вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" листопада 2019 р. м. Київ Справа № 911/2030/19
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18) в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40; 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 34-А)
до Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації (09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, пров. Якушкіна, буд. 3)
про стягнення 160254,58 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах,
секретар судового засідання: Демідова А.А.
представники сторін:
від позивача: Беліменко О.О. (свідоцтво адвоката № 3372 від 26.06.2008 р.; довіреність № 3795 від 10.12.2018 р.);
від відповідача: Рогоза Н.А. - керівник (начальник управління (довіреність № 06-44/2767 від 12.11.2019 р.)).
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 160254,58 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем передбачених законом зобов'язань із відшкодування витрат за надані позивачем телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян, які користуються правом на пільги, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 160254,58 грн. заборгованості за період з 01.01.2018 р. до 31.12.2018 р., а також судовий збір.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2019 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.09.2019 р.
27.08.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 1773 від 22.08.2019 р. (вх. № 16212/19 від 27.08.2019 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач зазначає, що Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації не є суб'єктом господарювання, не має власних коштів, є неприбутковою організацією та може нести відповідальність лише в межах коштів, наданих на фінансування державної програми соціального захисту населення у вигляді субвенції з державного бюджету і видатків місцевих бюджетів, а відтак, відповідач не має змоги вирішити спірні правовідносини самостійно. Також відповідач зазначав, що розпорядженням голови Сквирської районної державної адміністрації № 565 від 20.09.2017 р. було схвалено районну Програму з відшкодування пільг зв'язку (встановлення телефонів та знижка на абонплату за користування телефоном) окремим категоріям громадян Сквирського району на 2017-2019 роки. 26.10.2017 р. Сквирською районною радою було схвалено рішення № 06-18-07 «Про затвердження районної Програми з відшкодування пільг зв'язку (встановлення телефонів та знижка на абонплату за користування телефоном) окремим категоріям громадян Сквирського району на 2017-2019 роки». Головою Сквирської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження № 610 від 12.10.2017 р. «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених районною Програмою з відшкодування пільг за послуги зв'язку (встановлення телефонів та знижка на абонплату за користування телефоном) окремим категоріям громадян Сквирського району на 2007-2019 роки)». 22.11.2017 р. розпорядження голови Сквирської районної державної адміністрації від 12.10.2017 р. № 610 «Про затвердження Порядку відшкодування коштів за послуги зв'язку (встановлення телефонів та знижка на абонплату за користування телефоном) окремим категоріям громадян Сквирського району на 2007-2019 роки)» було скасовано. 30.07.2018 р. головою Сквирської районної державної адміністрації було повторно прийнято розпорядження № 319 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених районною Програмою з відшкодування пільг за послуги зв'язку (встановлення телефонів та знижка на абонплату за користування телефоном) окремим категоріям громадян Сквирського району на 2007-2019 роки)». Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області було відмовлено в державній реєстрації зазначеного вище розпорядження шляхом прийняття 23.08.2018 р. наказу № 525/6 «Про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акту». Таким чином, відповідачем вживались всі можливі заходи для вирішення, в межах своєї компетенції, спірних правовідносин. Проте, без належного державного врегулювання даних питань, відшкодування пільг за послуги зв'язку на даний час відповідач вирішити самостійно не має об'єктивної можливості.
30.08.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь № 14-10/188 від 29.08.2019 р. (вх. № 16415/19 від 30.08.2019 р.) на відзив, за змістом якої позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що право ПАТ "Укртелеком" на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації та захисту, незважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" не передбачено видатків на відшкодування пільг з послуг зв'язку за 2018 р. і не визначено відповідача головним розпорядником коштів, оскільки фінансові зобов'язання держави, на переконання позивача, виникли не з вказаного закону та рішення Сквирської районної державної адміністрації, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг певним категоріям споживачів, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення таких розрахунків, а відтак, відповідач зобов'язаний відшкодувати ПАТ "Укртелеком" витрати, понесені внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
09.09.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява № 14-10/195 від 06.09.2019 р. (вх. № 17088/19 від 09.09.2019 р.), за змістом якої позивач просить суд виправити допущену ПАТ "Укртелеком" в прохальній частині позову описку стосовно заявленої до стягнення суми заборгованості відповідача, а саме - замість "106254,58 грн." читати "160254,58 грн.", та, відповідно, викладає прохальну частину позовної заяви в наступній редакції: "Стягнути з відповідача - Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації на користь позивача - Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. у розмірі 160254,58 грн.".
19.09.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення № 1957 від 16.09.2019 р. (вх. № 17911/19 від 19.09.2019 р.) на відповідь на відзив, за змістом якого відповідач наголошує, що Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації не є бюджетною установою та може нести відповідальність лише в межах коштів, наданих на фінансування державної програми соціального захисту населення у вигляді субвенції з державного бюджету і видатків місцевих бюджетів. Окрім того, на переконання відповідача, згідно чинного законодавства України, зокрема Конституції України, положень Бюджетного кодексу України та інших актів законодавства у сфері бюджетного регулювання, Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації не має імперативно визначеного законодавчого обов'язку відшкодовувати позивачу вартість наданих останнім послуг зв'язку пільговим категоріям громадян.
У судовому засіданні 19.09.2019 р. представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача підтримував позицію, викладену у відзиві № 1773 від 22.08.2019 р. (вх. № 16212/19 від 27.08.2019 р.) та запереченні № 1957 від 16.09.2019 р. (вх. № 17911/19 від 19.09.2019 р.) на відповідь на відзив.
Водночас, у судовому засіданні 19.09.2019 р. представники позивача та відповідача заявили про надання суду всіх наявних у ПАТ "Укртелеком" та Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації доказів, що мають значення для вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2019 р.
24.10.2019 р. засобами електронного зв'язку до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 24.10.2019 р. (вх. № 20255/19 від 24.10.2019 р.), за змістом якого відповідач просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату з огляду на те, що представник Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації був звільнений з посади у зв'язку з переведенням та, відповідно, відповідачеві необхідний час для визначення нового представника.
У судовому засіданні 24.10.2019 р. представник позивача з приводу заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду даної справи зазначив, що, оскільки останнім було викладено свою позицію у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив, то, на переконання позивача, можливо прийняти рішення без участі Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації у даному судовому засіданні. Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2019 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 14.11.2019 р.
У судовому засіданні 14.11.2019 р. під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.
У судовому засіданні 14.11.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій і у своїй діяльності керується нормами діючого законодавства, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про телекомунікації", Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р. (далі - Правила № 295), іншими законодавчими актами України.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил № 295 оператори телекомунікацій повинні надавати споживачам, які мають встановлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги, з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.
Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пільги з оплати за послуги зв'язку для окремих категорій осіб встановлюються відповідно до приписів Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про охорону дитинства".
Законом України "Про телекомунікації" визначено повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.
Київська міська філія Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія вищезазначених законів.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України.
Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
Положеннями статті 30 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.
Відповідно до п. 9 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі - на державні програми соціальної допомоги.
У відповідності з пп. "б" п. 4 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.
Статтею 102 Бюджетного кодексу України встановлено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 (далі - Порядок).
Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Згідно з п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку.
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 р. № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).
Згідно з п. 3 Положення Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
З огляду на викладене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян. При цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання вимог законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, позивачем, як оператором телекомунікації, за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах на загальну суму 160254,58 грн., на підтвердження чого суду надано копії розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, а також копії актів звірки розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям населення між ПАТ "Укртелеком" Київської обласної філії та головним розпорядником коштів місцевого бюджету Управлінням соціального захисту населення Сквирської райдержадміністрації (форма 3-пільга) за спірний період.
За доводами позивача, надання пільг певним категоріям громадян при оплаті послуг зв'язку (телекомунікаційних послуг) передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Законом України "Про охорону дитинства".
Відповідач, у порушення законодавчих приписів, за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. не провів розрахунки за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, а також не склав актів звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга", які, відповідно, були складені позивачем та надані/направлені відповідачу з метою отримання компенсації за понесеними витратами.
За період з січня по грудень 2018 року позивач передавав розрахунки за формою "2-пільга" та акти за формою "3-пільга" відповідачу. У підтвердження вказаних обставин позивачем надано до матеріалів справи копії поштових повідомлень про вручення та описів вкладення у лист. Втім, відповідач належним чином оформлені та підписані акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги за відповідний період позивачу не повертав. На підтвердження обставин несплати вартості телекомунікаційних послуг на пільгових умовах на загальну суму 160254,58 грн. позивач надав суду розрахунок заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2018 р. до 31.12.2018 р.
Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 14-07/64 від 24.04.2019 р. на суму 160254,58 грн.
Відповідачем було направлено на адресу позивача відповідь на претензію № 1071 від 15.05.2019 р., відповідної до якої відповідач зазначив, що Управління соціального захисту населення Сквирської райдержадміністрації не має можливості відшкодувати витрати за телекомунікаційні послуги. При цьому відповідач повідомляв позивача, що Управлінням вживаються заходи щодо прийняття відшкодування пільг оплати зв'язку сільськими радами та міською радою та затвердження Порядку з відшкодування пільг за послуги зв'язку.
Оскільки відповідач не відшкодував витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, позивач просить стягнути з Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації 160254,58 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р., у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" і звернулось з даним позовом до суду.
Заперечуючи проти позову, Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації зазначило, відповідач не є суб'єктом господарювання, є неприбутковою організацією, не має власних коштів і має нести відповідальність лише в межах коштів, які надійшли на фінансування державної програми соціального захисту населення у вигляді субвенцій з державного бюджету та видатків місцевих бюджетів, а також інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.
Слід зазначити, що у даному випадку здійснення відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг за користування телефоном пільговим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги згідно чинного законодавства, покладається у відповідності до вищезазначених норм законодавства на Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації як розпорядника коштів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, до компетенції якого належать питання праці та соціального захисту населення.
Пунктами 10 та 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".
Відповідно до того ж пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117, та пункту 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р., на відповідача покладено обов'язок щодо оформлення актів звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства - форма « 3-пільга».
Позивач стверджує, що у зв'язку з неналежним виконанням вказаних зобов'язань відповідачем, зазначені акти звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства - форма « 2-пільга», були складені позивачем та направлені відповідачу для проведення звірки взаєморозрахунків.
Слід зазначити, що законодавством не передбачена залежність обов'язку відшкодування вартості послуг, наданих пільговикам, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, як не передбачені і випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 та 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Поряд з цим, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Зокрема, у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію та несе негативні наслідки відсутності такого правового регулювання.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме - у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач не виконав обов'язку щодо відшкодування витрат, які понесені позивачем у результаті надання послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2018 р. до 31.12.2018 р., внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню витрат на телекомунікаційні послуги, надані на пільгових умовах пільговим категоріям громадян за спірний період, в сумі 160254,58 грн.
У запереченнях на позовну заяву відповідач, зокрема, посилається на невиконання свого зобов'язання з відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування. Окрім того, на переконання відповідача, згідно чинного законодавства України, зокрема Конституції України, положень Бюджетного кодексу України та інших актів законодавства у сфері бюджетного регулювання, Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації не має імперативно визначеного законодавчого обов'язку відшкодовувати позивачу вартість наданих останнім послуг зв'язку пільговим категоріям громадян.
Слід зазначити, що посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань, не може бути підставою для звільнення особи від обов'язку виконання свого зобов'язання належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України особа не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів.
За таких обставин, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в наведених вище рішеннях Європейського суду з прав людини.
Крім того, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Враховуючи, що нараховані позивачем суми за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян у період з 01.01.2018 р. до 31.12.2018 р. на загальну суму 160254,58 грн. відображені в актах звірки розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям населення за зазначений період, а також те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не може бути підставою для звільнення особи від виконання свого зобов'язання належним чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі доведені та обґрунтовані позивачем, не спростовані відповідачем і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Суд відзначає, що решта пояснень сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації (09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, провулок Якушкіна, 3, код 03193732) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код 21560766) в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40) 160254 (сто шістдесят тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 58 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, та 2403 (дві тисячі чотириста три) грн. 82 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 25.11.2019 р.
Суддя В.М. Бабкіна