 від 12.09.2018р. щодо своєчасної та повної поставки товару за договором, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 1739,50 грн. пені та 70 551,12 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9856/19 від 29.07.2019р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «МГТ БЛЕК СІ» до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України" про стягнення 72290,62 грн. залишено без руху.

19.08.2019р. до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів на виконання ухвали суду від 29.07.2019р.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін у судове засідання. Судове засідання призначено на 03.10.2019р. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 01.10.2019р.

В судовому засіданні 03.10.2019р. представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки йому, як представнику тільки напередодні доручили вести дану справу.

Представник позивача не заперечував щодо відкладення розгляду справи

В судовому засіданні 03.10.2019р. було оголошено перерву до 24.10.2019р.

17.10.2019р. через канцелярію суду від відповідача отримано заяву про залучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.10.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідач намагався у повному обсязі виконати взяті на себе перед позивачем зобов'язання по поставці товару, проте останній відмовився від його прийняття.

В судовому засіданні 27.10.2019р. було оголошено перерву до 07.11.2019р.

05.11.2019р. через відділ діловодства господарського суду від позивача отримано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням представника.

В судовому засіданні 07.11.2019р. було постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на 21.11.2019р.

21.11.2019р. через канцелярію суду від представника позивача отримано додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 21.11.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 07.11.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2018р. між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено договір доставки №МГТ-98/18 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити жито 3 або 4 класу українського походження врожаю 2018 року (код УКТЗЕД 1002 90 00 00) (далі - товар) на умовах, передбачених даним договором.

19.09.2018р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою сторони виклали п.2.2 договору в новій редакції:

2.2. Якість товару, що поставляється, має відповідати в цілому вимогам діючого в Україні ДСТУ « 4522:2006», а стосовно окремих якісних показників - наступним характеристикам: жито 3 класу, натура не менше 670 г/л, вологість не більше 14%, сміттєва домішка не більше 2,0% (в т.ч. ріжки не більше -0,05), зернова домішка не більше 6%, фузаріозні зерна не більше 1%, решта згідно ДСТУ.

Додатковою угодою №2 від 22.09.2018р. сторони погодили викласти пункти 2.1., 3.1., 3.2., 4.1. договору в новій редакції:

п. 2.1. Кількість товару складає 250 м.т. +/- 10% за вибором постачальника.

п. 3.1. Валюта договору - гривні України; товар - Жито 3 класу українського походження врожаю 2018 року; кількість метричних тон 250, ціна за 1 м.т. 3 833,33 грн. без ПДВ; загальна вартість товару - 1 149 999,00 грн. з ПДВ.

п. 3.2. Загальна вартість договору з ПДВ складає 1 149 999,00 грн. в т.ч. ПДВ 191 666,50 грн. Враховуючи можливе відхилення кількості товару на +/- 10% за вибором постачальника, остаточна загальна вартість договору визначається у рахунку-фактурі, виставленому на 100% поставленого товару.

п. 4.1. Постачальник здійснює поставку товару в повному обсязі включно 06.10.2018р. на умовах DAT (поставка на термінал) ПрАТ «Херсонський КХП» у редакції Інкотермс 2010, за фактичною адресою: м.Херсон, вул. Порт-елеватор, 5. Право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання останнім товару та документів, зазначених у п. 4.3. договору.

Також, 01.10.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору, в якій сторони домовились про наступне: у зв'язку з надходженням товару, що надійшли транспортним засобом з державним номером НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_3 за товарно-транспортною накладною №288469 від 29 вересня 2018р., та транспортним засобом з державним номером НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_4 за товарно-транспортною накладною №288470 від 29 вересня 2018 року, з показниками якості, які не відповідають п.2.2 Договору, загальна вартість даного товару буде перераховуватись згідно ціни 3750 грн. без ПДВ за 1м.т., крім того ПДВ - 750 грн.

На виконання умов договору відповідач станом на 11.10.2018р. здійснив поставку товару лише у кількості 173 тони 314 кг, що підтверджується відповідними наявними в матеріалах справи актами приймання, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, проте не виконав умови договору у повному обсязі, не поставивши 76 тон 686 кг жита на суму 352 755,60 грн.

Згідно п. 6.3. договору за порушення строку поставки товару, визначеного в п. 4.1. цього договору, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару, строк поставки якого було порушено, за кожен день прострочення. Якщо постачальник порушить строк поставки товару більше ніж на 5 календарних днів, окрім пені, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості товару, строк поставки якого було порушено.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної поставки товару, у зв'язку з чим за порушення строків поставки товару, на підставі п 6.3. договору просить стягнути з останнього штрафні санкції за порушення строків поставки товару, зокрема, пеню у сумі 1739,50 грн. та 70 551,12 грн. - штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідачем доказів поставки товару за договором та у строк до 06.10.2018р. включно на суму 352 755,60 грн. суду не надано, що свідчить про неналежне виконання останнім договірних зобов'язань щодо поставки товару у встановлені договором та додатковою угодою №2 строки.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6.3. договору за порушення строку поставки товару, визначеного в п. 4.1. цього договору, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару, строк поставки якого було порушено, за кожен день прострочення. Якщо постачальник порушить строк поставки товару більше ніж на 5 календарних днів, окрім пені, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості товару, строк поставки якого було порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи те, що строк поставки продукції за договором настав 06.10.2018р., а доказів поставки на суму 352 755,60 грн. в повному обсязі у встановлені строки відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення пені та штрафу.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 6.3. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму непоставленого у встановлений термін товару, і є правовим наслідком прострочення виконання зобов'язання з вини відповідача, що не має нічого спільного з постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Так, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені та штрафу, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю в сумі 70 551,12 грн., та вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 1739,50 грн.

Твердження відповідача щодо невмотивованості вимог позивача, оскільки відповідач пропонував допоставити товар у своєму листі від 08.10.2018р., судом відхиляється як таке, що не спростовує факту порушення відповідачем строків поставки товару, встановлених у п.4.1 договору - до 06.10.2018р. включно.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки №МГТ-98/18 від 13.09.2018р. щодо поставки жита належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КОЛОС УКРАЇНИ" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, корпус 2; ідентифікаційний код 39385574) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МГТ БЛЕК СІ" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21, літера А, 3 поверх; ідентифікаційний код 42042158) штраф у сумі 70 551 грн. 12 коп., 1739 грн. 50 коп. - пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.11.2019.

Суддя А.І. Привалов

Попередній документ
85839500
Наступний документ
85839502
Інформація про рішення:
№ рішення: 85839501
№ справи: 910/9856/19
Дата рішення: 21.11.2019
Дата публікації: 25.11.2019
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію