Іменем України
22 листопада 2019 року
Київ
справа №520/3013/19
адміністративне провадження №К/9901/19194/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду в складі судді Заічко О.В. від 07.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Спаскіна О.А. (головуючий), Любчич Л.В., Присяжнюка О.В. від 19.06.2019 у справі №520/3013/19 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" до Державного реєстратора Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області Кривошея Віталія Олександровича про визнання протиправними дій,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" (далі СГ ТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка") звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області Кривошей Віталія Олександровича (далі Державний реєстратор Кривошей В.О.), в якому просив визнати протиправними дії під час проведення державної реєстрації договору оренди землі б/н від 23.05.2018 між ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ).
2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019, яку залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019, закрито провадження у даній справі.
2.1. Приймаючи вказані судові рішення суди попередніх інстанцій інстанції виходили з того, що переданий на вирішення спір є спором про цивільне право, тобто має приватно-правовий характер, а саме є спором між позивачем та ОСОБА_3 щодо права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, водночас позивачем, у даному випадку, невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки оскарження відповідних дій державного реєстратора не призведе до його відновлення. Суди дійшли висновку, що дана справа має вирішуватись відповідним місцевим загальним судом, за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) і позивачем, з метою захисту його порушених прав, має бути обрано інший спосіб захисту, а саме, шляхом оскарження рішення державного реєстратора, яким проведено державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в даному випадку набувають статусу третіх осіб.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
3. Позивач подав касаційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019.
3.1. З касаційної скарги вбачається, що аргументи скаржника зводяться до того, що судами порушені правила предметної юрисдикції при прийнятті оскаржуваних судових рішень. Скаржник вважає, що позивачем не було заявлено вимог приватно-правового характеру і тому у позивача відсутня можливість захистити свої права в порядку цивільного судочинства.
4. Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4.1. На обґрунтування відзиву вказав, що оскаржувані судові рішення ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, вказує, що позивачем
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
5. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
6. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
7. Як визначено у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
8. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
9. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.
10. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами щодо їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги цього суб'єкта владних повноважень.
11. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.
12. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
13. Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у третьої особи і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
14. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що спір про оскарження дій щодо проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тих самих земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
15. Також колегія суддів зазначає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право, незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваних рішень, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення.
16. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження дій щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане з захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельних ділянок з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди на ці ж земельні ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства.
17. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 у справі №804/1001/16, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 23.01.2019 у справі № 821/1297/17, від 20.03.2019 у справі №818/237/16, від 11.09.2019 у справі №823/325/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
18. Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 346 КАС України (в редакції Закону України від 02.10.2019 №142-IX, що набрала чинності 19.10.2019), справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
19. Згідно з частиною 6 статті 347 КАС України у відповідній редакції, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
20. Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2019 справу за даною касаційною скаргою було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
21. Проте, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 дану справу повернуто до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії, у зв'язку з тим, що на час вирішення питання про наявність підстав для прийняття справи до розгляду набрав чинності Закон України від 02.10.2019 №142-IX.
22. Тому, відсутні процесуальні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, навіть попри те, що касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій під час її вирішення правил предметної юрисдикції.
23. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
24. За практикою Європейського Суду з прав людини "<…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).
25. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
26. Отже, суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм процесуального права і доводи касаційної скарги цього не спростовують.
27. За приписами частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
28. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 344, 349, 355-356, 359 КАС України, суд, -
29. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" залишити без задоволення.
30. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №520/3013/19 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" до Державного реєстратора Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області Кривошея Віталія Олександровича про визнання протиправними дій - залишити без змін.
31. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Головуючий суддя Шарапа В.М.
Судді Стародуб О.П.
Чиркін С.М.