номер провадження справи 28/132/19
19.11.2019 Справа № 908/2655/19
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-а)
до відповідача публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, місто Запоріжжя, вул. Сталеварів буд. 14)
про стягнення грошових коштів
Представники сторін:
від позивача: не з'явився; в судовому засіданні 22.10.2019 приймали участь: Гончаров В.І., довіреність №540/20-19 від 27.05.2019, Савєл'єв А.А., довіреність № 539/20-19 від 27.05.2019;
від відповідача: Седляров В.С., довіреність №25 від 01.01.2019.
До Господарського суду Запорізької області звернувся концерн "Міські теплові мережі" з позовом до публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення 215.937,22 грн., які складаються з: 198.557,53 грн. пені, 5.810,57 грн. 3% річних та 11.569,12 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100377 від 01.12.2008. Факт порушення відповідачем умов договору підтверджено рішенням Господарського суду Запорізької області №908/1132/18 від 07.09.2018, яке набрало законної сили 05.10.2018. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, позивач, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, нарахував та просить стягнути пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/132/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено 22.10.2019.
16.10.2019 на адресу суду від зазначив про неправомірне нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму 218.195,09 грн., оскільки строки оплати даної заборгованості згідно графіку погашення заборгованості (надалі - графік) ще не настали. Отже, на думку відповідача, графік змінив строки виконання обов'язку з оплати заборгованості за спільною згодою сторін. Таким чином, відповідач вважає, що відбулася заміна зобов'язання в частині строків його виконання, після підписання графіку повинні виконуватися саме його положення. Отже юридичною підставою в даному випадку є підписаний між сторонами графік погашення заборгованості. Звертав увагу суду на те, що позивач прагне надмірно стягнути додаткові кошти з відповідача за рахунок збільшення періоду для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, тим самим порушує права відповідача, оскільки між сторонами після винесення судового рішення по справі №908/1132/18 було змінено строк погашення заборгованості, яка стягнута судовим рішенням. Підписаний графік погашення заборгованості за правовою природою є додатковим договором до договору №100377 від 01.12.2008, який укладено в письмовій формі та яким визначені нові строки оплати. Тобто сторони добровільно змінили строк розрахунків, що свідчить про відсутність порушень грошових зобов'язань відповідача до настання строків, які передбачені даним графіком. Також зауважував, що графіком взагалі не передбачені умови щодо нарахування пені. Рішенням суду у справі 908/1132/18 також не передбачено можливість нараховувати пеню за невиконання даного рішення. З урахуванням викладеного просив в позові відмовити.
В судовому засіданні 22.10.2019 в порядку ст. 216 ГПК України оголошувалась перерва до 19.11.2019.
У відповіді на відзив, який надійшов до суду 28.10.2019, позивач зазначив про безпідставність доводів відповідача оскільки підписаний сторонами графік не встановлює будь-яких зобов'язань сторін. Графік відповідачем не виконується в будь-якому обсязі. Сума основного боргу, встановлена до сплати рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/3123/16 відповідно до графіку, має бути сплачена в повному обсязі в листопаді 2019, однак жодних надходжень від відповідача не було до 28.10.2019. Відповідальність за порушення виконання зобов'язання за договором №100377 встановлена в самому договорі. Жодної додаткової угоди, яка б встановлювала відмову позивача від своїх прав по договору між сторонами не укладалось. Зауважував, що визначення порядку і строку виконання рішення суду є прерогативою суду, який ухвалив рішення. Стягувач може скористатися своїм правом примусового стягнення або ж відкласти звернення до органів виконавчої державної служби. Позивач в свою чергу скористався своїм правом та звернувся до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження. Також зазначав, що посилання на обмеження розміру пені неправомірне, оскільки Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" розмір пені обмежений лише 100% від суми основного боргу.
19.11.2019 на адресу суду від позивача надійшли обґрунтування нарахування пені в розмірі 198.557,53 грн., клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та докази надсилання відповідачу відповіді на відзив.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.
Представник позивача в судове засідання 19.11.2019 не з'явився.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та розглянути справу за відсутності його представника, за наявними в матеріалах справи документами.
Представник відповідача підтримав свою правову позицію, що викладена у відзиві на позов. Надав заяву №2166/1-юр від 18.11.2019 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у зв'язку з необхідністю надання правової оцінки підписаного між сторонами графіку погашення заборгованості з огляду на протилежні позиції сторін щодо права нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат після підписання сторонами графіку; є потреба детального дослідження наданих сторонами доказів; строк погашення заборгованості за рішенням суду у справі №908/1132/18 на дату подачі позову ще не настав; на розгляді Господарського суду Запорізької області перебувають ще дві аналогічні справи, які розглядаються за правилами загального позовного провадження; загальний розмір позовних вимог складає більше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян. Також відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив №2166-юр від 18.11.2019, відповідно до яких відповідач зазначив про відсутність незгоди позивача щодо перенесення строків оплати. Звертав увагу суду, що посилання позивача про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за графіком погашення стосується іншого судового рішення, в справі №908/1132/18 погашення повинно відбутися в серпні 2021 року. Зазначення позивачем про необхідність погашення заборгованості за рішенням у справі №908/3123/18 в листопаді 2019 року є фактичним підтвердженням строків погашення заборгованості, які сторони встановили у графіку. Також на думку відповідача сторони мають право самостійно змінити умови виконання зобов'язань за договором. Повторно зауважив, що підписаний графік погашення заборгованості за правовою природою є додатковим договором до договору №100377 від 01.12.2008, яким визначені нові строки оплати. Підтримав заперечення щодо відсутності правових підстав для нарахування пені за період з 03.03.2019 по 31.08.2019, тобто після підписання графіку погашення заборгованості. До заперечень додано контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат.
Суд заслухавши додаткові доводи відповідача, оцінивши наявні у справі документи дійшов висновку про відмову відповідачу у клопотання щодо розгляду справи за правилами загального провадження, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають додаткових досліджень та встановлення фактів, матеріали справи містять належні та допустимі докази для всебічного та об'єктивного розгляду справи. Кожна сторона скористалася наданим законом правом та надала суду документальні докази на підтвердження своєї правової позиції.
В судовому засіданні 19.11.2019 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складений протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.
Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд
Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (згідно з додатковою угодою № 8/1 від 07.02.2017 змінено на публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго") (споживач, відповідач у справі) та Концерн "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація, позивач) 01.12.2008 уклали договір №100377 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого позивач зобов'язався відпустити теплову енергію в гарячій воді, а відповідач - прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1 договору).
Відповідно до додатку № 1 до договору договір укладався для постачання теплової енергії на опалення об'єкту споживача - орендоване вбудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Каховська, 26.
У розділі 6 договору сторони обумовили порядок розрахунків. Відповідно до п. 6.1 розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків (додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п.п. 6.2-6.4 договору).
Відповідно до п. 6.7 договору, в редакції додаткової угоди № 6 від 26.01.2015, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, Акт приймання-передачі теплової енергії.
Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отримання нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового обігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5, по Україні -7) (п.п. 6.7.1 договору).
У разі не отримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п.6.7.1 договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахункових період (п.6.7.2 договору).
Відповідно до п.п. 10.1, 10.4 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.09.2012, договір набуває чинності з 01 грудня 2008 і діє до 01 жовтня 2013. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не відбулася ні одна із обставин, передбачених у п. 10.2 договору, а саме: взаємна згода сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення господарським судом; ліквідації однієї із сторін.
Доказів припинення дії договору у зв'язку із настанням зазначених обставин суду не надано, отже договір пролонгований.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.09.2018 у справі №908/1132/18, яке набрало законної сили 05.10.2018, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з ПАТ "Запоріжжяобленерго" заборгованості за договором №100377 від 01.12.2008 за період з жовтня 2016 по березень 2017 у розмірі 218.195,09 грн. пені в розмірі 3.779,37 грн., інфляційних втрат в сумі 15.374,21 грн., 3% річних в сумі 3.824,86 грн., всього суми 241.173,53 грн. визнані обгрунтованими та частково задоволені.
На підставі заяви позивача Вознесенським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області 10.10.2019 відкрито виконавче провадження ВП №60268455 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 11.10.2018 у справі №908/1132/18.
У зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду у справі №908/1132/18 в добровільному порядку та не погашенням виниклої заборгованості позивач, враховуючи п.7.2.8 договору та положення Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" нарахував відповідачу за період прострочення з 03.03.2019 по 31.08.2019 пеню у розмірі 198.557,53 грн. Також, враховуючи приписи ст.625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути 3% річних за період прострочення з 12.10.2018 по 31.08.2019 у розмірі 5.810,57 грн. та інфляційні втрати за період прострочення з листопада 2018 по липень 2019 у розмірі 11.56912 грн.
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні приписи містять ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо своєчасної оплати за фактично надані послуги з теплопостачання, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем та встановлений судом під час розгляду справи №908/1132/18.
За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. 7.2.8 договору, позивач нарахував до стягнення пеню в розмірі 198.557,53 грн. за період прострочення оплати з 03.03.2019 по 31.08.2019
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" встановлено, що установити, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.
В пункті 7.2.8 договору сторони визначили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 договору, з наступного дні після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення до день фактичної оплати.
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 193.557,53 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 198.557,53 грн. за період прострочення з 03.03.2019 по 31.01.2019 судом задовольняється.
Заперечення відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування пені у зв'язку з підписанням сторонами графіку погашення заборгованості суд відхилив з огляду на наступне:
Графік погашення заборгованості ПАТ "Запоріжжяобленерго" перед Концерном "МТМ", на який посилається відповідач, як на узгодження сторонами нового строку виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості, не є новим правочином (новацією) або додатком до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100377 від 01.12.2008.
Статтею 604 ЦК України унормовано порядок припинення зобов'язання за домовленістю сторін. Так, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Отже, одним із способів припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація зобов'язання або заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.
Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Так, наприклад, ст. 1053 ЦК встановлює, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.
Головним критерієм розмежування новації та відступного (ст. 600 ЦК) є мета та наслідки укладення угоди про припинення зобов'язання. Так, метою та наслідками відступного є припинення зобов'язання та всіх відносин між сторонами. У випадку новації сторони шляхом заміни предмета чи способу виконання зобов'язання припиняють його і створюють нове.
За загальним правилом підписання договору про новацію припиняє не тільки основне зобов'язання, але й інші додаткові зобов'язання, пов'язані із основним (застава, зокрема, іпотека, порука, гарантія тощо). Причому таке припинення має місце автоматично, незалежно від вказівки на це в договорі. А для того щоб залишити додаткове зобов'язання чинним, сторони мають прямо зазначити про це в договорі про новацію або погодити це будь-яким іншим чином.
Аналіз наданого графіку погашення заборгованості не свідчить про укладання сторонами нового правочину, оскільки він не укладений аналогічно формі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, як то вимагає діюче законодавство.
Суду не надано доказів узгодження сторонами припинення умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2008 №100377.
Тобто на момент звернення позивача з позовом до суду господарські правовідносини щодо надання позивачем послуг з теплопостачання на об'єкт відповідача регулюються нормами чинного законодавства та умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2008 №100377.
Суд зауважує, що графік погашення заборгованості по суті є лише відстроченням виконання встановленого судом боргу та не породжує для сторін нових прав та обов'язків, як вважає відповідач.
Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Предметом розгляду даної справи є стягнення штрафних та компенсаційних санкції за порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання в рамках договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100377 від 01.12.2008.
Як вже зазначалося судом учасниками правочину було узгоджено, що пеня нараховується за прострочку виконання зобов'язань по день фактичної оплати (п. 7.2.8 договору).
Факт неналежного виконання споживачем зобов'язань за договором та наявність заборгованості у розмірі 218.192,09 грн. встановлені в рішенні Господарського суду Запорізької області від 07.09.2018 у справі №908/1132/18, яке набрало законної сили 05.10.2018.
Відповідач доказів часткового або повного погашення виниклої заборгованості суду не надав.
Як зазначав позивач внаслідок тривалого невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг з теплопостачання як за спірним договором так і за іншими позивач був змушений звернутися до Державної виконавчої служби з заявою про відкриття провадження з примусового виконання наказу суду по справі №908/1132/18, про що суду надана постанова Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 10.10.2019 ВП№60268455.
Втім, відповідних доказів примусового виконання рішення суду та стягнення з боржника зазначеної суми заборгованості також суду не надано.
Отже належних та допустимих доказів погашення відповідачем заборгованості, яка виникла в рамках договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100377 від 01.12.2008 добровільному або примусовому порядку суду не надано.
Таким чином, у позивача наявні правові підстави для застосування до порушника штрафних санкції з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій".
Крім того, при застосуванні до відповідача штрафних санкцій у вигляді нарахування пені позивачем дотримані положення ст. 1 Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" і заявлена до стягнення сума пені не перевищує 100 відсотків загальної суми боргу, яка була задоволена в рішенні Господарського суду Запорізької області від 07.09.2018 №908/1132/18.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути 3% річних у розмірі 5.810,57 грн. за період з 12.10.2018 по 31.08.2019 та інфляційні втрати у розмірі 11.569,12 грн. за період з листопада 2018 по липень 2019 (включно).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5.810,57 грн. за період з 12.10.2018 по 31.08.2019 та інфляційні втрати у розмірі 11.569,12 грн. за період з листопада 2018 по липень 2019 (включно), законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд також спростовує доводи відповідача про невірно визначений позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних втрат виходячи з наступного:
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Як вже зазначалося судом матеріали справи не містять доказів виконання рішення суду у справі №908/1132/18 ані в добровільному порядку, ані в примусовому, тобто на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача існувало грошове зобов'язання яке виникло внаслідок неналежного останнім зобов'язань за договором.
Крім того, судом вже надана оцінка доводам відповідача про підписання сторонами графіку погашення заборгованості, який на думку суду не змінює зобов'язань сторін та не породжує нових прав та обов'язків.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Доказів належного виконання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100377 від 01.12.2008 або рішення суду у справі №908/1132/18 відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі3.239,06грн. та поштові витрати у розмірі 26,44 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 625, 655 ЦК України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 215.93,22 грн. задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-а, ідентифікаційний код 32121458) 198.557,53 грн. (сто дев'яносто вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят сім грн. 53 коп.) пені, 5.810,57 грн. (п'ять тисяч вісімсот десять грн. 57 коп.) 3% річних, 11.569,12 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять грн. 12 коп.) інфляційних втрат, 3.239,06 грн. (три тисячі двісті тридцять дев'ять грн. 06 коп.) судового збору, 26,44 грн. (двадцять шість грн. 44 коп.) поштових витрат. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 25 листопада 2019 року.
Суддя О.В. Федорова