ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2019Справа № 910/10245/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Державної іпотечної установи (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34)
до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б)
третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17)
про припинення зобов'язання
за участю представників
від позивача: Тодосієнко В.М., Вичівська О.Ю.
від відповідача: Таболін О.С.
від третьої особи: Штогоріна С.В.
У судовому засіданні 20.11.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про припинення зобов'язання.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що Публічним акціонерним товариство "Дельта Банк" (надалі - відповідач) акцептовано кредиторські вимоги Державної іпотечної установи (надалі - позивача) на суму 3 332 921 190,01 грн., які включені до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів та які виникли на підставі договору банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013, укладеного між позивачем та відповідачем. За доводами позивача, останній звернувся до відповідача із заявою про зарахування зустрічних вимог №4857/15/1 від 25.06.2019 на підставі ст. 601, ч. 4-1, ст. 602 ЦК України, п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб". Проте, відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 60 159 773,00 грн. Так, позивач вважає, що відповідач порушив право позивача на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог і право на припинення зобов'язання, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовною заявою про визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/10245/19 та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 11.09.2019.
Даною ухвалою суд також залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
29.08.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшли пояснення третьої особи, у яких остання зазначає, що позов є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки облігації серії «А3», «В3», «С3» емітовані Державною іпотечною установою на загальну суму більше 1,5 млрд. грн., виявлені та включені до складу ліквідаційної маси АТ «Дельта Банк», що унеможливлює проведення спірного зарахування зустрічних однорідних вимог та суперечить приписам Положення №2 та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», адже це призведе до зменшення ліквідаційної маси відповідача. Крім того, третя особа звертає увагу, що договірне списання грошових коштів з рахунку позивача можливо виключно у випадках несвоєчасних розрахунків клієнта за договором банківського рахунку, у зв'язку з чим абз. 2 п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюється на спірні правовідносини, внаслідок чого позовні вимоги ДІУ є безпідставними та необґрунтованими.
10.09.2019 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач висловлює аналогічні заперечення щодо позову, які були викладені у поясненнях третьої особи. Так, за доводами відповідача, зарахування зустрічних вимог після затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, а також його ліквідаційної маси суперечить статті 46 та статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки призведе до зменшення ліквідаційної маси.
У судовому засіданні 11.09.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву, долучити до матеріалів справи поданий відзив та відкласти за клопотання позивача підготовче засідання на 25.09.2019 для можливості подання відповіді на відзив.
19.09.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла відповідь позивач на пояснення третьої особи, у якій позивач вважає, що наведені аргументи Фонду не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Так, у наданій відповіді позивач посилається на позицію Верховного суду, що викладена у постанові від 18.07.2018 у справі 910/18160/17 та зазначає, що наведені Фондом норми підзаконного нормативного акту не доводять відсутності підстав для задоволення позову, оскільки не забороняють проведення зарахування однорідних зустрічних вимог у випадках встановлених п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивач звертає увагу, що можливість проведення зарахування зустрічних вимог закон пов'язує з наявністю в договорі банківського рахунку загального положення про договірне списання і не конкретизує обставини такого списання, як то: за списання коштів за емітованими цінними паперами чи інше.
Аналогічні спростування були наведені позивачем і у відповіді на відзив відповідача, яка надійшла до суду 24.09.2019.
У судовому засіданні 25.09.2019 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання на 16.10.2019.
16.10.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у страві в якості третьої особи Національний банк України.
У судовому засіданні суд на місці ухвалив відкласти розгляд клопотання про залучення третьої особи до наступного підготовчого засідання, яке відбудеться 06.11.2019.
28.10.2019 до канцелярії суду надійшли заперечення позивача щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі Національного банку України.
У судовому засіданні 06.11.2019 суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 20.11.2019.
У судовому засіданні 20.11.2019 суд заслухав представників позивача, які підтримали позовні вимоги та надали пояснення по суті спору. Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
27 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк) та Державною іпотечною установою (клієнт) було укладено договір банківського рахунку №26/995-070, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № НОМЕР_1 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.
Згідно з пунктом 1.2 договору банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунків та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.
Договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом одного року. У випадку відсутності заяви банкуклієнта про розірвання договору в термін 30 календарних днів до дати його припинення, термін дії цього договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо сторони не передбачать іншого (пункт 7.1 договору банківського рахунку).
26.12.2013 Правлінням Державної іпотечної установи було прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3".
У п. 4.2 Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року наведено параметри випуску облігацій, а саме:
- характеристика облігацій: серія "Z2" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "A3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "B3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "C3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "D3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;
- кількість облігацій: 50 000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія "Z2" - 10 000 штук; серія "A3" - 10 000 штук; серія "B3" - 10 000 штук; серія "C3" - 10 000 штук; серія "D3" - 10 000 штук;
- номінальна вартість облігацій (серій "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3"): 100 000,00 грн.;
- загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5 000 000 000,00 грн., в тому числі: серія "Z2" - 1 000 000 000,00 грн.; серія "A3" - 1 000 000 000,00 грн.; серія "B3" - 1 000 000 000,00 грн.; серія "C3" - 1 000 000 000,00 грн.; серія "D3" - 1 000 000 000,00 грн.
Згідно з п. 4.8 Проспекту емісії, виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій.
Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку.
Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ "НДУ" на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).
Згідно з п. 4.8 Проспекту емісії, виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів позивача в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку. Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ "НДУ" на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).
За змістом п. 4.8 Проспекту емісії, для одинадцятого відсоткового періоду емітент встановлює такі умови виплати відсоткового доходу:
- для облігацій серії "В3": для одинадцятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 25.06.2019, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн.;
- для облігацій серії "С3": для одинадцятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 25.06.2019, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме реєстрів власників іменних цінних паперів вих. №183461зв, №183459зв від 24.06.2019, Банк є власником цінних паперів, емітованих позивачем, а саме іменних відсоткових облігацій підприємства серії "B3" в кількості 10 000 загальною номінальною вартістю 1 000 000 000,00 грн., серії "С3" в кількості 2 700 загальною номінальною вартістю 270 000 00,00 грн.
Отже, позивач має зобов'язання перед відповідачем щодо виплати відсоткового доходу з відсоткових іменних облігацій згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року, зокрема, щодо виплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період за облігаціями серії "B3", "C3" у загальному розмірі 60 159 773,00 грн.
Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі вказаної Постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення № 51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", яким з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича.
Рішенням № 71 від 08.04.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасову адміністрацію у в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено до 02.09.2015 включно, а рішенням № 147 від 03.08.2015 тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" продовжено до 02.10.2015.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" строком з 05.10.2015 по 04.10.2017, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.
Відповідно до довідки Банку вих.№05-3260387 від 01.04.2016 Державну іпотечну установу було включено до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів; загальна акцептована сума кредиторських вимог Державної іпотечної установи становить 3 332 921 190,01 грн.
25.06.2019 позивач звернулась до відповідача з заявою №4857/15/1 про зарахування зустрічних однорідних вимог по сплаті відсоткового доходу за одинадцятий період за облігаціями серій "B3", "C3" згідно Проспекту емісії в сумі 60 159 773,00 грн.
Листом №3291 від 24.07.2019 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 60 159 773,00 грн., оскільки таке зарахування в період, після затвердження ліквідаційної маси, може призвести до порушення прав інших кредиторів відповідача. Станом на момент звернення позивача з заявою здійснюється задоволення вимог кредиторів третьої черги відповідно до рішення Виконавчої дирекції ФГВФО №4 від 14.01.2016, можливість позачергового задоволення вимог кредиторів за рахунок зарахування зустрічних вимог не передбачена вказаною нормою спеціального законодавства.
З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить визнати припиненими зобов'язання позивача перед відповідачем щодо сплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період за облігаціями серій "B3", "C3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року на загальну суму 60 159 773,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За приписами ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, не допускається, за винятками випадків, установлених законом.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.
Згідно зі статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:
за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;
кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.
Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.
Аналогічні положення містяться в п. 2.3 глави 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 (далі Положення 2).
Отже, зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, не допускається, за винятками випадків, установлених законом, а саме п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка і встановлює умови, за яких можливе зарахування зустрічних однорідних вимог у зобов'язаннях, стороною яких є банк, щодо якого запроваджено процедуру тимчасової адміністрації чи ліквідації.
При цьому вказана норма надає можливість зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації, а внесення відповідних змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів не ставиться в залежність від стану формування ліквідаційної маси неплатоспроможного банку.
За таких обставин, посилання відповідача на те, що після затвердження ліквідаційної маси неплатоспроможного банку зарахування зустрічних однорідних вимог є неможливим, оскільки це суперечить Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положенню 2, є безпідставними та необґрунтованими.
При цьому суд також звертає увагу, що правовідносини сторін щодо зарахування позивачем та відповідачем зустрічних однорідних вимог за облігаціями серій "B3", "C3" згідно Проспекту емісії, вже були предметом судового розгляду у справах № 910/4413/17, № 910/1340/18, № 910/12608/17, №910/1413/17, № 910/10418/18 та №910/1234/19, судовими рішеннями у яких встановлено правомірність такого зарахування.
Судом встановлено, що станом на дату звернення позивача до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач був кредитором відповідача за договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013, умови якого надають можливість договірного списання коштів з рахунку (вимоги на суму 3 332 921 190,01 грн акцептовані та включені до реєстру), грошові кошти спрямовувались на погашення зобов'язань позивача за емітованими ним борговими цінними паперами (облігаціями серії серій "B3", "C3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року), на дату початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідача з ринку кошти перебували на поточному рахунку позивача, а позивач не є особою, пов'язаною з відповідачем, тобто, зарахування спірних вимог не суперечить приписами п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Також, умовами п.п.5.1-5.3 договору №26/995-070 від 27.02.2013 передбачено доручення клієнтом банку здійснювати договірне списання та визначено порядок вчинення означених дій.
Відповідачем факту існування перелічених у п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" умов, необхідних для зарахування зустрічних однорідних вимог, не спростовано.
Більше того, як вірно зазначає позивач, після початку процедури виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та заяв Державної іпотечної установи було здійснено зустрічне зарахування однорідних вимог між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою на суму 161 291 973, 10 грн., внаслідок якого припинено зобов'язання Державної іпотечної установи перед Банком щодо виплати відсоткового доходу за облігаціями серій "А3", "В3", "С3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року за третій та четвертий відсоткові періоди. Даний факт було визнано відповідачем, про що повідомлено позивача листами № 2416 від 25.11.2015 року та №109 від 12.01.2016 року.
Посилання відповідача на п.4.14 глави 4 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, за яким визначено дії Фонду або уповноваженої особи Фонду у разі виявлення майна, що не було включене до ліквідаційної маси або оприбутковане на баланс банку за результатами претензійно-позовної роботи, а саме: у разі виявлення майна, що не було включене до ліквідаційної маси або оприбутковане на баланс банку за результатами претензійно-позовної роботи, з метою забезпечення достовірності переліку майна банку, що входить до його ліквідаційної маси, Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень) може вносити зміни до ліквідаційної маси, але не частіше одного разу на квартал, є необґрунтованими з огляду на таке.
Так, дійсно такі зміни затверджуються виконавчою дирекцією Фонду однак, це не спростовує наявності підстав для припинення зобов'язань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку не містять заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (за умови дотримання встановлених п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону вимог) після затвердження ліквідаційної маси неплатоспроможного банку.
Стосовно посилання відповідача та третьої особи на необхідність застосування п.п. 16, 17 рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються" № 3711 від 21.08.2017, що зареєстровано Міністерством юстиції України 07.09.2017 за № 1104/30972 (далі - Рішення), слід зазначає наступне.
За приписами п. 4-1 ч.1 ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом. Таким чином, спірне зарахування може відбутися лише у випадку, якщо воно за всіма своїми умовами підпадає під положення відповідного закону.
В свою чергу, положення п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають випадки, у яких можливе таке зарахування, під які потрапляє спірне зарахування. Тобто, вимоги п. 16, 17 рішення, на які посилається відповідач та третя особа, є такими, що встановлюють додаткові обмеження щодо можливості зарахування однорідних зустрічних вимог поряд із встановленими вимогами п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Суд зазначає, що п.4-1 ч.1 ст. 602 Цивільного кодексу України передбачає спірне зарахування лише у випадках установлених законом.
Умови передбачені п. 16, 17 рішення, у розумінні п.4-1 ч.1 ст. 602 Цивільного кодексу України, не є законом, такими є умови п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Проте даним Законом не ставиться в залежність ані зарахування зустрічних вимог від погашення акцептованих вимог кредиторів відповідної черги, до якої відносяться зустрічні кредиторські вимоги, ані зарахування їх пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги, у разі, якщо обсяг коштів недостатній для повного погашення зобов'язань.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/12608/17, яка в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України є обов'язковою до застосування.
Крім того, відповідач стверджує про те, що положеннями договору банківського рахунку не передбачено договірне списання коштів, посилаючись на положення названого договору, укладеного між позивачем і відповідачем, серед яких зазначає п. 3.1 договору. Однак, відповідно до даного пункту Банк має право здійснювати примусове та договірне списання грошових коштів з Рахунку у випадках, передбачених цим договором, іншими договорами, укладених з Банком та чинним законодавством України. Більше того, як встановлено вище, між АТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою вже проводились зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 161 291 973, 10 грн.
Наведена третьою особою судова практика (постанова Верховного Суду у справі №755/12205/15-ц від 11.07.2018 року) не може бути застосовано до спірних правовідносин, з огляду на те, що у справі №755/12205/15-ц проведення зарахування однорідних зустрічних вимог заборонено п.8 ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки відбулось поєднання боржника та кредитора в одній особі внаслідок укладання правочинів уступки права вимоги з іншими особами, які визнані пов'язаними особами банку.
Аналогічна позиція викладена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 року у справі № 910/10418/18.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність всіх передбачених законом умов для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог сторін за емітованими позивачем облігаціями та договору банківського рахунку, суд дійшов висновку, що в силу ст. 601 Цивільного кодексу України та п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зобов'язання Державної іпотечної установи перед Банком щодо сплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період за облігаціями серій "B3", "C3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року у загальному розмірі 60 159 773,00 грн припинилися зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Державної іпотечної установи у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, ідентифікаційний код 33304730) перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б, ідентифікаційний код 34047020) щодо сплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період за облігаціями серій «В3», «С3» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «А3», «В3», «С3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б, ідентифікаційний код 34047020) на користь Державної іпотечної установи (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, ідентифікаційний код 33304730) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25.11.2019
Суддя Л. Г. Пукшин