21.11.2019 року м. Дніпро Справа № 904/3431/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П.
секретар судового засідання Пінчук Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства "Дніпро-Білдінг"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2019 р.
( суддя Васильєв О.Ю., м. Дніпро , повний текст ухвали складено 18.09.2019 р.),
прийнятої за результатами розгляду заяви Приватного підприємства "Дніпро-Білдінг" про забезпечення позову шляхом накладення арешту ( тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на рухоме та нерухоме майно у справі
у справі
за позовом Приватного підприємства "Дніпро-Білдінг",
м. Дніпро
до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
"Агрофірма "Агросвіт",
с. Промінь
про: стягнення 3 533 659, 56 грн.
Приватне підприємство "Дніпро-Білдінг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт", про стягнення 3 533 659, 56 грн. ( в т.ч.: 3 422 038, 25 грн. - основна заборгованість; 35 757, 95 грн. - пеня; 49 200, 37 грн. - інфляційні втрати та 26 663, 00 грн. - 3% річних) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання Відповідачем своїх обов'язків зі своєчасної оплати поставленого Позивачем товару за договором поставки №22/03/1/ЗЗР від 22.03.18р. (укладеним між сторонами).
Ухвалою суду від 16.08.2019 р. відкрито провадження у справі № 904/3431/19, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження у підготовчому засіданні.
Від Позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту ( тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном ) на рухоме майно - транспортні засоби та нерухоме майно, яке належать Відповідачу на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог - 3 533 659, 56 грн. без обмеження/ позбавлення права користування ним.
Заява обґрунтована посиланням на наступні обставини: Відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, передбачених договором, ним допущено тривале прострочення зобов'язань з оплати отриманого товару; вимоги представників позивача зі сплати боргу, неодноразово пред'явлені під час усних перемовин нинішньому керівництву СТОВ "Агрофірма "Агросвіт" ( за місцем його розташування ) , були залишені без відповіді. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на майно, яке належить СТОВ "Агрофірма "Агросвіт", може суттєво утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в подальшому. Так, згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.08.2019 р. в межах кримінальної справи № 757/39562/19-к, накладений арешт на грошові кошти - суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ СТОВ "Агрофірма "Агросвіт" через його входження до складу суб'єктів господарської діяльності, які використовуються як інструмент вчинення кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності. Згідно з відомостями Державної фіскальної служби України станом на 11.08.2019 р. за СТОВ "Агрофірма "Агросвіт" обліковується податкова заборгованість. Стосовно Відповідача станом на 12.08.2019 р. відкриті та незавершені три виконавчі провадження із сумою боргу більше 4,5 млн. грн. З 05.07.2019р. було змінено керівника СТОВ "Агрофірма "Агросвіт", який також є директором ТОВ "Прогрес-Агро", яке знаходиться в стані припинення та щодо неї Господарським судом Дніпропетровської області розглядається справа про визнання банкрутом. Відносно посадових осіб ТОВ"Прогрес-Агро" триває кримінальне провадження за фактом незаконних дій посадових осіб щодо майна банкрута. Враховуючи зазначене, Позивач допускає небезпеку невиконання з боку Відповідача рішення господарського суду, та доведення останього до банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2019 р. заяву Приватного підприємства "Дніпро-Білдінг" про забезпечення позову задоволено частково - накладено арешт на грошові кошти Відповідача ( Боржника ) - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" в загальному розмірі 3 586 664,45 грн., які знаходяться на всіх рахунках відповідача у банківських установах, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження. В задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно - відмовлено.
Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту лише на грошові кошти Відповідача, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів, а не рухомого чи нерухомого майна .
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Приватне підприємство "Дніпро-Білдінг" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2019 р., ухвалити нове рішення в цій частині, про задоволення заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту ( тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на рухоме майно ( транспортні засоби ) та нерухоме майно, які належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог - 3 533 659 грн. 56 коп. без обмеження позбавлення права користування ним.
В обгрунтування апеляційної скарги ПП "Дніпро-Білдінг" посилається на те, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 236 ГПК України, за якою обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Скаржник зазначає на те, що суд, в заяві про забезпечення позову ним, висловлювались обґрунтовані побоювання виконання грошових зобов'язань Відповідачем саме через ймовірну відсутність у нього грошей, проте, не зважаючи на обґрунтування Позивачем обставин, за яких має вживатися забезпечення позову у справі № 904/3431/19, не були належним чином досліджені судом першої інстанції. Скаржник вважає, що суд не надав правової оцінки вищевказаним доказам наявності відповідного майна Відповідача та необхідності накладення арешту саме на відповідне нерухоме та рухоме майно в межах суми позовних вимог.
Від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою та просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2019 р. по справі № 904/3431/19 та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Приватного підприємства «ДНІПРО-БІЛДІНГ» про забезпечення позову шляхом накладення арешту ( тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном ) на рухоме майно - транспортні засоби та нерухоме майно, яке належать Відповідачу на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог 3 533 659, 56 грн. без обмеження/позбавлення права користування ним.
Зокрема, Товариство зазначає, що Позивачем не надавались належні докази на підтвердження існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що не може бути підставою для забезпечення позову факт відмови Відповідача від повернення грошових коштів Позивачу за спірним договором ( на час подання позову не є достовірно встановленим фактом ), оскільки така обставина є предметом спору, що потребує доведення.
Товариство також вказує на те, що Заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно - транспортні засоби та нерухоме майно, яке належать Відповідачу на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог 3 533 659, 56 грн. Однак, при цьому, неправомірно без наявних для цього доказів, тільки на підставі неаргументованих тверджень Позивача, наведених ним в заяві про забезпечення позову, постановив ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2019 р. відновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 21.11.2019 р.
Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.
У судовому засіданні 21.11.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалу господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є наявність або відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно - транспортні засоби та нерухоме майно, яке належать Відповідачу на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.
Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог Позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно із ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 року у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 року у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 року у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 року у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 року у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 року у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 року у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 року у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 року у справі № 904/1417/19.
Відповідно до усталеної судової практики при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими Позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих Позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно Відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
Згідно із ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування ( ст. 76 ГПК України ).
Щодо накладення арешту ( тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном ) на рухоме майно - транспортні засоби та нерухоме майно, яке належать Відповідачу на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог - 3 533 659,56 грн. без обмеження/ позбавлення права користування ним, колегія суддів враховує наступне.
Як встановлено судом, предметом позовних вимог є вимога про захист прав та законних інтересів Позивача, порушених Відповідачем внаслідок невиконання ним зобов'язання із своєчасної оплати поставленого Позивачем товару за договором поставки
Таким чином, з урахуванням предмету позовних вимог, у випадку задоволення позову у даній справі, у Відповідача виникне обов'язок щодо сплати Позивачу грошових коштів в розмірі 3 533 659, 56 грн.
Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи ( ч. 5 ст. 236 ГПК України ).
Відмовляючи в задоволені заяви Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належать Відповідачу на праві власності, суд першої інстанції обгрунтовано врахував, що у такому випадку немає зв'язку між обраним Позивачем заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги у даній справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 р. у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 р. у справі № 911/527/19, від 26.09.2019 р. у справі № 904/1417/19.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що вимоги Позивача, наведені в заяві про забезпечення позову щодо накладення арешту на майно Відповідача не співмірні із позовними вимогами та не можуть бути задоволені судом.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, в межах заявлених позовних вимог є адекватним способом захисту можливих порушень майнових прав чи охоронюваних законом інтересів Позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог пов'язаних зі стягненням коштів. Вказаним заходом забезпечення позову відбувається забезпечення збалансованості інтересів сторін, між вжитим заходом забезпечення позову і предметом позову наявний прямий зв'язок, обраний захід спроможний забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів заявника, натомість, у випадку його невжиття, відсутня змога запобігти можливим порушенням прав заявника.
Проте, як вбачається з матеріалів оскарження та зазначається самим Скаржником, Позивач не просив суд першої інстанції забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, на які вже був накледений арешт, згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.08.2019 р. в межах кримінальної справи № 757/39562/19-к.
Ст. 136 ГПК України регламентовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Отже положення чинного ГПК України не наділяють суд з власної ініціативи вживати заходи забезпечення позову.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив Позивачу в задоволені заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно. Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача, про застосування якого жодна із сторін не заявляла.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга Приватного підприємства "Дніпро-Білдінг" підлягає задоволенню частково - в частині скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2019 р. у справі № 904/3431/19.
У зв'язку з відмовою в задоволенні заяви Приватного підприємства "Дніпро-Білдінг" про забезпечення позову шляхом накладення арешту (тимчасове обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на рухоме майно (транспортні засоби) та нерухоме майно, яке належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог - 3 533 659,56 грн. без обмеження/позбавлення права користування ним, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дніпро-Білдінг" задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2019 р. у справі № 904/3431/19 скасувати.
В задоволенні заяви Приватного підприємства "Дніпро-Білдінг" про забезпечення позову шляхом накладення арешту (тимчасове обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на рухоме майно (транспортні засоби) та нерухоме майно, яке належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" (52300, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, с. Промінь, ідентифікаційний код юридичної особи 31004437) на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог - 3 533 659 грн. 56 коп. без обмеження/позбавлення права користування ним - відмовити.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 25.11.2019 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Л.П. Широбокова